Помпеї Сходу. Подорож до Джераша
До колони, що рухається, підводять багатьох туристів, і всі вони намагаються запхнути в щілину пальці. Стовп і справді то плавно опускається, то піднімається вгору. Видовище доволі моторошне, якщо враховувати, що ти стоїш поруч, а тим паче завмер зі встромленими в багатометрову важезну колону пальцями. Місцеві гіди з поблажливою усмішкою вислуховують слова захвату від явища і потім пояснюють, що стовп міцний, на голову ще жодного разу не падав, а хитається він під впливом земного тяжіння і вітру. Мовляв, просто дуже високий, тому і «гуляє туди-сюди».
Блукати древнім містом, якому, як стверджують деякі історики, вже понад 6 тисяч років, можна цілісінький день. Колись завойований Помпеєм він був відомий, як Гераса. Поселення процвітало і славилося жвавою торгівлею. Однак на початку XII століття після потужного землетрусу його накрило селем і піском. Можливо, саме це врятувало його від подальшого руйнування і вандалізму. До речі, у міста є і неофіційна назва – Помпеї Сходу....
Фото freepik.com
1806 року древнє місто виявив німецький учений Ульріх Зітцен, а розкопувати Джераш почали близько сотні років тому. Тоді ж перед очима археологів постали дивовижні акведуки, проста, але геніальна конструкція міської каналізації, фонтани, дороги з бруківкою, античні храми, присвячені Зевсу, Артеміді, Діонісу та іншим мешканцям Олімпу. А також жіночі опочивальні з кам'яними комодами, місця поховання, нескінченні колонади, вежі, ворота, мозаїка лазурного відтінку, яка зачаровує своєю красою...
Читайте також: Амман - місто на 19 пагорбах
На стінах міста подекуди збереглося різьблення, гранітні та мармурові прикраси, а на головній вулиці колон чітко видно сліди від колісниць. Джераш зберігає ще багато таємниць. Адже місто, розкопане всього на третину, певно, ще не скоро відчинить навстіж двері до своєї історії. І не тому, що проводити розкопки дорого, а через те, що над ним розкинувся сучасний Джераш, типове для Близького Сходу поселення.
Фото freepik.com
Багато нинішніх мешканців працюють у туристичному і ресторанному бізнесі, здають в оренду відвідувачам руїн автівки, а дехто опанував ролі гладіаторів, щоби майже щодня виходити на арену місцевого іподрому і їздити в колісниці або «перемагати» у черговій битві.
Читайте також: Під захистом ЮНЕСКО: тут захоплює подих
Іподром у древній частині Джераша вражає: завдовжки – 244 метри, завширшки – 52. У період розквіту міста він був епіцентром спортивних змагань, перегонів на колісницях. Поаплодувати переможцям і несхвально покричати вслід переможеним тут збиралося до 15 тисяч люду.
Фото freepik.com
Нинішнім глядачам також влаштовують платні вистави. Сорок п'ять легіонерів у повній бойовій екіпіровці проходять колонами, демонструють свою підготовку, а десять найміцніших зображують гладіаторів, котрі б'ються "на смерть". І тут уже глядачеві вирішувати, що робити з переможеним: підняти великий палець догори чи опустити додолу. Бідолаху, залежно від ходу виступу, «проколюють» дерев'яним ножем, і на сцену виїздять декілька римських колісниць. Далі туристів вражають неймовірними арабськими скакунами.
Раз на рік у Джераші проводять особливий фестиваль просто неба. Руїни міста перетворюються на сцену, а смолоскипи і свічки, розставлені вздовж, переносять глядача в інший світ, де немає нічого сучасного, де існує тільки пластика танцю, лунають чарівливі голоси і нескінченна музика. Джераш занесено до списку світових шедеврів ЮНЕСКО!
Головне фото freepik.com
