Алжир – яскравий птах Магрибу

Сьогодні ми розкажемо про те, що слід відвідати в цій дивовижній країні!

Міста Алжиру. Обов’язково відвідати

Алжир, Ла Бланш чи Бахджа – такими іменами називають у світі столицю цієї держави. Означають вони відповідно «острови», «біла» і «весела» і цілком відповідають дійсності. Світлий багатомільйонний мегаполіс колись сусідив з чотирма островами, що примкнули до материка, а зараз розкинувся вздовж узбережжя Середземного моря. Ще місто Алжир – це безліч сходів, що поєднують рівнинну сучасну частину зі стародавньою, розташованою на вершині схилу.

Хочете загубитися в лабіринтах таємничого давнього міста? Тоді вам в Касбу. Ширина вузьких вуличок деінде не дотягує навіть до метра, а скільки тут корінних жителів, точно не знає ніхто. За різними оцінками, їх 50-70 тисяч, але зустріти можна, тільки якщо пощастить. Усе їхнє життя – там, всередині, за товстими стінами будівель. Головний вид транспорту в старому місті – віслюки, на них перевозять і людей, і харчі. На «ослиному таксі» можна попетляти плутаними провулками по цій місцевості, розглядаючи одноповерхові будівлі і своєрідну альтернативу рослинності – дерева в кадобах і різнокольорові двері, оздоблені яскравою керамікою.Фото ttnotes.com

Після прогулянки по столиці для більш детального знайомства з країною слід вирушити в інші, не менш цікаві міста. Основний засіб пересування алжирців – автобуси: за 1 км – 1 динар. Краще почекати, але сісти в новий, оснащений кондиціонером. Автовокзал є майже в кожному великому місті. Поїзди – швидші, дорожчі і тільки на півдні країни, але ходять за розкладом. Залізниці єднають Аннабу, Константіну, Алжир, Оран і Тлемсен. Авіаперевезення обходяться місцевим в $20-30 в один бік, при цьому той же маршрут буде коштувати іноземцям $120-150.

Читайте також: Що вони їдять: Алжир

Потрапити у місто Аннабу із столиці можна за вісім годин шляху на автобусі. Coursdela Revolution, центральна вулиця, пам’ятає французький шарм, а середземноморський порт зберігає дух свободи. Витримане в європейському стилі місто привабливе в сезон травень – вересень і вдень, і вночі. Проживання у двомісному номері готелю від $65 до $250 – в залежності від бажань і можливостей. Золоті піщані пляжі, національний парк l'Edough з віковими деревами, католицький храм-базиліка святого Августина – лишилося тільки вибрати, куди вирушити насамперед.Фото itl.cat

У 66 км від Аннаби розташовані термальні джерела Хаммам Мескутин. Температура води в них близько 97 градусів, так що можна обережно варити яйце. Бризки окропу можуть залишити опік, не кажучи вже про спроби «перевірити водичку» руками чи ногами, тому наближатися до киплячої мінералки небезпечно. Найближчі до Хаммам Мескутин готелі і гостьові будинки розташовані в Гельмі, де є можливість пройти всі процедури з використанням мінеральної води у місцевих спа-салонах.Фото upload.wikimedia.org

Ще одне обов’язкове до відвідин місто – Константіна, засноване дві тисячі років тому на висоті понад 600 м. Гірське плато, огороджене неприступними скелями, висячі пішохідні мости і столітній віадук, що подає питну воду до будинків на краю прірви – вже від самого тільки перерахунку дивовижних фактів перехоплює подих. Глибина ущелини в деяких місцях перевищує 300 м, але це не перепона для містян, котрі щодня перетинають безодню вузькими підвісними мостами.Фото pinterest.com

Що ще встигнути?

Познайомитися з пустелею в Айн-Сефра. На відстані 691 км від столиці розташоване місто, котре називають воротами в Сахару. Насправді їх кілька, але вважають, що поселення міститься біля самого початку піщаного царства, тому місцевість якнайкраще підходить для першого знайомства. До відома, заїзд на Сахару на великі відстані дозволяється тільки з державним гідом.Фото pinterest.com

Відвідати Біскру, місто-оазу, де можна побачити найдавнішу мечеть Північної Африки Сіді Окба, зведену ще 686 року, а також Батну і Тіпазу з мавзолеєм царів Мавританії і руїнами античних часів.Фото upload.wikimedia.org

Зазирнути у Бліду, довкола якої висаджено 50 000 апельсинових дерев, щоб подивитися на мечеть Аль Каусар, збудовану в XVI столітті піратом Барбароссою.Фото upload.wikimedia.org

Заїхати в столицю держави-фортеці Гептаполіс у долині Мзаб, у 500 км від столиці, щоб дізнатися, чим живе стародавня фортеця-ксур. Заснована ібадитами співдружність поселень приваблює зовнішнім виглядом будівель, що нагадують дитячі кубики кольору неба і сонця, а також мінаретами – охоронними вежами. Для відвідування туристам відкриті тільки ксур Гардая і ксур Бені-Ізген, причому другий – не повністю і тільки до настання темряви.Фото lonelyplanet.com

Чого краще не робити?

Намагатися не експериментувати з одягом, прикрашеним нашитими монетками. Те, що для європейців декор, для алжирців – святотатство. І не варто фотографувати місцевих жінок.

Що привезти?

Берберські килими і циновки з етнічними орнаментами, мідну чеканку, вироби із срібла, бронзи, шкіри, дерева, а також солом’яні вироби.

Що з’їсти?

Магрибські страви, приправлені елементами турецької кухні – так виглядає кулінарний портрет алжирської кухні. При цьому обов’язковий штрих, поширений повсюдно, – французький багет. Перш ніж вирушити у подорож, можна вивчити значення слів: решта – локшина ручної роботи з курчам і бобами, мешу – баранячі або яловичі стейки-гриль, тагелла – корж, печений у піску, тажин – високий омлет, начинений картоплею чи м’ясом.

І кілька фактів на замітку:

Найспекотніший місяць в році – серпень.

Бари з алкоголем у столиці знайти непросто, найчастіше це заперті двері зі звичайною вивіскою. Перш ніж увійти, покупець має постукати.

При зустрічі місцеві жителі цілуються два чи чотири рази.

Наречена під час весілля може змінити до 12 суконь.

Алжирці вірять в те, що довгі роги на прапорі країни приносять щастя.

Головне фото upload.wikimedia.org