Історія бренду: Вода «Боржомі»

Головний експортний продукт Грузії, що чудово допомагає не тільки тамувати спрагу, але й лікуватися від багатьох хвороб, «Боржомі» вже давно обзавівся десятками міфів, легенд і анекдотів. У цьому потоці фольклору дуже складно розібратися, де ж все-таки правда, а де – красива вигадка, тим більше, що автори більшості розповідей – грузини, знамениті на весь світ любителі красного слівця і довгих тостів із жартами-примовками. Офіційна історія боржомських джерел бере свій початок в 1830-1840-х роках, коли про їхні цілющі властивості випадково дізналися генерали, що несли службу на грузинському Кавказі. При цьому є й інша версія, згідно з якою ще кілька тисячоліть тому предки сьогоднішніх боржомців активно використовували тутешні джерела, що називається, не тільки «всередину», але й приймаючи термальні ванни для підняття загального тонусу. Почали вони це робити після того, як начебто олень, підстрелений на полюванні, впав у джерело і вискочив звідти цілий і неушкоджений і поскакав від розгублених мисливців у ліс.Photo pangeatravel.ge

Саме слово «Боржомі», до речі, означає «фортечна стіна» і «війна» – дивлячись на затишне курортне містечко, закрите стінами ущелини від ворогів, розумієш, що для цієї місцевості кращої назви годі й шукати. Цей 13-тисячний населений пункт у своєму теперішньому вигляді популярний значною мірою завдяки джерелам. У середині XIX століття найкращі лікарі і біологи вирушили сюди, щоб перевірити, чим це таким лікуються офіцери і солдати. Служителі науки були вражені, адже вода, що б’є й досі на поверхню без будь-яких насосів, містить у собі мало не всі корисні елементи таблиці Менделєєва, а її чистота внаслідок фільтрації через ґрунт і підземні породи, близька до абсолютної. Відтоді за контролем якості уважно стежать, і за майже двісті років спостережень склад води не змінився ні на молекулу! Робити на джерелах бізнес відразу після позитивного вердикту лікарів і біологів вирішила держава – найближчі родичі царів займались проектом «Боржомі» до самого падіння династії Романових. Завдання було поставлено амбіційне – не лише налагодити масове виробництво мінералки, але й збудувати в цій важкодоступній ущелині курорт, що не поступається ні Карловим Варам, ні Віші.Photo ge-o-graphy.com

Через гори, глухі грузинські села і бурхливу річку Куру у Боржомі побудували вузькоколійку, мости, провели електрику і телеграф – і все це буквально за 20-30 років. Паралельно в 1860-1870-х активно будували розливні заводи, організовували транспортну логістику постачання води у великі міста Кавказу і далі. Що цікаво, до самого 1950 року пляшки на тутешньому скляному заводі видували вручну, а сама робота «на водах» стала неймовірно престижною, і люди десятиліттями працювали на підприємстві. Уже наприкінці XIXстоліття Боржомі став одним із найпопулярніших курортів імперії, куди їздили відпочивати і оздоровлюватися не лише заможні люди, але й царська родина – спеціально для них тут були збудовані літні резиденції і палаци, якими сьогодні водять екскурсії. Сільськогосподарський гірський регіон завдяки воді зажив активним життям: сюди приїжджали артисти, літератори і бізнесмени.Photo reynoldsandreyner.com

У XXстолітті, буквально на самому його початку, «Боржомі» отримав світове визнання, оскільки хімік Мольдснгауер розробив метод, що дає змогу «подовжити» термін придатності води у пляшках: він придумав насичувати її вуглекислим газом. Завдяки цьому жителі європейських міст на виставках у німецькому Дрездені і бельгійському Спа дізналися про диво-воду із Грузії. Західні фахівці відразу ж оцінили її цілющі властивості, відзначивши, що головна «фішка» «Боржомі» полягає в тому, що, піднімаючись на поверхню з глибин від 200 до 1500 метрів, вода проходить крізь різноманітні породи, що очищають і збагачують її, а особливо – через вулканічні, що дають найважливіші мікроелементи – кальцій, магній, сірку та інші. Такий склад особливо допомагає розв’язати проблеми шлунково-кишкового тракту.

Не дивно, що і більшовики, котрі змінили Романових, цінували курорт і його води. Радянська індустріалізація, звичайно, поміняла концепцію міста – буржуазне лікарське містечко з європейськими вуличками й аристократичними настроями мало лишитися у минулому, а на його місці повинно вирости зразкове комуністичне місто-завод, тому потужності підприємства зростали, відкривались нові цехи з розливу, залучались нові спеціалісти. Усе це дало змогу збільшити обсяги експорту – в 1980-ті за кордон щороку відправляли понад 400 мільйонів пляшок! Що цікаво, попит був і у «ворожих» західних країнах і навіть у США, котрі платили за воду валютою.Фото bigpicture.ru

Незважаючи на такий серйозний розмах споживання, згідно з недавніми оцінками науковців, запасів цілющої води у Боржомі вистачить ще на кілька століть напевно. Сьогодні ця вода, як і раніше, популярна, і після падіння виробництва у кризові 1990-ті обсяги експорту починають наближатися до радянських. Для Грузії це не просто «хлібне» підприємство, але й символ, національна гордість, тому на заводі встановлено найсучасніше обладнання, а працювати тут все ще великий привілей. Навколо цехів розбито прекрасний парк мінеральних вод, по якому дуже приємно гуляти, і, що цікаво, там же можна скуштувати і воду, яка б’є з-під землі. Її смак і запах відрізняються від бутильованої, оскільки в цехах її трохи очищають і насичують природнимCO2, що дає змогу довше зберігати. Та як би там не було, це вже справа смаку: місцеві, приміром, люблять пити саме «із землі», тому знайте, що поганого «Боржомі» просто не буває!

Цікаві факти про бренд:

Вода «Боржомі» на сьогоднішній день офіційно представлена в 41 країні світу.

Температура води у момент виходу на поверхню – 37-38 градусів.

Загальна протяжність трубопроводу «джерело – цехи заводу» – 25 кілометрів.

В околицях міста розроблено 22 свердловини для видобутку води, при цьому тільки 9 із них експлуатуються, решта – резервні.

Головне фото capitalbrew.co.za