«Вершки» закритих аукціонів: Сезанн, Поллок, Кунінг

«Гравці у карти» Поля Сезанна – $ 259 млн

«... я зустрів його на вулиці з картиною під пахвою, яка ледь не волочилася по землі. «Удома більше немає грошей! Спробую продати цю річ! Досить добре виконаний етюд, чи не так?»

(Зі спогадів Ренуара)

Сезанн, як і багато майстрів минулого, був би, вочевидь, шокований, якби дізнався про свій посмертний успіх. Понад сто років тому він збував власні роботи по 40 франків – половину з цієї суми тоді, наприкінці XIX століття, коштувала кімнатка в Парижі, а за 10 франків на місяць майстер сяк-так міг забезпечити себе фарбами і полотном.

Проте навесні 2001 року за його «Гравців» було сплачено безпрецедентну суму, яка удвічі перевищує попередній аукціонний рекорд – 259000000$. Зайве говорити, що угода мала величезний резонанс. Зауважимо лише, що оцінювач-мистецтвознавець з «Lloyd's of London» Віктор Вінер (він же в 2006 році оцінював збитки, завдані ліктем Стіва Вінна картині Пікассо) назвав цей продаж «наступною відправною точкою, яка змінить саму внутрішню структуру художнього ринку як такого». А покупцем стала родина еміра Катара – щорічно правителі цієї держави, за підрахунками аукціонних домів, виділяють на придбання мистецьких об'єктів понад 1 мільярд доларів.

Майже через півтора десятка років оцінювачі у своїй більшості сходяться на думці, що п'ята картина «Гравців у карти» справді піднесла арт-ринок на новий рівень. Ну а скромна нафтова держава тепер може стати в один ряд з Метрополітеном (Metropolitan Museum of Art), фондом Барнса (Barnes Foundation), д'Орсе (Musée d'Orsay) і Курто (Courtauld), де зберігається решта «Гравців» Сезанна.

«№ 5, 1948» Джексона Поллока – $ 140 млн

«Я і гадки не маю, як ці шпалери можуть стосуватися історії мистецтва і стояти поряд із роботами Джотто, Тиціана та Веласкеса».

(Художній критик К. Браун)

Попри це 2006 року на закритих торгах аукціону «Сотбіс» полотно Поллока було продано за $ 140 мільйонів. До слова, про деталі угоди і точну її суму досі точаться суперечки, а «The New York Times», котра опублікувала ці дані раніше за інших, так і не розголосила своїх джерел інформації, хоч і наполягала на їхній авторитетності.

Та мова зараз усе ж не про це. Купили "№5" за 140 чи 145 мільйонів, нині не принципово. І навіть не так важливо, що вперше до списку найдорожчих картин увірвався об'єкт, створений вже у післявоєнний час. Сіль угоди в перегляді цінностей, здійсненому майже 10 років тому. Або точніше – в розширенні їхнього ряду. Уперше до обмеженого клубу імпресіоністів та постімпресіоністів увірвався ... абстрактний експресіонізм! Картина, написана на масивному шматку фіброкартону завширшки майже два з половиною метри, яка є феєричною шизофренією з крапель, стала другою серед найдорожчих у світі. До слова, саме за цю техніку Полокка й нагородили прізвиськом Jack the Dipper (Джек-краплеметальник).

Критики сходяться на думці, що «великий розприскувач» сублімував самого себе у творчість. Тому, вдивляючись у це місиво обрисів, де серед похмурих тонів пробиваються яскраві прожилки, бачиш самого Поллока. Того Поллока, який лікувався у психіатричній лікарні та все життя страждав через алкогольну залежність, однак 1949 року став найвидатнішим художником Америки за версією «Life». Поллока, про якого Далі у своєму «Щоденнику генія» писав: «Марсельєза абстрактного. Романтик свят і феєрверків, як перший ташист-сенсуаліст Монтічеллі. Він не такий поганий, як Тернер. Адже він ще більше ніщо». А між тим «Літо» висить у центральній лондонській галереї «Тейт Модерн» («Tate Modern»). Єдине на всю стіну, просто навпроти «Латаття» Моне.

«Жінка III» Віллема Кунінга – $ 137 500 000

«Це, можливо, найважливіша повоєнна картина, яка не в музеї».

(Радник з питань продажів арт-об'єктів Сенді Хеллер)

І знову в нашому рейтингу абстрактний експресіонізм – написана олією в 1953 році «Жінка III». Її автор – роттердамець Віллем де Кунінг, щоправда, картину створив уже в США. Історія його подорожей цікава й широка – від Бельгії до Японії. Емігрував до Нового Світу художник у 1925-му – знайомі матроси влаштували його прибиральником машинного відділення на трансатлантичному судні. Не знаючи жодного англійського слова, Віллем в Америці працював спочатку надомним художником, теслею, розписував вітрини і декорував нелегальні бари, часто, економлячи, малював тільки чорно-білими фарбами. А нині найскромніше з його творінь оцінюється щонайменше у 500 000 $. Що ж до серії картин «Жінки», то вони є «фігуративними абстракціями», де Кунінг уперше так далеко відійшов від звичної своєї безпредметної та безособистісної манери. Хтось називає ці твори шедеврами, а період їхнього створення – першу половину 1950-х – розквітом його генія, хтось – згустками невротичних чоловічих комплексів з приводу іншої статі і бездарністю. Вирішувати не нам, адже 2006 року мільйонер Стівен Коен придбав «Жінку III» за 137500000 доларів. Крім неї, в серії ще п'ять картин, але всі вони зараз розкидані по світових галереях і недоступні для амбіцій колекціонерів. Цікаво, що і наша рекордсменка до 70-х років зберігалась у Музеї сучасного мистецтва в Тегерані, і лише в 90-х її було продано в приватні руки через ісламську революцію.

І, нарешті, варто сказати, що хоч Кунінг і останній в нашому списку, фортуна йому все ж усміхалася. Попри хворобу Альцгеймера, яка точила художника зсередини, він прожив 92 роки, мав безліч разів перероблену за своїми кресленнями величезну майстерню на Лонг-Айленд і таки застав свій успіх. 1989-го його «Interchange» було продано на аукціоні «Сотбіс» за $ 20 680 000 рівно за 8 років до смерті експресіоніста.