Люди з обмеженими можливостями та необмеженими здібностями

Здається, що інвалідів зовсім немає або їх украй мало, оскільки ані вулиці, ані транспорт, ані робочі місця не пристосовані до їхніх потреб. Навіть визначений законом обов’язок для бізнесу приймати цих людей на роботу найчастіше зводиться до простої формальності, коли підприємці влаштовують їх лише на папері, щоб не мати проблем з податковою і соціальними органами.

Фото mioby.ru

Сьогодні західні соціологи вже серйозно говорять про феномен «фіолетової білки». Таким терміном HR-менеджери називають співробітників, «які роблять різницю» завдяки нестандартному мисленню. Саме інваліди, здатні чітко сконцентруватися на одному завданні, які звикли до постійного аналізу ситуацій, пошуку оптимальних рішень, віддані своїй справі – показують неймовірні результати в роботі. Слідом за ейчарами те ж саме стверджують і такі гіганти сучасного бізнесу, як мільярдери Карлос Слім і Річард Бренсон, активно агітуючи за те, щоб наймати людей з обмеженими можливостями не тільки на вимогу закону або через соціальну відповідальність, а й цінуючи їхній величезний потенціал. Наукою доведено, що дислексики, аутисти, люди із синдромом Аспергера та іншими захворюваннями, як фізичними, так і з проблемами в розвитку, мають особливий склад розуму, що дозволяє їм креативити й думати інакше. У нашій добірці ми хочемо поділитися дивовижними прикладами соціальної адаптації працюючих інвалідів з усього світу. Ці історії багато чого вчать.

«Signs Restaurant», Канада

Відомий у Торонто ресторан уже декілька років славиться у світі завдяки своїй особливій атмосфері – персонал тут спілкується винятково мовою жестів, адже більшість співробітників глухі. Серед клієнтів закладу так само чимало людей мають проблеми зі слухом. Їх приваблює незвичайне обслуговування та смачна кухня. Крім функції громадського харчування, «Signs Restaurant», безумовно, виконує і вельми важливу соціальну роль, інтегруючи в суспільство людей з вадами слуху. На базі закладу існує своєрідна платформа, де регулярно відбуваються різноманітні майстер-класи, навчання мови жестів, тренінги та багато іншого. Згідно із задумом господарів ресторан має стати першою сходинкою для людей з проблемами слуху, навчити їх проводити час не на самоті. Для багатьох це перша робота, адже, маючи такі серйозні проблеми зі здоров'ям, складно влаштуватися у сфері обслуговування. Щоб потрапити в «Signs Restaurant», слід неодмінно забронювати столика, бо це місце не лише неабияк популярне, а ще і включене до обов'язкової екскурсійної програми при відвідуванні Торонто. Атмосфера закладу спонукає гостей замислитися над багатьма речами, а життєлюбність та оптимізм тутешніх працівників надихає.

Фото cdn2.hubspot.net

«Mauer», Німеччина

Символічна назва ресторану, яка з німецької перекладається як «стіна», не тільки асоціюється зі знаменитим пам'ятником епохи холодної війни, а і з реальним бар'єром у суспільстві між здоровими людьми та неповносправними. Саме руйнувати цю стіну та перешкоди й покликане кафе, яке створили берлінські приватні підприємці на чолі з Лорен Шліхт. Заклад тісно співпрацює з медичними установами. Серед працівників «Mauer» є люди з аутизмом, ДЦП, синдромом Дауна, для яких ця робота – головна подія в житті. Тут панує неймовірний командний дух, усі намагаються допомогти одне одному, спілкуються і у вільний час, а на зібрані чайові вибираються в кіно й театр. Деякі з них заводять знайомства з клієнтами і, на радість фрау Шліхт, справді руйнують стіну, доводячи, що всі люди рівні.

Фото i.ytimg.com

ЦАХАЛ і театр «На Лагаат», Ізраїль

Ізраїльська армія – це не просто найбільший у країні роботодавець, але й чудовий приклад соціальної адаптації людей з обмеженими можливостями з боку держави. Серед військовослужбовців кожного підрозділу є інваліди, яким знаходять дуже багато роботи. Вони трудяться в кол-центрах, архівах, диспетчерських та аналітичних центрах і навіть викладають. Найбільш відомий і популярний лектор серед молоді – безжурний капітан Йохонатан Коен, який, маючи тяжку форму паралічу, читає новобранцям лекції та особистим прикладом підіймає бойовий дух. Попри проблеми зі здоров'ям, такі люди по всій країні охоче йдуть у ЦАХАЛ, адже це не лише інтеграція в соціум, гідна платня та медобслуговування, а й неймовірно престижна робота. Держава та армія намагаються залучати якомога більше людей з інвалідністю, знаходячи їм застосування. Дивлячись на цю найвищу мотивацію і готовність всіх громадян служити Батьківщині, яка тебе цінує, усвідомлюєш, що все це – не благодійність і не просто дотримання закону, а справжній патріотизм як з боку військових, так і з боку армії.

Ще одна ілюстрація ізраїльської взаємодопомоги – знаменитий вже далеко за межами країни театр «На Лагаат», який працює у старовинному районі Тель-Авіва Яффо. Його назва перекладається як «доторкніться, будь ласка» і найкраще підходить під опис роботи тутешньої трупи. Артисти мають проблеми зору, слуху або мовлення, тому практично вся їхня комунікація із зовнішнім світом тактильна. Завдяки своїм помічникам, перекладачам і поводирям вони вже багато років розігрують на сцені популярні сюжети з життя. Головний ідейний натхненник театру – популярний режисер Адіна Таль. Колись вона задля благодійності поставила імпровізоване дійство з інвалідами. Ця разова робота буквально перевернула її життя, і відтоді Таль працює тільки в «На Лагаат», ставлячи видатні п'єси, які просто не можуть не зачепити глядача. Примітно, що і режисер, і трупа вважають свою службу в театрі саме роботою, а не благодійністю. Артисти мають високий професійний рівень та надзвичайно вимогливі одне до одного. Додамо, що в культурному комплексі, де міститься «На Лагаат», функціонують ще два унікальних заклади – «Кафе Кашіш» і ресторан «Black Out», де відвідувачів обслуговують офіціанти зі слабким зором і слухом.

«SAP», Німеччина

Відома міжнародна корпорація, яка працює у сфері програмного забезпечення, є флагманом з працевлаштування людей з особливими потребами в царині високих технологій. Ще на початку 2000-х її менеджмент став активно наймати на постійну роботу і на фріланс людей з аутизмом та іншими порушеннями нервової системи. Продуктивність програмістів з подібними симптомами та їхню здатність думати «по-іншому» компанія неабияк цінує і навіть вважає своєю конкурентною перевагою на ринку праці. До 2020 року в «SAP», за прогнозами, працюватиме близько 700 людей з різними проблемами. Причому трудитися вони будуть у всіх офісах корпорації – і в Європі, і в Азії. Виконавчий директор компанії Луїза Дельгадо вважає: для успіху в 21 столітті потрібні співробітники, здатні розв’язувати завдання нестандартно. А оскільки майже 1% від усіх людей у світі має аутизм, приблизно таке ж співвідношення аутистів-працівників має бути в компанії, щоб краще розуміти споживачів.

Фото s-media-cache-ak0.pinimg.com

«Еффата», Актобе, Казахстан

Сара Кім, кореянка, яка працює в одному з дитячих інтернатів казахського Актобе, вирішила розширити свою діяльність і відкрила незвичайну перукарню в мікрорайоні Болашак. Там над образами відвідувачів чаклують люди з різними проблемами зі здоров'ям, в основному зі слабким слухом. Сара сама навчила співробітників азів майстерності, а потім відправила найкращих на професійні курси. За допомогою місцевих меценатів їй вдалося знайти для перукарні приміщення та закупити потрібне обладнання. Сьогодні «Еффата» – це гордість міста і дивовижний для пострадянських країн приклад працевлаштування інвалідів. Мрія Кім – відкрити цілу мережу таких салонів по всьому Казахстану.

«Nihon Rikagaku Industry», Токіо, Японія

Невелика, одначе вельми відома в Японії компанія з багатою історією славиться не лише крейдою, шкільним приладдям, грамотою від уряду, а передусім своїми співробітниками, оскільки 70% персоналу – люди з особливими потребами. Залучення їх до роботи почалося ще в 1960-х, коли представники місцевої корекційної школи попросили директора Ояму взяти на практику кількох підлітків з проблемами зі здоров'ям, щоб вони могли відчути, що таке «робота». Після кількох тижнів практики співробітники почали вмовляти Ояму залишити хлопців, адже ті працювали так самовіддано, що і всі решта буквально згуртувалися навколо спільної мети. Побачивши не лише ентузіазм колективу, а й реальні цифри підвищення ефективності виробництва, директор прийняв підлітків на постійну роботу. Відтоді минуло понад півстоліття, «Nihon Rikagaku Industry», як і раніше, процвітає, будучи справжнім орієнтиром для японських компаній не тільки завдяки своїй продукції, а й через своє ставлення до людей з обмеженими можливостями, оскільки їх тут оцінили ще до того, як закон зобов'язав бізнес надавати інвалідам роботу.

«Deutsche Welle», Німеччина

Останній на сьогодні приклад знову з Німеччини. Місцевий медіа-гігант «Deutsche Welle» теж не пасе задніх у питанні залучення працівників з інвалідністю. Вони виконують всіляку офісну роботу, але найвідоміший з них уродженець Ірану Іскандар Абаді, який домігся неймовірних результатів. Це сліпий журналіст, чиї глибокі аналітичні матеріали читає вся країна. Завдяки сучасним технологіям, а також за державної підтримки та сприяння самої компанії Абаді доводить, що навіть з такою серйозною фізичною вадою, як у нього, можна на найвищому рівні виконувати складну інтелектуальну роботу.