RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Швейцарія: банки, шоколад та армія

Швейцарія: банки, шоколад та армія

Ні для кого не секрет, що наш світ сповнений парадоксів. Outlook намагається в них розібратися, тому сьогодні ми розповімо про збройні сили найбільш мілітаризованої країни світу, яка при цьому вже понад два століття ні з ким не воює. Наш матеріал про армію Швейцарії.

Практично всі знають або хоча б чули про «вічний нейтралітет» Швейцарії. Якщо зазирнути в історію, то ще із 16 століття він був визнаний багатьма країнами Європи. Остаточно ж його закріпили на Віденському конгресі 1815 року. До слова, двома роками раніше швейцарці все ж воювали востаннє, коли були змушені відрядити кілька тисяч своїх солдатів в армію Наполеона для битви під Лейпцигом, яку Бонапарт програв. Відтоді гірській країні вдавалося бути лише спостерігачем конфліктів.

Завдяки чому швейцарці відносно спокійно жили в період світових війн і в інші екстремальні часи? Найбільш передбачувана відповідь – величезна частина грошей і золота світу зберігається в тамтешніх банках, що посприяло впевненості й стабільності держави. Насправді ж безпеку тут підтримують не тільки завдяки фінансовій стороні. Попри те, що країна проголосила довічний нейтралітет щодо всіх військових конфліктів, у Швейцарії одна з найпотужніших армій у світі.

Кожен фізично здоровий швейцарець від 18-ти до 51-го року є військовозобов'язаним. По суті, він служить усе життя, але загалом проводить у казармах не більше 260 днів, якщо він не офіцер. З моменту повноліття і до 30 років придатні до служби чоловіки щороку виїздять на три тижні у військові частини. Потім збори скорочуються до двох тижнів протягом трьох років, а останній етап – 14 днів перед демобілізацією в 51 рік

Важливо розуміти, що служба в Schweizer Armee – це не згаяний час, а предмет національної гордості й набуття професійних навичок. Тут ніхто не миє туалетів, не їсть третьосортної їжі і навіть не стоїть на варті. Забезпеченням комфорту, харчуванням та охороною військовослужбовців опікуються приватні клінінгові, кулінарні та охоронні компанії. Під час підготовки всі призовники, які служать під керівництвом офіцерів, абсолютно рівні: і будівельник, і адвокат, і президент.

Ба більше, чоловіки сприймають ці збори як можливість відпочити від побутових проблем, роботи і розвіятися. Такий собі пікнік зі справжньою зброєю та спортивними тренуваннями. Деякі все ж «косять». Зробити це можна тільки з трьох причин: стан здоров'я, пацифізм (усі миролюбні отримують такі ж повістки, тільки «служать» удвічі довше і займаються цивільною обороною, соціальною допомогою і громадськими роботами), а можна і просто відкупитися, поповнюючи казну щороку до закінчення призовного віку. А розцінки там, самі здогадуєтеся які...

Решта ж «відкосів» – це не просто тюремний термін, а така стаття, після якої на жодну роботу не влаштуєшся. Взагалі, у Швейцарії армія так тісно вплетена в життя суспільства, що під час цих тритижневих зборів роботодавець зобов'язаний оплачувати мінімум 80% заробітної плати свого відсутнього працівника, а держава у свою чергу компенсує йому збиток.

Чисельність регулярної армії – всього 5 тисяч чоловік, зате всі вони – висококваліфіковані фахівці, одні з найкращих у світі. При цьому, якщо вводиться воєнний стан, то протягом двох діб зброю в руки візьмуть понад півтора мільйона (можна змагатися з наддержавами) добре навчених людей. І це при загальній чисельності населення у 8 мільйонів. Не потрібно бути математиком, щоб збагнути: життя кожного четвертого швейцарця міцно пов'язане з армією, і він кожної миті готовий стати на захист вітчизни. Ба навіть більше: після звільнення держава всіляко умовляє своїх уже колишніх солдатів за пільговою ціною придбати зброю і просто тримати її вдома «про всяк випадок». За офіційною статистикою, у вільному доступі в людей зберігається понад шість мільйонів стволів.

Напевно, тому з боку і здається, ніби Швейцарія тиха й нудна країна. Знаючи, що практично всі довкола не просто люблять (тирів там не менше, ніж кав'ярень, тільки туристам вони рідко трапляються), але і вміють стріляти, потенційний злочинець сто разів подумає, чи варто йому порушувати закон. Навіть гітлерівська Німеччина, попри всі погрози й ультиматуми, за шість років світової війни так і не наважилася наблизитись до Швейцарії.

Узагалі, військова доктрина Швейцарії базується на тому, що країна, рельєф якої на 80% складається з гір, мусить оборонятися за принципом дикобраза – згортатися грудочкою і випускати голки. Тому в разі чого швейцарці так і чинитимуть. Їхня держава помережана тунелями, бункерами, бомбосховищами. По периметру кордону створено такі укріплення, що підірвавши їх, жодних наземних шляхів, аби потрапити до Швейцарії, не буде. А вічні тумани й високі гори не сприяють і бомбардуванням з повітря. Отже, сама природа створила такі умови, щоб країна була неприступною фортецею.

І насамкінець. Сучасне блискуче вишколене військо – дороге задоволення навіть для держави з таким високим рівнем життя. Щороку близько 3 мільярдів доларів іде на збройні сили. З цієї причини у Швейцарії 2001 року було проведено національний референдум, коли держава запропонувала громадянам суттєво реформувати армію, мінімізувати навіть термін служби. Відповідь була більш ніж красномовною: населення сказало своє тверде «ні», і все залишили як є.

Головне фото oko-planet.su

Вам це буде цікаво:
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Перегоріла? Не біда!
Зазвичай, коли лампочки в наших квартирах перегорають, ми, не замислюючись, викидаємо їх у смітник: яка від них тепер користь? Однак трішки фантазії – і руки «з потрібного місця» творять дива. Якщо у вас є дитина, то перегорілий освітлювальний прилад може перетворитися на чудову іграшку, зроблену своїми руками...
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Інфраструктура по-китайськи: неймовірний міст, що єднає Макао і Гонконг
Коли скептики кажуть, що все «най-най» уже збудоване людством, і кивають на різноманітні і справді видатні витвори інженерної думки, вони найчастіше погано поінформовані і навряд чи дивляться далі за розвинені західні країни. А тим часом, приміром, у Китаї держава піднімає просто нечувані інфраструктурні проекти.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Міські стежки. Найвужчі і найширші вулиці світу
Понад половину населення планети живе в містах, пронизаних безліччю вулиць – довгих і коротких, широких та вузьких, гарних і не дуже. Критеріїв тут немає, комусь нетрі Ріо миліші за бродвейські авеню. Ми не беремося стверджувати, що краще чи гірше, а просто зосередимось на показниках.
Встигнути подумати про все: топ-5 затяжних рейсів
Талони на посадку й закордонний паспорт приємно гріють вам руку, а багаж уже давно перетворено чиїмись вправними руками на пам'ятник з поліетилену. За прикрою випадковістю саме в цьому целофановому полоні можуть залишитися журнали, книжки і кросворди, що ви їх припасли на випадок хронічного нападу нудьги під час перельоту.
Глибокі музеї
Ще кілька століть тому морський транспорт був не просто найпопулярнішим, але й часом єдиним способом дістатися з точки А в точку Б. Однак, як відомо, форс-мажори трапляються на будь-яких дорогах, навіть водних, і за історію людства безліч кораблів так і не пристало до берега. Проте відносна «збережність» дозволяє затонулим суднам знайти друге життя, перетворившись на музеї.
Між берегів
Як показує практика, навіть найутилітарніші речі можна зробити предметом мистецтва. Якщо проявити фантазію і «не рубати» творчість, все стає незвичайним. Наприклад, мости. За логікою основне призначення таких конструкцій – з’єднати два береги, тому головне в них – безпека. Однак іноді люди керуються іншими критеріями.
Історія бренду: Швейцарський ніж
Напевно, у світі не знайти чоловіка, в котрого не було б швейцарського ножа чи його подоби. І нехай ідея кишенькового ножа з’явилася зовсім не у Швейцарії, світову славу він здобув саме завдяки швейцарцеві Карлу Ельзенеру, і тепер нерозривно асоціюється з його батьківщиною і бездоганною швейцарською якістю.
У мандри по-своєму. Транспорт для подорожей
OUTLOOK не може уявити життя без подорожей. Але квитки, розклади, черги, повільність – усе це може неабияк зіпсувати мандрівку. Тому як добре мати біля дому чи в гаражі транспорт, який дозволить побачити і пережити щось нове, забувши про проблеми.
"Усе включено" і навіть більше: незвичайний готельний сервіс
Готелі, що надають аll inclusive для собак. Пансіон, у якому заколисують казками дорослих, або унікальне місце, де не шанують працю, а заохочують лінь. Це не сон і не паралельна реальність, а хитро продуманий готельний сервіс...
Як незвично провести час у Копенгагені: Христианія – оплот свободи
Усі ми так чи інакше прагнемо свободи – особистої чи національної, матеріальної чи духовної. Дивне поселення Христианія в центрі датської столиці – одна із спроб досягти повної свободи від законів матеріального світу.
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Пабло Пікассо: Поет для своєї епохи
Про Пікассо як про самобутнього художника, графіка та скульптора нам так чи інакше відомо все або майже все, тоді як інші його іпостасі опинилися на другому плані. Ілля Еренбург одного разу дуже коротко описав відносини Пабло Пікассо зі своєю епохою: «ХХ століття знайшло в ньому власного експерта-динаміта, філософа та поета».
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, Outlook радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
Кокні: глузлива британська говірка
Дивні прізвиська для предметів, знайомих кожному; відома нині форма ain't (замість am not), а також літера h, що пропадає в деяких словах – все це про британську говірку кокні, колоритний діалект, що шокує консервативних англійців саркастичністю й епатажем.
Закрити
Outlook facebook page