Порт-Луї: 2244 км від екватора

У Порт-Луї починати огляд слід від центральної вулиці Інтенданс – вона сусідка набережної і порту, котрі слугують початком столиці. Будівлі задають характер місту, а населення додає шарму і підкреслює основні риси. Алгоритм забудови вийшов багатофункціональним: старовинна архітектура чергується із сучасними хмарочосами, мечеті грають у чехарду з апартаментами і ресторанами. І тільки гілки пальм між іншим нагадують, що ми перебуваємо у субтропіках.

Населення переймає естафету – на зміну європейським приходять розкосі очі, а потім кучеряве волосся й африканські усмішки. Національності і релігії йдуть пліч-о-пліч і перебувають в різних нішах: індомаврикійці вирощують цукрову тростину і фрукти, китайці управляють крамничками, синомаврикійці – щодо роздрібної торгівлі, франкомаврикійці очолюють цукрові заводи (острів тримає пальму першості в цьому виробництві) і комерційні банки.Фото nymphetteindia.com

Музей Блакитного Маврикія взяла під крило набережна міста. Це галерея, котра зберігає перші поштові марки, датовані 1847 роком – «Блакитний Маврикій» і «Рожевий Маврикій» (насправді помаранчева і з помилкою в тексті («Postoffice» замість «PostPaid»). Та хіба не огріхи надають особливу витонченість? Марки із зображенням профілю королеви Вікторії слугували своєрідним запрошенням на бал від губернатора острова сера Роберта Гомма. Філателісти надають їй особливого значення – вперше за межами Англії було випущено ось такий документ для оплати поштових відправлень. Хелен Морган занурилась у тему глибше і написала цілий трактат про поштову систему острова «Blue Mauritius». Туристи можуть пірнути в інші зали музею і побачити, як уявляли собі Землю люди 1492 року, познайомитися з історичними документами (зокрема, про першовідкривачів), з корабельними картами і приладами.Фото constancehotels.com

Дивіться також: Маврикій: між Африкою та Азією, не забуваючи про Європу

China Town зустрічає «воротами дружби». Цей район пришвартувався до Королівської вулиці. Назва говорить сама за себе – безліч китайських ресторанчиків і крамничок із локшиною, грибами і лікарськими засобами. Азійські храми не зустрінуться по дорозі, але красива мечеть вразить архітектурою. Якщо традиційні ліки із трав і змій не викликають довіри, Храм Пер Лаваль обіцяє поділитися цілющою силою. Фестиваль східної культури під егідою АВС Motors вже протягом кількох років посилює враження від відвідин місця своєю чарівністю. Можна пізнати смак Китаю через традиційну їжу, яскраве шоу і пісні. Змагальні мотиви відобразяться в конкурсі на найкращий китайський костюм і China Town. У кінних змаганнях є особливі прийоми щодо вибору ставки на коня. Але якщо ви новачок, можна випробувати удачу на іподромі «Марсове поле». Місце просякнуте історією: тут було проголошено незалежність і встановлено пам’ятник королю Едварду VII.Фото 4.bp.blogspot.com

Оглядові майданчики завжди приваблюють туристів, даруючи відчуття свободи і можливість помилуватися краєвидами міста. У Порт-Луї таку функцію виконує форт Аделаїда, єдина із веж, що залишилися. На початку дев’ятнадцятого століття її мета була дещо інша – захист від ворожих нападів. Варварські часи канули в Лету, і зараз цитадель приваблює глядачів як місце проведення барвистих шоу і міжнародних фестивалів.Фото happyhourholidays.com

Їжі належить величезна ніша в житті островитян – про це нагадує нескінченне число ринків і базарчиків. Базар на Рю де-ла-Кордеді, критий ринок на вулиці Факуар, площа Кодам і галерея «Крафт-Маркет» виглядають як окремі Всесвіти, просякнуті пахощами спецій і голосними суперечками з приводу цін. Central Market – головна фігура купецького життя ще з вікторіанської доби – пропонує товари від екзотичних манго до виробів із срібла.

Прощаючись із містом, зверніть у ботанічний сад ім. сера Сівусагура Рамгула, щоб особисто пересвідчитися у красі величезного амазонського латаття. В екзотичності з ним сперечаються баобаби і пальми, мигдаль і лотоси. Ще за французького правління площу займали продукти для кухні губернатора. Сьогодні екскурсовод під шепіт орхідей протягом двох годин повідає, як ботанік П’єр Пуавре дбайливо почав збирати колекцію дерев і квітів. Десь тут раніше чистив пір’ячко рідкісний птах до-до. Виділявся він клювом і нездатністю літати. Лишилася тільки одна легенда – маврикійський дрозд, як ще називають птаха, зарахованого до вимерлого виду. Вхід легко можна впізнати за головними воротами з єдинорогами і левами та велетнем-баобабом. Всередині сейшельські черепахи й олені на час відвідин вже готуються стати вашими друзями.Фото uniqhotel.ru

На виїзді з міста розташувався і Цукровий завод, котрий вже не функціонує, але розповідає про нелегку працю добування врожаю. Музей складається з кількох залів: перший знайомить з історією Маврикія з того моменту, як відбулося вулканічне виверження. Наступний зал, можливо, і не покаже, як вже в червні майстри гострять свої мачете, але намалює докладний процес від вирубки стеблин до сушіння «меду» у величезних центрифугах. Поласувати різними сортам цукру і тростинового рому можна тут же на фабриці у магазинчику!

Головне фото discoverafrica.соm