RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Піонери моди

Піонери моди

Мода – це вчинок. Мода – це прояв волі. Не побоявшись одного разу здатися смішним і незрозумілим, людина ризикує стати частиною модної історії. Чиїсь імена вона запам'ятовує, когось незаслужено не помічає, а для декого стає справою, сенсом усього життя.

Уперше на публіці в жилетці з'явився англійський король Чарльз II у 1666 році. Раніше смішний жакет з короткими рукавами можна було побачити хіба що на персонажеві французького комічного театру на ім’я Жиль. Спочатку цей предмет гардероба носили винятково під камзол і вдома замість халата. По-справжньому шикарним він став в епоху Французької революції. Жилети шили з оксамиту, шовку, прикрашали вишивкою, мереживом, коштовностями. А в XIX столітті з'явилися безрукавки у квіточку, смужку і картаті. Їхній крій постійно змінювався: довжина, форма горловини, кишень, характер застібки. Цей вид одягу вподобали франти. Деякі вбирали на себе по два-три одночасно. Згодом жилети стали носити й жінки.

Маленька чорна сукня, котра, як мовиться, має бути у кожної з нас, з'явилася на світ 1926 року. Задумувала її Коко Шанель зовсім не як модну новинку. Її коханий загинув в автокатастрофі, і модельєр пошила собі жалобне вбрання. Сукня викликала у сучасників шквал емоцій. Вона мала незвичну для того часу довжину – трохи нижче коліна, без будь-якого оздоблення: ані мережива, ані намиста чи оборок. Зрештою, плаття було чорним! А цей колір на початку минулого століття носили тільки бідняки. Та все ж на творіння Коко чекав неабиякий успіх. Редактори видання «Vogue» тоді ж передбачили, що модель стане універсальною на довгі роки, і не помилилися.

Фото bappoy.pp.ru

Спочатку підбори вигадали для сильної половини людства, носити їх стали за часів фараонів. Стародавні єгиптяни робили своє взуття трохи вищим, аби було легше долати складні ділянки шляху. За допомогою каблуків кіньми управляли монголи. А першим у Європі подібне взуття надів французький монарх Людовик XIV. «Король-сонце» страждав комплексом неповноцінності, оскільки був невеликий на зріст. Щоб викликати більшу повагу у підлеглих, він став носити вищі туфлі. Подейкують, цю ідею йому підказав Леонардо да Вінчі. Дами звернули увагу на підбори тільки через півстоліття. Але надто швидко втратили почуття міри. У моду ввійшло таке взуття, що стояти в ньому було вкрай складно, не те щоб ходити. Тому на додачу до дивного взуття багато хто використовував тростину, аби не впасти на землю. Однак у сучасному вигляді підбори до нас дійшли завдяки італійцеві Сальваторе Феррагамо. Шпилька належить йому і тепер усім жінкам світу.

Фото polkadotpattern.wordpress.com

Незадовго до початку Другої світової війни модний американський журнал «Vogue» запропонував жінкам вдягнути штани. Це були джинси! Так почалася легендарна хода культового одягу. Дизайнери наполягали – в денімі представницям прекрасної статі буде зручно відпочивати і працювати. Але, мабуть, найбільший фурор викликала застібка. Закрійники запропонували розмістити її не збоку, а спереду, що спричинило найбільшу хвилю обговорень новинки. Багато хто називав це непристойним, засуджуючи джинси в суспільстві та пресі. Боротися з ними навіть намагалися на урядовому рівні. І тільки після 20 років пересудів дівчатам нарешті дозволили спокійно хизуватися в джинсових штанях по вулиці, що залюбки і робила, скажімо, Мерилін Монро.

Оголити одну з найбільш звабливих частин жіночого тіла – ноги – запропонувала 1964 року англійська дизайнерка Мері Куант, винісши на суд громадськості революційну пропозицію – міні-спідницю, або, як вона сама її назвала, «спідницю, в якій можна бігти за автобусом». Щоправда, до цієї ідеї Мері підштовхнула подруга Лінда Квайзін. Одного разу дівчина прибирала квартиру, а довгі подоли спідниці, плутаючись, заважали. Тож, довго не думаючи, Лінда коротко обрізала їх ножицями. Побачивши, який чудовий вигляд має подруга в несподіваній обновці, модельєр нашила багато коротких спідниць і виставила їх на продаж у своїй авторській крамничці на Кінгз-Роуд. Новинку вподобали емансиповані англійки, що принесло неабияке задоволення і чоловічій половині Лондона. Усього за декілька років цей предмет гардероба завоював практично весь світ.

Фото bordo.al

Чорна весільна сукня. Першою під вінець у такому незвичайному вбранні вирішила піти знаменита голлівудська актриса Сара Джесіка Паркер. Їй дуже хотілося, щоби шлюб з Метью Бродеріком помітили всі модні критики, а фотографії пари прикрашали чи не кожне глянцеве видання. І щоб назавжди увійти у фешн-історію, Сара вибрала чорний колір. Для 1997-го це був виклик. Однак витівку актриси сприйняли на «ура», і вже за декілька місяців дизайнери всього світу стали включати до своїх весільних колекцій наречених у чорному.

Фото malinikova.blog.sme.sk

Порівняно недавно у європейську моду ввійшла «арафатка», або, як кажуть в арабських країнах – куфія. І якщо на Близькому Сході її носять переважно чоловіки, то в північніших широтах вона не має гендерних обмежень. Європейці накидають цю хустку на плечі, нею прикривають шию, перев'язують талію. Спочатку куфія призначалася для захисту обличчя кочівників від пилу і піску. Місцем її народження вважається Ель-Куфа, місто в Аравії. Виготовляють головний убір з бавовни, вовни, рідше із синтетичних волокон. Звичної ж для нас назви «арафатка» арабська хустка набула в ході ізраїльсько-палестинського конфлікту, коли по телевізору стали часто показувати лідера Палестини Ясіра Арафата. Той завжди носив куфію та укладав її особливим чином, щоб її частина, яка залишалась на плечі, нагадувала історичні обриси Палестини.

Одяг з молока – новинка останніх років. Почувши про неї, багато хто здивовано здіймає брови, а модні критики вже називають її екоодягом майбутнього. Автором молочної тканини є німецький мікробіолог Анке Домаске. Досить міцну нитку вона отримує з кислого продукту. У процесі переробки з нього виготовляють порошок, змішують з водою, кип'ятять, пресують. За характеристиками тканина з молока нагадує шовк, вона не має запаху і витримує теплову обробку. Одяг з таких ниток унікальний, стверджує сама Анке. Адже має антибактеріальний ефект і може регулювати температуру тіла. Поки що одяг з молока на широкий потік не поставлено.

Головне фото infohostels.com

Вам це буде цікаво:
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
За підтримки Посольства Угорщини в Україні в Києві проходять концерти Дьордя Оравца, Андраша Габора Вірага та Ержебет Шевельо.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Книжковий Арсенал 2019: іноземні гості
IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» завершився, а ми пропонуємо вам ще пролонгувати відчуття ейфорії від перебування в книжковій «оазі» у центрі столиці України. Наш портал, висвітлюючи дипломатичне життя в Україні, приділить свою увагу огляду цікавих заходів, що відбулися за підтримки іноземних посольств, і спілкуванню із закордонними гостями.
Закрити
Outlook facebook page