Луангпхабанг: місто Будди
У давнину це місто зі складною для іноземців назвою було столицею Лаосу. Та коли ділові й політичні справи поступово «відійшли» до В'єнтьяна, Луангпхабанг, здається, зітхнув з полегшенням, віддавши офіційний статус, натомість зберіг звання культурної і духовної столиці. Опинившись там, одразу розумієш, чому, адже таку концентрацію храмів, великих і малих, ошатних і напівзруйнованих, мало де зустрінеш. А ще доглянуті зелені вулиці, набережна і навіть ринки – все це намолене століттями і здається, що благодаттю віє від усього, з чим ти стикаєшся. Скрізь панує атмосфера розслабленості й толерантності, ніде не почуєш ані криків, ані лайки.
Фото audleytravel.com
У минулі століття, будучи колонією Франції, місто притягувало до себе європейців, які знаходили там спокій і усамітнення. Місцеві монахи-пацифісти завжди були далекі від війн і революцій, тому особливо й не пручалися колонізації, усвідомлюючи, що рано чи пізно чужаки підуть. Саме таке мирне співіснування привело до того, що у столітті двадцять першому до французів цілком нормально ставляться, не вважаючи їх кривавими загарбниками. Ба більше, їхню мову знає кожен другий, а ятки зі свіжими багетами і круасанами трапляються так само часто, як і в якому-небудь Нанті або Марселі. А старих французьких автомобілів точно в рази більше, ніж у самій країні галлів.
Увесь Луангпхабанг – це суцільний екскурсійний об'єкт з пам'ятками на кожнім кроці, тому, радячи, що саме там треба оглянути, легко і не згадати чогось. Та все ж ми підготували свій список must-see. Отже, мандрівку варто почати з храму Visoun, побудованого в 16 столітті. Його увінчує купол, від якого і пішла назва «кавун». Він цікавий як зсередини, так і зовні, особливо своїми доками і сховищами унікальних човнів. Ченці кажуть, що саме на таких плавзасобах вони врятуються на випадок потрясінь і попливуть річкою Меконг.
Фото bangkokattractions.com
До слова, про річку. Вона для жителів міста така ж свята, як, скажімо, Ганг для індусів. Жовтувата, багата на рибу, справжня азійська ріка, що годує країни і народи. Тому її славлять на кожному кроці. Туристам пощастить, якщо в її дельтах побачать рідкісних річкових дельфінів або крокодилів. За 29-35 доларів можна придбати квиток на комфортабельний кораблик (не той, який у ченців) і повечеряти, милуючись неймовірним заходом сонця.
На цьому «водні пам'ятники» не закінчуються, адже є ще 60-метровий водоспад Куангсі. Місцеві називають його «стіною», і, перебуваючи поруч з ним, розумієш, що це справді природна фортеця. Неподалік від його епіцентру є місця для купання, де, насолоджуючись в природних кам'яних ванних і слухаючи звук падаючої тисячоліттями води, починаєш усвідомлювати, чому Будда народився саме в Азії і що таке справжній дзен.
Фото charmingtraveldestinations.com
Далі йдемо до рукотворних об'єктів. Задля культурного і духовного збагачення можна ще зазирнути в декілька храмів, благо, вони тут усюди. Але особливо вражає мальовничий Тат Чомсі, який стоїть на вершині пагорба Пу Сі у центрі міста. Крім того, що з його території відкривається прекрасний краєвид, там ще досі росте дерево, подібне до того, під яким просвітився Будда. У храмі навіть зберігають зліпки з його стоп, тому Тат Чомсі – найважливіше місце для паломництва.
Після виснажливих прогулянок уздовж води і пагорбами можна подумати нарешті і про хліб насущний. Крім ресторанчиків і кафе, чудовим місцем для дегустації як місцевої, так і азійської кухні загалом є ринки. Їх у Луангпхабангу декілька, та найцікавішим вважається нічний. Знайти його зовсім нескладно – з п'ятої вечора і до півночі це найгучніше місце в околицях королівського палацу. За невеликі гроші там можна купити унікальні сувеніри зі срібла чи дерева, запастися такими спеціями, від яких уся ваша квартира неймовірними пахощами нагадуватиме про Лаос, або ж просто скуштувати найдивовижнішу рибу з мангалу. А ще там готують найсвіжіші та найсмачніші вегетаріанські страви, тому навіть затятий м'ясоїд бодай на вечір охоче стане веганом.
Неподалік міста 2003 року створили знамените селище слонів – по-своєму унікальний заповідник. 
Фото earthtrekkers.com
Від нього суцільна користь і тваринам, і туристам, і місцевому люду – бо це робочі місця. Кожен відвідувач може не тільки погодувати велетня, але й покататися на ньому по доглянутій і квітучій території. Крім гарного настрою, це ще й обов'язковий ритуал: вважається, щоб відчути Лаос по-справжньому, треба скупатися в Меконзі та познайомитися з цими милими вухастиками. Для дітей, які можуть втомитись від нескінченних храмів і статуй Будди, кращої розваги в Луангпхабангу не знайти.
Завершальний об'єкт з нашого списку – ще одне село, де виробляють віскі. Поселення в дельті головної річки під назвою Бан Сангхай уже декілька тисячоліть славиться своїми цілителями. А їхніми головними ліками, крім трав і відварів, є унікальний віскі, настояний на різних сортах рису. По цей напій сюди приїздять і місцеві, й туристи із Шотландії та Ірландії, яким цікаво скуштувати і порівняти його зі своїм. Напевно, тому на території сільського храму розкидано так багато яскравих подушечок, на яких можна відпочити після «лікування».
Фото strangesttravel.com
Цікаві факти:
Французи настільки вплинули на місцеве населення, що головним видом спорту в місті і країні є петанк, який походить із Провансу.
На території Луангпхабанга працює аеропорт, звідки можна полетіти до столиці В'єнтьяна і до сусідніх країн – Таїланду, В'єтнаму, Камбоджі та Китаю.
У 50-тисячному місті немає жодного кінотеатру. Утім, з 2010 року там проводить кінофестиваль, де представляють фільми Південно-Східної Азії.
Мандрівникам варто прокидатися раніше і відразу ж іти до котрогось із численних храмів. Це можливість побачити найгарніші церемонії та обряди ченців. Виявом шани вважається пригостити їжею священнослужителів.
Ще одна оригінальна щоденна традиція – проводи Сонця на березі Меконгу. На дійство збираються усі, від малого до старого, і це виглядає як спонтанний фестиваль.
Головне фото wanderlust.co.uk
