Асунсьйон. Місто для сміливців і шукачів пригод…
Своє знайомство з Парагваєм гості найчастіше розпочинають з Асунсьйона. Розкреслений, ніби під лінійку, він спочатку був задуманий як військовий форт. Його називають дивним. Хтось гидливо морщить ніс, проїжджаючи повз нетрі, інші зачаровано вдихають аромат чаю, котрий повсюди витає на його вулицях. Декотрі не приховують слів захоплення, час від часу зупиняючись біля старовинних будівель, котрі мало змінились із часів появи на цих землях конкістадорів. В Асунсьйоні не блукають юрби туристів. Сюди скоріше приїжджають сміливці, шукачі пригод або ті, кому відвідати парагвайську столицю довелося у справах. В Асунсьйоні не так багато пам’яток. Є кілька музеїв, пам’ятники, присвячені героям численних війн, невелика і не обжита туристами набережна, ботанічний сад і пара блошиних ринків, де можна придбати сувеніри або ж запастися продуктами. Варто сказати, що тут люблять ситно поїсти, а м'ясо і риба у Парагваї не такі дорогі, як в інших країнах Латинської Америки.
Фото tripsavvy.com
Асунсьйон – місто контрастів. Тут буквально через дорогу сусідять сучасні будівлі і розвалища. Один із таких районів, до речі, розташований прямо перед Парламентом Парагваю. Колись під стіни законодавчого органа прийшли містяни і стали вимагати кращого життя. Пообіцяли не йти звідти, поки до них не зійде матеріальна благодать. Із часом підключилися до електромережі парламенту і так і лишилися жити там, на площі. Серед будівель, які вражають, – Президентський палац. Раніше споглядати його було смертельно небезпечно. У часи диктатури керівники Паласіо-де-Гобієрно навіть мали право стріляти у кожного роззяву, котрий зупинявся перед будівлею. Зараз часи інші, і туристи спокійно фотографуються біля будівлі, а двічі на тиждень усіх охочих запрошують подивитися, як палац об лаштований всередині.
Фото livinginparaguay.com
У вихідні дні Асунсьйон лякає туристів. Справа в тому, що його центр в цей час безлюдний. Жителі столиці віддають перевагу відпочинку у торговельних центрах, кінотеатрах, на спортивних майданчиках, у боулінг-клубах, льодових аренах і кафе, розташованих тут же, в шопінг-молах. І навпаки у будні ділова частина ділова частина столиці кишить автомобілями. Прикметно, що в країні багато дорогих іномарок. Справа в тому, що вони тут дешевші, ніж в інших частинах Латинської Америки через пільгові митні правила, і придбати машину під силу навіть не заможним містянам. Кидаються у вічі в Асунсьйоні автобуси. Вони більше нагадують музейні експонати, а водії, здається, змагаються, хто з них яскравіше прикрасить свої чотири колеса. Особливістю місцевого громадського транспорту є те, що зупиняти його можна, де душа забажає. Треба лише змахнути рукою.
Випити кави в Асунсьйоні складно, культовий напій тут чай мате. Листя для його виготовлення збирають тут же, у себе в країні. Парагвайці дуже пишаються своїм напоєм, приписують йому низку цілющих властивостей і не без гордості наголошують, що справжній мате росте тільки на їхніх широтах. Містяни буквально схиблені на ньому. Кожен із них постійно носить із собою спеціальний термос чи кружку, наповнені цим унікальним напоєм. Мате продають на вулиці, в кафе, його беруть із собою з дому, вирушаючи куди-небудь на прогулянку чи у справах, а кавалер, запрошуючи даму на побачення, пропонує їй випити з ним кружку мате. Його рекомендують за поганого самопочуття, для зміцнення імунітету, для поліпшення травлення, щоб втамувати спрагу чи голод, просто щоб підняти настрій. Цей трав’яний чай п’ють гарячим, холодним, солодким чи гірким. Науковці твердять, що він містить величезну кількість мікроелементів і багату групу вітамінів. Як і його сестра кава, мате збадьорює, утім, не порушує сон і «працює» в кілька разів довше, ніж кава.
Фото journeylatinamerica.co.uk
Однак це не єдине, чим готовий вразити Асунсьйон. У місті часто проводять фестивалі, котрі супроводжуються галасливими вуличними застіллями і танцями. Особливо вражає туристів парагвайська полька. Її жінки танцюють із пляшками від шампанського на голові. На противагу такому «п’янкому» танцю – музика. Вона у Парагваї повільна і прониклива – коктейль бразильських, європейських, негритянських мелодій. А найбільш популярні інструменти на святах – гітари й арфи. Увечері ж із настанням темряви можна побачити, як дворові хлопчаки катають по землі вогняний м’яч. Це місцевий футбол. Команди обливають ганчір’я гасом і підпалюють його. Кидають такий м’яч, поки вогонь не згасне. Така ризикована гра має своє пояснення. Колись для предків парагвайців, індіанців, така вогняна куля символізувала сонце, а удари по ній – щоденний схід світила. Не менше дивує мандрівників і суп, котрий пропонують скуштувати в Асунсьйоні. Справа в тому, що його слід їсти руками. Роблять його із доволі звичних продуктів, він трохи густуватий і запікається в духовці. Місцеві зізнаються, що страву, котрою вони заманюють туристів у свої ресторани, було придумано випадково. Просто колись кухарка, котра готувала суп для іноземних гостей, перепекла його у печі і довела до стану пирога. Продукт врешті сподобався. Та, либонь, найбільший подив у приїжджих викликає той факт, що у Парагваї можна викликати кривдника на дуель. При цьому, правда, існує низка умовностей, котрих доведеться дотриматися. По-перше, обидві зацікавлені особи мають бути зареєстровані як донори. По-друге, переможець зобов’язаний за свій рахунок надати медичну допомогу постраждалому.
Фото expatra.com
Досвідчені мандрівники рекомендують не засиджуватися в столиці Парагваю і не через те, що хтось може кинути в обличчя білу рукавичку. Довкола Асунсьйона є багато яскравих захоплюючих місць. Так, неподалік від столиці розташовані містечко Луке, де роблять музичні інструменти, і Ягуарин, котрий славиться своїми апельсиновими гаями, а також релігійний центр країни Каакупі. Є у Парагваї і свої еко-курорти, на котрі парагвайці тікають якнайдалі від міської метушні і вчаться там їздити верхи. Проте багато хто їде у Парагвай, щоб відвідати містечко Сьюдад-дель-Есте. Його називають латиноамериканським Гонконгом: там можна купити буквально все. Це друге за величиною місто Парагваю, і розташоване воно на кордоні трьох країн: Парагваю, Бразилії та Аргентини. Свого часу уряд країни оголосив його зоною вільної торгівлі і не прогадав. Сьогодні це місто забезпечує більшу частину ВВП країни і є третім у світі за товарообігом. Особливу славу тут мають ювелірні прикраси із срібла і напівкоштовних натуральних каменів. Це багатонаціональний населений пункт. Тут не так багато католицьких храмів, але всюди зустрічаються пагоди і мечеті, оскільки у місті великі діаспори китайців, іранців, корейців, тайців та арабів. У Сьюдад-дель-Есте живуть також чимало італійців, німців, французів, росіян та українців. Як правило, емігранти заселяють місто групами, а тому, прогулюючись, можна побачити чимало вивісок не іспанською мовою. Зворотна сторона Сьюдад-дель-Есте – гори сміття, котрі щодня з’являються наприкінці робочого дня на його вулицях. За цю особливість іноземці жартома називають місто «пахвою Латинської Америки».
Доглянуто і навіть по-європейськи затишно у Парагваї виглядає Енкарнасьйон на південному сході країни. Це місто розташоване на березі річки Парани, і воно примітне тим, що тут живе велика українська діаспора. З її руки в Енкарнасьйоні діє організація «Просвіта», є українська футбольна команда і танцювальний ансамбль. Загалом у Парагваї проживають понад тринадцять тисяч етнічних українців, і багато з них посідають високе положення у суспільстві.
Головне фото 5dias.com.py
