RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Дудук: Музика, що пробуджує кохання

Дудук: Музика, що пробуджує кохання

Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.

Духові музичні інструменти Сходу подібні один до одного. Грузинський дудукі, азербайджанський ясті баламан, турецький мей, вірменська флейта дудук… Один із майстрів перкусії, котрий часто задавав ритм для соло флейти, називав дудук найбільш задушевним інструментом і розповідав, що його музика здатна викликати у слухачів магічне почуття кохання.TwoGhamish.jpgФото nurwind.com

За легендою, один музикант, що жив біля тихого затону, мандрував сусідніми селами і грав на дудуку. В одному поселенні жила красуня, котра прославилася в околицях тим, що ніхто не міг справити на неї враження. Однак, почувши дудук, дівчина була настільки зачарована, що покохала музиканта…

Мало передати ніжність ліричних мелодій – дудук ще треба правильно змайструвати. Так, Дживан Гаспарян, всесвітньовідомий вірменський музикант, котрий популяризував дудук, розповідав, що найкрасивіше звучання дає інструмент, зроблений із дикого абрикоса. Пильна увага до матеріалу теж передає любов, з якою майстри своєї справи вкладали душу у виготовлення музичних інструментів. Їх марно намагалися наслідувати, роблячи дудук із сливового і горіхового дерев. Підробки годилися лиш для того, щоб відтворити мелодію по нотах, але не передавали мелодійності «абрикосового» інструмента. Так, шляхом проб і помилок майстри і музиканти зрозуміли, що з будь-якого іншого дерева, крім абрикоса, видобуваються грубі, гугняві звуки. А також усвідомили, що дудук слід робити з широкою тростиною, щоб звук був прекрасним – трохи сумним.Фото musicofarmenia.com

Історики сперечаються, скільки років музиці дудука. Дехто називає цифру 1500, інші, переконані, що саме дудук зображено в літописах держави Урарту, відраховують 3000 років. Та й сам дудук в тих чи інших варіаціях мандрував по всьому світу, кочуючи від Болгарії, Сербії і Хорватії, де його знали під назвою кавал, до Китаю (інструмент гуань), Кореї (музика пірі) і Японії (композиції хірікірі).

Читайте також: Фаду: ніжність і глибина португальських романсів

У Вірменії вірять, що дудук слід передавати з покоління у покоління, щоб пам'ять предків не стиралася. Дотик до цього музичного інструменту нагадує ритуал звернення до духів родичів, котрих музикант ніколи не зустрічав. Таємничість звучання, секрети майстерності, що підтримують ореол містерії – все це послужило причиною тому, що 2005 року ЮНЕСКО визнала вірменський дудук шедевром Всесвітнього нематеріального культурного спадку.KarTour-Duduk-3.jpgФото kartour.am

Традиційно музику на ньому виконували соло, однак із приходом Радянської влади у Вірменії з’явилася манера акомпанувати на барабані дхол, відтворюючи народні ритми. Утім, сучасні науковці, такі як Енді Нерсессіан, твердять, що музика дудука не мала нічого спільного із сільською місцевістю. Хоч і нагадувала фолк-мотиви. Більше того, ранні записи, котрі дійшли до наших днів, нагадували мелодії турецької флейти мей. І це не дивно: східну Туреччину населяло безліч вихідців із Вірменії.

Дживан Гаспарян так описував ранні епізоди з історії інструмента: «Спочатку дудук нічим не відрізнявся від сопілки під назвою гхамиш. Я маю на увазі не той музичний інструмент, котрий ми знаємо сьогодні, а більш довгу сопілку, що стала основою для дудука. З роками сопілка ставала все тоншою, і довелося приєднати додаткову частину – мас». Музикант розповідав, що часто в дитинстві ходив у кіно, щоб подивитися музичні фільми. І хоча сюжети давно забуті, Дживан Гаспарян ясно пам’ятає, які мелодії були зіграні на флейті дудук. Тоді в єреванських кінотеатрах транслювали фільм Амбарцума Бек-Назарова «Пепо», де одна з музичних партій якраз була призначена для виконання на флейті дудук.

У період, описаний відомим виконавцем, серед широкої аудиторії різко виріс інтерес до цієї незвичайної музики. Це було пов’язано з виступами музиканта Маргара Маргаряна, котрий вирішив зробити інструмент найбільш зручним для настроювання на потрібну тональність і надав вхідній частині конічну форму. У той же час флейту, котра у Вірменії носила назву «циранапох» (у перекладі – «абрикосова дудка»), вирішили охрестити словом дудук, щоб російськомовна публіка краще запам’ятовувала назву. Професіоналізм виступів допоміг усунути уявлення про дудук як про інструмент, на котрому грали пастухи, щоб скоротати вільний час.

Для того, щоб виконувати музику на флейті дудук, рекомендують використовувати грудно-черевне дихання, щоб потрібний звук досягався із завидною легкістю. З-поміж інших порад експертів музикантам-початківцям – слід тримати дудук під кутом п’ятдесят градусів, прослідкувати, щоб тростина була трохи розкрита, набирати дихання лише по закінченню музичної фрази.dnqjcihqxt3g62aomxum.jpgФото vamelo.com

Серед музичних заміток можна знайти спогад про те, як один із сучасників Маргара Маргаряна – Левон Мадоян – грав композиції у двох частинах. Він запрошував на сцену другого музиканта, котрому довіряв відповідальне завдання – забезпечувати тонічний фон в той час, коли виконується мелодія. Люди, поінформовані в теорії музики, знали, що провідну партію виконує флейта дудук, а акомпанемент виконується на її різновиді під назвою «дам». Повертаючись до вражень від музики, виявляємо, що перша мелодія нагадувала сумну протяжну пісню, і досягалось це атмосферне звучання стараннями музиканта, що видобував із інструмента «дам» звуки, подібні до баса волинки. Потім ця сумна музика переходила в інший стан, наближаючись до ритму повільного танцю. Вочевидь, тоді з’явилася традиція, нині властива виконавцям вірменської народної музики – грати епізоди, що повторюються, тихо, піанісимо, створюючи контраст із провідною лінією мелодії..

Головне фото nurwind.соm

Вам это будет интересно:
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
У Києві відкрилась виставка азербайджанського художника-килимаря Ельдара Гаджиєва
24 грудня за ініціативою та за підтримки Посольства Азербайджанської Республіки в Україні у Національному музеї Тараса Шевченка відкрилась виставка робіт відомого азербайджанського художника-килимаря Ельдара Гаджиєва. Серед гостей були присутні заступник міністра культури України Ростислав Карандеєв...
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів.
Усе велике починається з малого: Арт-проекти ентузіастів
Багато місць, відомих сьогодні на весь світ, було створено купкою ентузіастів без грошей і сторонньої допомоги. Ці люди жили ідеями і робили все, щоб втілити їх у реальність. Офіційною датою появи стріт-арту вважається 1942 рік, розпал Другої світової війни. Саме тоді один креативний працівник детройтської фабрики на прізвище Кілрой почав писати фразу «Kilroy was here»
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Цукровий живопис Китаю: мистецтво з ложки
Квіти і дерева, тварини і птахи, дракони і герої казок – словом, все, що тільки спаде на думку, може тут перетворитися на об’єкт… їстівного мистецтва. Дивовижною технікою малювання гарячим цукром володіють китайські майстри із провінції Сичуань. Картини, виконані практично карамеллю, не можуть бути ні "відредаговані", ні перемальовані наново.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники.
"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру
Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети…
Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Вручення вірчих грамот чотирма новопризначеними послами Президенту України
19 серпня Президент України Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти у послів Ірландії, Федеративної Республіки Нігерія, Республіки Корея та Республіки Вірменія.
Закрыть
Outlook facebook page