Бангладеш: застигла в часі метаморфоза

... готовими одразу ж після знайомства у пориві приязної бесіди запросити незнайомця на весілля – в цьому весь Бангладеш.

Дивовижно, як величні храми, створені руками стародавніх бенгальців, уживаються із щоденною метушнею бангладеських реалій. Ніби оази минулих часів, вони мовчки спостерігають за бурхливим джерелом життя з усією його багатогранністю і мінливістю. Бангладеш – одна з найбільш густонаселених держав південно-східної Азії, що вмостилася в дельті річки Ганг, біля підніжжя царствених воріт Гімалаїв. У колись могутньому королівстві Бенгалія тепер володарює всепоглинаюча анархія «транспортної какофонії», багатоликість котрої навряд чи можна порівняти з будь-якою іншою азіатською країною. Хаотична маса трафіку з битком набитих туземцями автобусів, що не підкоряються правилам дорожнього руху, всюдисущих велорикш з усміхненими водіями, готовими одразу запропонувати екскурсію у своїй «кареті», потягів, синонім яких не інакше як «екстрим», і навіть човнів, що використовуються місцевими, щоб дістатися по воді на роботу і повернутися увечері додому. Незважаючи на непростий спосіб життя, пов'язаний із фінансовою нестабільністю, обмеженими в комфорті умовами, більшість бангладешців – відкриті, вони виявляють щирий інтерес до іноземців, готові йти на контакт.Фото 2.bp.blogspot.com

Хоча «Країна бенгальців» і вважається незаможною, багатством тамтешньої природи можна захоплюватися без кінця. Ліс Сундарбан, що потопає в зелені, славиться різноманіттям своєї рослинності. Фаворитом бенгальських дібров вважають вічнозелене манго. Ці дерева розрослися у величезну колонію, вкривши собою ціле узбережжя. Подивитися на тропічний рай з’їжджаються туристи з різних куточків планети. Увагу мандрівників приваблює ще один мешканець місцевих лісів, цього разу – представник фауни. Серед крон пухнастих дерев статечно і неквапливо прогулюються рідкісні бенгальські тигри, для яких мангові зарості стали укриттям від браконьєрів, котрі загрожують диким кішкам повним винищенням.Фото globalhealthphoto.com

Туризм Бангладеш, котрий з кожним днем все більше зміцнює свої позиції у світовій індустрії відпочинку, вже встиг стати вірним джерелом доходу країни. На сьогоднішній день ця маленька держава може похизуватися кількома курортами, орієнтованими на європейського туриста, один із них – Кокс Базар. Розташований на перетині з М’янмою, він захоплює своїми безкраїми золотистими пляжами, які лагідно омивають хвилі Бенгальської затоки, й активними хвилями, що ваблять сюди любителів серфінгу. Перш ніж спрямувати думки і тіло на розніжений сонцем білий пісок, представницям прекрасної статі варто переконатися, що їхній купальник не бентежить місцеве населення, котре живе за релігійними правилами. Відкрите бікіні краще приберегти для більш ізольованих пляжів, наприклад, Хімачері.

Читайте також: Рикша на прокачку

Гостроверхі білі пагоди, що виступають на невисоких пагорбах, буддійські храми, гробниці монастиря Бара-Кхьянг і найбільша бронзова статуя Будди в країні – тут є, як різноманітити своє дозвілля «мисливцям» за реліквіями. Ті, хто приїхав у Бангладеш за екзотикою, під наглядом досвідченого провідника можуть вирушити пішим туром у джунглі. Там окрім непередбачуваної дикої природи на них чекають численні покинуті палаци індійських князів-магараджів. Пляж чи підкорення диких тропіків, що б ви не обрали, головне – пам’ятати , що літо в цій маленькій країні зустрічає туристів непривітним сезоном дощів, а ось весна – найкращий час для відвідин Бангладеш.Фото lonelyplanet.com

Якщо умови дикої природи, геть позбавлені зручностей, вам не до душі, завжди можна «розбити табір» в одному з привілейованих готелів міжнародного рівня. Мережа Radisson, а також Best Western покривають цю маленьку державу, надаючи європейські стандарти комфорту і сервісу. Бари і дискоклуби для вулиць Бангладеш, зокрема, столиці – виняткова рідкість, тому такий відпочинок вважається прерогативою готелів. А от що стосується шопінгу, конкурувати з країною, куди перенесли своє виробництво імениті бренди на кшталт Levis, Nike, Adidas, будь-якій іншій державі Південної Азії буде важко. Визнаний у всьому світі одяг можна знайти у більшості торгових центрів столиці, причому коштувати він буде набагато дешевше, ніж у моллах Європи. Ще більше вражає різноманіття сувенірів: окрім новеньких «найків», додому можна повезти різнокольорові тканини ручної роботи, тонкий шовк, ляльок, виконаних у традиційних мотивах, різноманітний декор із тростини, бамбука, кокосів, а також рожеві перлини. Невелике торгове село Дхамрай – справжній рай для дам, що люблять «вдягати» вуха й руки. У кожному із безлічі місцевих ательє на замовлення майстер виконає сережки чи браслет будь-якої складності, використовуючи для роботи коштовні метали, після чого вироби доставлять в готель майбутній власниці. Куди б ви не вирушили скуплятися – на ринок чи в один із численних магазинів – всюди доречно торгуватися, особливо, якщо на предметі, який зацікавив, відсутній цінник – це допоможе збити вартість жаданої покупки в кілька разів.
Фото upload.wikimedia.org

Бангладеш – країна палаців, храмів і мечетей, останніх тут нараховується близько семисот. Кожна з цих будівель – справжній витвір мистецтва, створений багато століть тому і не зіпсований навіть невблаганним часом. Один із визнаних архітектурних шедеврів – Будда дхату Джаді, або Золотий Храм. Завдяки своєму вигідному розташуванню на вершині високого пагорба, храм, що поєднує в собі класичні риси буддійської святині і сучасні деталі архітектури, можна побачити з будь-якої точки міста Бандарбан. Увагу не лише буддійських ченців, але й десятків тисяч мандрівників приваблює тут величезна статуя Будди, розміри якої перевищують будь-яку іншу скульптуру великого мудреця в країні. Біля статуї Просвітленого розташована водойма під назвою «Став янголів», біля якого щодня проводять релігійні торжества. З кожним роком культурно-архітектурний спадок Бангладеш все росте, вражаючи новими шедеврами. Не так давно у передмісті Дакки з’явилася копія фундаментального Тадж-Махала. Вражає двійник індійського мавзолею тим, що він такого ж розміру і з точністю повторює всі параметри і навіть орнамент оригіналу.
Фото bdtravel36.blogspot.com

І будували його значно швидше попередника. Бангладеський палац було зведено на кошти місцевого кінопродюсера Ахнасулли Моні, котрий намагався перенести красу знаменитої мечеті в рідні простори, щоб його земляки, у котрих не завжди достатньо грошей, щоб побачити світ, мали змогу помилуватися великою спорудою. На будівництво другого Тадж-Махала пішло близько п’яти років, у той час як оригінал зводили понад двадцять. Сучасні технології також обмежили ручну силу, значно скоротивши число найманих робітників у порівнянні з двадцятьма тисячами будівельників, задіяних свого часу при зведенні індійського палацу. Хоча на весь процес народження споруди і було витрачено менше людських ресурсів, декор і оформлення будівлі, починаючи з візерунків і закінчуючи ландшафтними роботами, обійшлись Моні недешево: граніт і мармур в оздобленні використовували виключно італійські, а алмази було привезено з Бельгії. Загалом народний діяч витратив майже шістдесят мільйонів доларів і сподівається, що грандіозна споруда привабить в країну іноземних туристів, котрі матимуть змогу оцінити, наскільки щойно зведена бангладеська копія передає дух оригінального мавзолею, що мирно дрімає на березі річки Джамни.

Головне фото commons.wikimedia.org