Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Прямі лінії викликали обурення у Фріденсрайха Гундертвассера ще з дитинства. Ймовірно, усьому виною гнітючі спогади про геометрично бездоганні колони німецьких солдатів, які марширували його рідною Австрією після її аншлюсу нацистами. Відтоді художник оголосив справжню війну правильним формам, що зробило його одним із найбільш впізнаваних архітекторів минулого століття. Куполи, котрі прикрашають будівлі Фріденсрайха, у всьому світі відомі як символ боротьби проти прямолінійності.
Створені Гундертвассером форми можна було б назвати чудернацькими, якби не сувора концепція автора, що поширювалась не тільки на його живопис і літературні роботи, а й на сам спосіб життя. Художник завжди носив різні шкарпетки, свої маніфести проголошував повністю оголеним і виступав проти розширення ЄС як структури, яка відбирає у народів їх автентичність. Гундертвассер – проповідник гармонійного співіснування з природою і одночасно борець за будь-які прояви індивідуальності. Навіть дрібні деталі в його проектах є тому підтвердженням – кожне вікно Фріденсрайха стилістично унікальне, дахи суцільно всіяні травою і тягнуться до неба верхівками висаджених по периметру дерев. Фасади споруд наочно демонструють переконання митця про «віконне право»: будь-який житель багатоквартирного будинку може розмалювати зовнішні стіни своєї квартири настільки, наскільки вистачить довжини його руки.
Фото bezkordonu.com
За архітектуру Гундертвассер взявся вже після того, як набув популярності художника. Значно посприяла цьому його пристрасть до подорожей. До 40 років він об’їздив всю Європу, вивчивши чимало мов, відвідав країни Аравійського півострова і Північної Африки, а також Японію. Ключовою ж точкою в цих переміщеннях стала Іспанія, адже саме там, в Барселоні, наш «віконний» деміург ознайомився з містичною спадщиною Антоніо Гауді. Сам австрієць згодом не раз зізнаватиметься в тому, що перебував під впливом короля модерну.
Читайте також: Ми там були: Відень
Вільнодумний Гундертвассер відчував архітектуру, як третю шкіру, нарівні зі шкірою власною та одягом. І всупереч своїй химерності, ця концепція знайшла собі гідний відгук у різних країнах. Будинки Фріденсрайха можна побачити не тільки на його батьківщині, а й у Німеччині, Швейцарії, США, Японії та Новій Зеландії. Серед них і невеликі об’єкти, для яких архітектор продумав редизайн, і повноцінні архітектурні комплекси, і навіть промислові споруди. Гундертвассер не гребував втіленням своїх ідей у творіннях різних масштабів. У найбільш відомому його будинку у Відні розташовуються півсотні квартир, кафе, парковка, тераси, а не менш претензійна будівля в Магдебурзі – Зелена цитадель, завершена вже після смерті архітектора, – розрахована на більш ніж сотню житлових і офісних приміщень, не рахуючи театр і готель. Показовим є те, що за віденський проект Фріденсрайх відмовився взяти плату: йому досить було того факту, що на цьому місці не звели щось потворне.
Фото bezkordonu.com
Як еколог Гундертвассер завжди цікавився питаннями переробки відходів. Він заявляв, що у природи їх немає, тому відходи й екскременти не повинні викликати у людей огиду. Подібна філософія знайшла собі вихід у проектуванні фабрики зі спалювання сміття у Відні і навіть у зведенні громадського туалету в Новій Зеландії. Обидва об’єкти, незважаючи на свою в буквальному сенсі «трешову» спрямованість, вражають кількістю туристів, які бажають з ними ознайомитися.
Фото lh3.googleusercontent.com
Наостанок, повернувшись до нашої «ідейної географії», варто сказати, що з Новою Зеландією Фріденсрайха пов’язувало не тільки WC-будівництво. Нарівні з Іспанією ця країна зайняла в його житті особливе місце. Тут він звів житло своєї мрії, тут же і був похований. Згідно із заповітом – без одягу, без труни, біля коріння дерева.
Головне фото ru.maps.me
