День гранованої склянки

Подейкують, що її дизайн розробила скульптор Віра Мухіна – автор монумента «Робітник і колгоспниця», консультуючись із самим Каземіром Малевичем. Однак документального підтвердження цьому немає. Сам же стакан з'явився на скляному заводі в російському місті з поетичною назвою Гусь-Хрустальний.

«Прописавшись» у закладах громадського харчування, на транспорті та на кухнях простих людей, гранований стакан став справжнім артефактом життя в СРСР.

Користуючись нагодою, ми пропонуємо вашій увазі декілька цікавих фактів про нього:

- Саме така форма виробу була багато в чому продиктована безумовним успіхом радянської промисловості – винаходом посудомийної машини. У ній наш герой прекрасно зберігався і мився.

- Вартість склянки залежала від кількості граней – що більше, то дорожче. «Класична» 16-гранна коштувала 7 копійок, а ось 20-гранна – 14.

- При цьому ємність не змінювалася – 200 мл, якщо налити рідину по вінця. Саме завдяки зрозумілому об’єму на око «мірило» сподобалося любителям зметикувати на трьох. Розливаючи півлітрову пляшку горілки, треба було наповнювати його до обідка – виходило рівно по 167 грамів – чесно і справедливо.

- У народі стакан прозвали «маленковським». Відомий своїм крутим норовом міністр оборони Георгій Маленков на кілька років увів правило видавати деяким категоріям військових по 200 грамів горілки в обід.

- Хоч гранчак і з'явився 1943-го, його прообраз ще у 1918 році намалював Петров-Водкін на картині «Ранковий натюрморт».