Каїр: як жити у склепі, або Коли твої сусіди – мерці…
Часті політичні кризи і революції заважають і столиці, і всій країні розвиватися, тому житла на всіх не вистачає. Через те, що територія міста не надто велика, а його населення стрімко зростає, мільйони городян змушені існувати без постійного даху над головою. Серед людей без певного місця проживання є особлива каста тих, хто захопив Мертве місто.
У центральній і найдавнішій частині Каїра раз по раз трапляються всілякі склепи, мавзолеї та поховання. Свого часу вони виникали хаотично, тепер їх охороняє держава або спадкоємці, та є серед них одне місце, яке виділяється особливо. Мова йде про гігантський, шестикілометровий некрополь, на території якого живуть люди. Розкинувся він в околицях знаменитої Цитаделі, а називається цей квартал з прилеглими нетрями просто і зрозуміло – Ель-Арафа, що перекладається як «цвинтар». Англомовні туристичні назви цього місця на кшталт "City of the Dead" або "cemetery" мало що скажуть таксистам, тому, якщо ви наважитесь приїхати сюди, кінцевою зупинкою треба вказувати або Цитадель, або площу Хусейна, звідки можна пройти пішки.
Видовище, яке відкривається туристам – точно не для слабкодухих. Тисячі могил як простих жителів, так і усипальні та родинні склепи султанів і державних діячів захоплені бездомними. На імпровізованих вулицях – просторі між похованнями – грають у футбол, продають продукти і товари першої потреби, катаються на велосипедах. За неофіційними підрахунками, на цій території мешкає близько півмільйона городян, і вони не бачать нічого дивного у своєму місці проживання, аргументуючи це тим, що нерухомість у Каїрі дорога, зарплати низькі, а тут стільки «апартаментів». Тож тим, що сусіди – мерці, не переймаються. «Квартиранти» облаштовують склепи на свій смак: хтось чіпляє на даху супутникові тарілки, щоб дивитися серіали й новини, хтось намагається підвести воду, а дехто навіть перефарбовує стіни і капітально переплановує усипальниці. Важливо відзначити, що захоплені могили – необов'язково забуті, до більшості з них час від часу навідуються родичі, яких змушують платити за те, що загарбники підтримують місця поховання в порядку і не чіпають останків покійних. А вигнати непроханих гостей фізично просто неможливо, тут усі один за одного горою, тому в разі конфлікту з одним мешканцем справу доведеться мати з кількома сотнями інших.
Усе це звучить моторошно і навіть неправдоподібно, але таким і є справжнісінький Каїр зсередини, і він зовсім не схожий на той туристичний, яким гіди зазвичай водять іноземців з усієї планети. Місцева влада і поліція не можуть навести лад у районі Ель-Арафі вже понад п'ятдесят років, відколи там з'явилися перші поселенці. Ними були біженці з районів Суецького каналу. Пізніше їхній приклад наслідували й інші провінціали, котрі кинулися до столиці на заробітки і намагалися таким чином залагодити своє «квартирне питання». Та, мабуть, найдивніше те, що на кладовищі живуть не тільки незаможні або переселенці – багато корінних каїрців воліють здавати власну нерухомість в оренду, а самі перебираються сюди. Своїх тут не обкрадають, на відміну від всюдисущих туристів, теплий клімат дозволяє не надто напружуватися щодо надійності даху над головою, дощі бувають всього кілька разів на рік, ну а те, що немає комунікацій та елементарної гігієни, можна пережити...
Останніми роками, особливо після революції 2011 року та падіння режиму Мубарака, єгипетські чиновники всерйоз стурбовані Містом мертвих. Вони вже запустили різні соціальні програми стосовно забезпечення людей житлом і навіть переселили близько ста тисяч в інші райони. Але, як показує практика, річ не тільки у слабкій економіці, тут радше відіграє роль саме ставлення до життя деяких людей – навіщо багато працювати, щоб винаймати житло хтозна-де, якщо можна перебиватися випадковими заробітками і жити безкоштовно в самісінькому центрі столиці? Питання, безумовно, риторичне.
Коли бачиш усю цю красу, яка розпадається на частини, брудну і захоплену безхатьками, не вкладається в голові, як у 21 столітті може таке бути? Єдине, що спадає на думку: історія у прямому сенсі слова розбалувала єгиптян пам'ятками старовини, тому про деякі з них просто забули і залишили напризволяще. Хочеться вірити, що коли про них згадають по-справжньому, то відновлювати буде що... Та поки каїрська влада і живі мешканці могил розв’язують свої проблеми, деякі туристи не відмовляють собі в цікавості побачити район Ель-Арафу на власні очі, адже, крім дивного колориту, тут є на що подивитися. Зокрема на величні мавзолеї і гробниці мамлюків – давньоєгипетських вельмож з кавказьким корінням. Серед них особливо виділяються комплекс султана Інала, мечеть Ібн Баркук і мінарет Саяр Аль-Дін Кавсуна. Подібних споруд з багатющою історією і дивовижною архітектурою в одному цьому районі більше, ніж у деяких країнах загалом.
