Стріт-арт: від французьких революціонерів до Бенксі
Оригінальні написи, принти, політичні гасла й карикатури, створені за кілька хвилин, нерідко бувають ефектніші за масштабні та різнобарвні графіті, над якими потрібно працювати не одну ніч. Хоча самі стенсіли і прийнято вважати різновидом графіті, їхня головна відмінність – використання трафарету. Тому деякі вуличні художники вважають, нібито прихильники заготовок халтурять, створюючи роботи не зовсім «від руки», адже мають можливість зникнути, не потрапивши під статтю «вандалізм».
Фото pinterest.com
Із цим твердженням можна погодитися, та, з іншого боку, щоб виготовити оригінальний стенсіл, доводиться добряче напружитись, вирізаючи майбутній шедевр на пластику або картоні. А що стосується бажання бути невловимим – тут трафаретники успадковують традиції тих, хто, власне, і придумав це мистецтво – французьких революціонерів, які використовували муніципальні стіни, декларуючи власні ідеї. Відбувалося це під час народних заворушень 1870-х. Тоді, до речі, найпопулярнішим було зображення гільйотини. Може, тому, що якраз вона й загрожувала художникам-бунтарям...
Стрімко один з найдешевших видів пропаганди захопив усю Європу, а в 20 столітті і світ. У наші дні такі малюнки також найчастіше створюють, щоб нагадати можновладцям і суспільству про наявні проблеми. Хоча час від часу їх виставляють у центрах сучасного мистецтва, а іноді і продають за мільйони, як, скажімо, шедеври британця Бенксі чи француза Блека Ле Рата. Останній, до слова, називав себе «вірним нащадком» революціонерів минулого, працюючи підпільно, доки його не спіймала поліція. Щоб уникнути покарання, Блек погодився творити тільки в галереях, а разом з цим став і непогано заробляти.
Фото pinterest.com
Однак набагато частіше автори відмовляються від офіційного визнання, віддаючи перевагу міським стінам і нехтуючи музеями та виставками. І тут, як кажуть, кожному своє. Так, наприклад, парижанин Ле Бательєр усі 80-ті й 90-ті роки минулого століття прикрашав стіни французької столиці своїми дотепними стенсілами. Він відмовлявся йти на будь-який контакт, животіючи у сквотах, і малював зазвичай у години пік, коли вулиці переповнені людьми і розчинитися в натовпі величезного міста найпростіше. Бательєр помер у злиднях тридцятирічним майже два десятиліття тому, однак жителі Парижа пам'ятають, цінують і бережуть роботи митця.
Фото urbacolors.com
На десерт – 5 фактів про трафаретне мистецтво:
Один з найбільш упізнаваних стенсілів світу було створено в Ленінграді у Другу світову війну. Напис «Громадяни, при артобстрілі цей бік вулиці найнебезпечніший!», який з'явився на Невському проспекті завдяки зусиллям Тетяни Котової та Любові Герасимової, врятував не одне життя.
Дівчина, котра творила в 1980-х роках у Парижі під псевдонімом Miss Tic, прославилася тим, що замість політичних гасел писала вірші. Таким чином, стіни кварталів перетворювалися на сторінки літературних творів, а сама поетеса казала, що «їй не потрібні видавці».
Робота Бенксі, де зображено поцілунок констеблів, потрапила в кадр стрічки «Дитя людське» Альфонсо Куарона.
Досвідчені майстри вважають, що максимально зручним і прихованим від сторонніх очей місцем для транспортування трафарету є коробка з-під цукерок.
Американець Джером Меснеджер є рекордсменом зі швидкості створення зображень. У середньому одну картину він малює за 26 секунд.
Головне фото in.pinterest.com
