Берлін. Голокост. Місця пам’яті

На них неможливо поглянути, не відчувши душевного болю. І, хоча пам'ять про ці дні, що перемололи тисячі людських життів у м’ясорубці безчестя, болісна, нам варто згадати про це хоча б для того, щоб не допустити подібного у майбутньому. Тому, приїжджаючи у Берлін, багато мандрівників жертвують ситим спокоєм заради реальності без ілюзій – і вирушають вшанувати пам’ять жертв Голокосту.

Центральний меморіал пам’яті євреїв Європи

Неподалік від Рейхстагу і Бранденбурзьких воріт розташувався Центральний меморіал пам’яті євреїв Європи, котрі загинули у криваві часи перемоги націонал-соціалізму над здоровим глуздом. На сьогоднішній день цей меморіал відвідали понад три з половиною мільйони людей. Відкритий 2005 року, пам’ятник став результатом колосальної роботи істориків і політиків, що розслідували злочини «Третього Рейху». Утім, його заснування було справою непростою.

Берлінська журналістка Леа Рош, подорожуючи Ізраїлем, задумала побудувати пам’ятник вбитим євреям Європи після повернення на батьківщину. Німецька влада підтримала і навіть виділила ділянку землі. Правда, раніше на цьому місці була розташована рейхсканцелярія Гітлера, так звані «Міністерські сади». Провели конкурс на найкращу ідею пам’ятника –змагання виграла художниця Христина Якоб-Марс, котра запропонувала покласти на землю величезну бетонну плиту і вигравірувати імена мільйона вбитих євреїв. Ідея не здобула популярності серед людей, і в народі подейкували, що нікому не хочеться бачити в центрі Берліна «гігантську могильну плиту». 

Тому конкурс продовжили – цього разу найбільш актуальним проектом оцінили концепцію американців Пітера Ейсенмана і Ричарда Серри «Поле кам’яних стел, або Ліс каменів». У цей час в Німеччині відбувся переділ влади, і нові правлячі структури активно виступали проти спорудження пам’ятника. Вони казали, що росте друге покоління німців, не винуватих у фашистських злочинах, і не варто обтяжувати їхнє сумління і без того гнітючим почуттям вини. Твердили, що достатньо відкрити музей Голокосту і зовсім не обов’язково виносити жахливу трагедію на загальний огляд. Не витримавши тиску, Серра відмовився від власного проекту, а от Ейсенман продовжував відстоювати ідею 2700 колон з максимальною висотою чотири метри.

12 травня 2005 року Пам’ятник знищеним євреям Європи було відкрито: він розташувався неподалік від Бранденбурзьких воріт, парламентського кварталу, а також різноманітних посольств. 2711 бетонних стел тримаються одна одної, злегка нахилившись у різні боки. Південно-східна частина плит зайнята підземним Центром інформації – це виставка, що охопила 800 квадратних метрів. тут зафіксовано докладні дані про жертв Голокосту, окрім того, є безліч фотографій із сімейних архівів.

Меморіальний музей «Топографія терору»

У часи Третього рейху ця територія покривала злочини нацизму. Однак із знищенням нацистської ідеології штаб-квартиру гестапо і гестапівську в’язницю зруйнували, а на їхньому місці спорудили меморіальний музей «Топографія терору». На відміну від пам’ятників, присвяченим жертвам Голокосту, цей музей акцентує увагу на вбивцях. 800 квадратних метрів – рівно таку площу займає приголомшлива експозиція музею. Тут зосереджено все про історію СС, зокрема, докладну розповідь про злочини Третього рейху, підтверджені документальними фотографіями. Неприхована правда дуже болюча, але творці цього об’єкта якраз і розраховували оприлюднити механізм скоєння протиправних дій. Ті, хто вчитується в історії, викладені на стендах, а потім проходить підвалами гестапо і бараками для робітників, отримують повне уявлення про те, як із купки людей, зачарованих ідеєю, може спалахнути полум’я, в якому згорять мільйони невинних жертв.

Меморіал «17-й шлях»

З цієї платформи під номером сімнадцять потяги вирушали в концтабір. Вдивляючись у цифри, зафіксовані в документальних джерелах, неможливо зберігати спокій. 50 000 тисяч євреїв вивезли з Берліна в концтабори: перший состав 18 жовтня 1941 року вивозив 1013 людей, а останній – 27 березня 1945 року – містив 18. На фотографіях видно, що спочатку нацисти використовували вагони другого і третього класу, а коли знадобився додатковий транспорт, людей заштовхували просто в товарні.

У наші дні меморіал зберіг відтінки минулого – два залізничних шляхи, поруч із якими збиті таблички, що вказують на кількість євреїв, вивезених у табори смерті. Для того, щоб побачити меморіал, достатньо вийти на берлінській станції Грюневальд, пройти підземних переходом і звернути увагу на вказівник «17 Gleis 17».

Вілла-музей Ванзейської конференції

Берлінський район Ванзеє будували, призначаючи для еліти. Один із домів у тій місцевості примітили співробітники СС.1940 року служба безпеки СС придбала віллу, назвавши її гостьовим домом. Насправді тут вирішували долю євреїв. Звичайно, переслідування людей за національною ознакою траплялися і до цього, та саме після ганзейської конференції цькування отримали виправдання з боку держави. Рейнхардт Гейдріх, Адольф Ейхманн, Генріх Мюллер і ще дванадцять нацистських діячів обговорювали єврейське питання і планомірно підходили до висновку: жодна країна світу не готова прийняти таку кількість євреїв, тому нічого іншого не лишається, як створити концентраційні табори.

На даний момент музей зібрав у своїх стінах численні інформаційні докази нацистських злочинів, різноманітні стенограми, віддруковані на плакатах і в газетних вирізках. На стендах також можна роздивитися карикатури і гітлерівські пропагандистські листівки, спрямовані на підрив єврейського авторитету. Фотографії, датовані 1942-1943 роком, увічнили жорстокі миттєвості нацистських знущань. Тут все як на долоні: «Євреї копають могили», «Євреї чекають на розстріл», «Останній подих єврея».

Площа Hausvogteiplatz

Раніше площу Hausvogteiplatz називали текстильним центром королів моди. Єврейські банкіри і дизайнери відбудовували в цьому районі доми, перед оригінальністю яких тьмянів навіть екстравагантний Париж. Коли до влади прийшов Гітлер, він передусім поставив питання про чистоту арійської крові і вирішив, що всі успішні ательє слід передати німцям. У конфіскованих приміщеннях тривала робота, та неповторний модний дух було невідворотно втрачено, а сама площа скоріше слугувала нагадуванням про справи минулих днів. Нині на території Hausvogteiplatz встановили меморіальну дзеркальну піраміду. Кожна її грань, спрямована у бік тих будинків, в котрих раніше жили імениті єврейські сім’ї.

Єврейський музей

Єврейський музей у Берліні називають шедевром американського архітектора Даніеля Лібескінда. Цей ансамбль, що складається із будинку у стилі бароко і нової конструкції, було збудовано 1998 року. Відвідувачі, що входять до музею, мають докласти зусиль, щоб безперешкодно рухатися вперед, адже архітектор розташував підлогу у музеї під нахилом. А 2007 року Лібескінд запропонував проект «Скляний двір», котрий обрамляє Єврейський музей площею в 670 квадратних метрів. До речі, простір архітектурного ансамблю схожий на ритуальний єврейський курінь Сукку. 

Фото: mg.realty.mail.ru, www.abitoffthetop.com, s.yimg.com, www.zehlendorf.de, 2.bp.blogspot.com,1.bp.blogspot.com,