Підземний полиск імперії: будапештське метро
Старовинний Будапешт вважався другим за важливістю містом в Австро-Угорщині. І хоча та держава проіснувала трохи більше як півстоліття, пафос і гордість імперії нікуди не поділися. Погляньте хоча б на будівлю угорського парламенту. Утім, одного випадково кинутого погляду буде замало – в житті ви не зможете відірвати очей від цього шедевра архітектури і проведете поряд з ним декілька годин.
Прогулюючись під платанами на вулиці Байза, я вирішив перейти на протилежний бік, щоб роздивитися один з будинків. Знайшов типовий підземний перехід, спускаюся – а там метро. На глибині всього 5-7 метрів виявилася невелика затишна станція, майже безлюдна.
Фото welovebudapest.com
Так я потрапив у найстаріше в континентальній Європі метро (не рахуючи його прообразу – 600-метрового «Тюнелю» у Стамбулі). Перші станції нинішньої «жовтої» гілки було побудовано 1896 року до святкування тисячоліття «Здобуття угорцями батьківщини», коли вони прийшли на Дунай і заснували Будапешт. Церемонію відкриття лінії, а це відразу 10 станцій, тоді вшанував присутністю сам імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф.
Імовірно, помпезний привід відкрити метрополітен до круглої дати придумали вже після, адже будувати підземку в місті почали ще 1870 року. У XIX столітті Будапешт стрімко розростався, тож городяни задихалися без нового транспорту.
Фото hiveminer.com
З початку ХХ століття тут усе залишилося, як і раніше: стіни для захисту від вогкості акуратно декоровані плиткою, деревом і чавуном у стилі модерн. Кажуть, що на станції «Вулиця Верешмарті» навіть збереглася та сама табличка сторічної давнини. Через кілька хвилин на перон прибув крихітний 30-метровий жовтий потяг, схожий на тягач фунікулера. За раз у 4 вагонах він може перевозити максимум 250 пасажирів, це удвічі менше, ніж у звичних для нас.
Читайте також: БагатоМЕТРОва краса
Я зайшов всередину і вже за хвильку був на іншій станції – прольоти тут дуже короткі, в середньому по 400 метрів. Перед тим, як рушити, поїзд видає різкий гучний звук – так ще сто років тому пасажирам повідомляли, що вагони ось-ось рушать.
Фото architectforum.eu
Найстаріша «жовта» лінія завдовжки трохи більше 4 кілометрів і налічує 11 станцій. Угорці навіть не відносять її до метро і радше за звичкою називають по-старому «фольдалатті» («підземка»). Проходить метро під центральним фешенебельним проспектом Андраші та є однією з визначних пам'яток міста.
На тлі зворушливої «жовтої» інші три гілки будапештського метрополітену – «синя», «червона» й «зелена» – це щось! Будувати їх почали вже при соціалістичній Угорщині в середині ХХ століття. На станції «синьої» гілки я несподівано побачив до болю знайомі всім жителям СНД вагони Митищинського машинобудівного заводу. Родом із 1970-80-х років вони непогано збереглися. Тільки всередині в них поміняли оббивку сидінь і злегка модернізували, щоб дуже не гриміли. Щоправда, 2012 року ці вже майже музейні вагони стали потроху міняти на сучасні.
Фото bkk.hu
Ще одна особливість будапештського метро – тут немає турнікетів. Квиток дійсний лише упродовж однієї години з того моменту, як ви вставите його в спеціальний компостер – валідатор. Хоча спуститися в підземку і доїхати куди треба загалом можна і без плати, адже ніхто вас не зупинить. Однак не раджу – прямо у вагоні або навіть на виході з метро вас можуть зупинити контролери. І тоді ці грізні на вигляд чоловіки і навіть жінки з червоними пов'язками на рукавах оштрафують на суму, яка перевищує вартість 65 (!) поїздок.
Головне фото hiveminer.com
