RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин. Частина 2

Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин. Частина 2

Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.

Після цього населений пункт став найчисленнішим у департаменті Манш. Нині там живе понад 40 тисяч людей, і професійна діяльність третини з них пов'язана з портом.

Значення Шербур-Октевіля для Франції неможливо переоцінити. За землі півострова Котантена, де розкинулося містечко, крові було пролито не менше, аніж за Ельзас та Лотарингію, за які галли вічно воювали з німцями. За нормандську ж фортецю битись доводилося з англійцями, адже кожна сторона розглядала це місце як плацдарм для подальшого наступу. Тому підрахувати, скільки разів місто переходило то до Британії, то знову поверталося в «рідну гавань», дуже складно. За іронією долі в середині 19-ого століття, коли після неймовірних грошових вливань Наполеона Бонапарта і зусиль тисяч будівельників та інженерів місто-фортеця стало максимально непрохідним завдяки зведенню штучного рейду і цілої мережі захисних споруд на воді, відносини між країнами нормалізувалися.110658474_o.jpgФото photofoto.canalblog.com

Попри мирне життя, яке панує у місті майже півтора століття, перебуваючи там, просто неможливо не відчути дух минулого, що нагадує про героїчні битви за цю землю. Прогулюючись вулицями Шербур-Октевіля, також приходять на пам'ять зворушливі парасольки, котрі назавжди увійшли в історію завдяки знаменитому фільму з Катрін Деньов. Але тут є місце не тільки романтиці, вже понад сто років основна спеціалізація міста – виготовлення підводних човнів. Ними тут буквально марять – тому верфі та військові підприємства працюють і вдень і вночі, перетворюючи місто на єдиний злагоджений механізм.

Безтурботної Нормандії відпочивальників, про яку ми говорили в Довілі, тут немає і близько: городяни в основному трудяться, а богема їздить відпочивати в інші місця. І все ж порт притягує своєю магією і привабливістю, особливо туристів, які захоплюються морською технікою. Для зручності мандрівників є багато пішохідних вулиць. Прогулюючись ними, наполегливо рекомендую заплющити очі, вдихнути свіже повітря, яке доноситься з океану, і почати фантазувати.2017_Cherbourg_gare_maritime_paquebot_Harmony_of_the_Seas-Jerome_Houyvet_CDT50-partir-vivre-cherbourg-cotentin-3.jpgФото paris-jetequitte.com

Кожен поворот, кожна споруда буквально дихають історією. Узяти хоча б неймовірний за своєю архітектурою в стилі ар-деко трансатлантичний вокзал. Саме там зупинявся «Титанік», відпливши із Саутгемптона. У Шербурзі на його борт піднялося 270 пасажирів. Про катастрофу в цьому місці нагадує невеликий музей, де зберігаються речі з лайнера, унікальні фотографії та кімнати з відеоінсталяціями, які відтворюють сцени трагедії.

Читайте також цикл статей про Нормандію

У сусідньому доці стоїть найбільший підводний човен «Грозний», перетворений на музей. Відвідувачі мають можливість побродити по ньому і навіть понатискати на кнопки, які ще кілька десятиліть тому могли запросто знищити всю планету. Торпеди, ракети, кораблі, субмарини, знову торпеди – легко можна стати пацифістом.

І коли від військової техніки запаморочиться голова, саме час освіжитися в парку Емануеля Ле. Цей міський сад – головні легені промислового міста – названо на честь знаменитого мандрівника і біолога, який його заснував. До слова, тільки там не чути гулу підприємств. Але це не єдина «принада» – крім традиційної для європейців флори, в цій зеленій оазі можна побачити унікальні рослини, привезені з Китаю і Південної Америки ще в 19-му столітті. Особливо вражає, коли перед тобою постають екзотичні евкаліпти, дивовижні кактуси і бразильські пальми. Затриматися можна до вечора – в саду функціонує сучасна обсерваторія, а небо над океаном – самі розумієте яке...1475773098_original.jpegФото walnutgrovetravel.com

Якщо ви все-таки втомилися від корабельного гулу, то можна податись в околиці до замку Шато де Равале. Він уже багато століть зберігає сумну історію кохання брата до сестри, яких батько велів стратити за заборонене почуття. Величний палац у стилі ренесансу був і шпиталем у Першу світову, й потрапляв під бомбардування, а ще служив казармою для військових. Утім, доля була до нього прихильна, тож він чудово зберігся. Якщо ви надумаєте його відвідати – важливо заздалегідь дізнатись про дні та години роботи, бо експозицію часто закрито.

Після прогулянок апетит вочевидь заявить про себе на повний голос. Туристи не нехтують можливістю вирушити на місцевий рибний ринок і посмакувати свіжими морепродуктами. У сусідніх ресторанах подають традиційну страву «Мадемуазель де Шербур». У її основі – маленькі омари, тушковані з овочами і спеціями, які неймовірно поєднуються з білим вином. Не менш смачно готують ніжне свиняче філе з традиційними для Нормандії яблуками. Запивати, звісно, слід кальвадосом.

Шербур-Октевіль – це прекрасне місце, але навряд чи тут вийде розслабитись, споглядаючи океан і неквапно прогулюючись набережною. Зате тут той самий приємний клімат плюс цивілізація з усіма її сучасними благами. Нам здається, це місто-верф найкраще підійде як проміжна точка в переїздах між містами Нормандії. Тому зарядимо тут батарейки, трохи втомившись від промисловості, й вирушимо в Руан, або, як його назвав Стендаль, «Афіни готичного стилю».

Головне фото adamsons.com

Вам это будет интересно:
Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках...
Departure: Киргизстан
Киргизстан прозвали Швейцарією Середньої Азії. Гори, річки, водоспади, печери, перевали і зелені луки – нітрохи не поступаються за естетикою європейським. Тотальне освоєння території гостями держави тільки починається. І поряд зі стрімким будівництвом готелів, для проживання все ще пропонуються звичайні юрти, які підкреслюють тутешній природний і ментальний колорит.
Синя Перлина Монголії
6 мільйонів років тому в далекій Монголії глибокий кратер згаслого вулкана поступово був вщерть заповнений водою, утворивши дивовижне озеро. Вода хвилювалася під поривами вітру та виблискувала під сонячними променями, наче коштовна прикраса, тож не дивно, що поряд з офіційною назвою Хубсугул з’явилася ще й більш поетична – Синя Перлина.
Міста у скелях: іспанське видання
Збудувати поселення на рівнині – чи велика премудрість? Зовсім інша справа, коли місцевість норовлива і непоступлива, хоч і складається всуціль із уступів й узвиш. Люди століттями намагалися перемогти рельєф і сказати своє слово в гірському містобудуванні. Та лише ті, кому вдалося знайти із Землею спільну мову, змогли створити справжні романи в камені.
Свята краса! Що приховують найвідоміші абатства світу?
Що ви уявляєте, коли чуєте слово «абатство»? Впевнена, більшість в першу чергу згадають про Вестмінстер. А якщо я скажу, що насправді це вже не абатство? Так що ж робить ці середньовічні споруди особливими? Давайте розбиратися на прикладі споруд з різних країн Європи.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Ісландія очима Софії Андрущенко
Ісландія – країна «льоду і полум’я», «тисячі рік і озер», незліченних водоспадів і гейзерів. Тут, як у казці, щоразу хочеться ущипнути себе і перевірити, чи ти спиш, чи все це існує насправді…
Ми там були: Марокко – дивовижна країна
Тут увечері тільки починають працювати ринки. Без комах не обходиться жоден дім. А зі зміями люди практично подружилися. І ще: уявляєте, вони не мріють про море! Про всі тонкощі африканського Королівства Марокко нам розповіла український SMM-фахівець Анна Фунт, яка провела там незабутню відпустку.
Гватемала: привіт від духів майя
Країна, де у древніх містах туристів більше, ніж у сучасних. Містична Центральноамериканська місцевість, відома як батьківщина цивілізації майя – Гватемала. Прогуляємося по одному з її стародавніх поселень, загубленому в непрохідних джунглях – Тікалі. Якщо уважно прислухатись, тут можна почути голос духів...
Декілька граней багатогранного Бостона
Враження про це місто багато в чому залежить від того, де ви були до зустрічі з ним. Після Лос-Анджелеса Бостон може здатися дуже діловим і культурно насиченим, після Нью-Йорка – дещо провінційним і старомодним. Але в будь-якому разі він має яскраве та поважне обличчя массачусетського джентльмена.
Стражі морів: вражаючі маяки світу
Слово «маяк» викликає красиві асоціації: морські пригоди, шторми, величезні кораблі. І ми хочемо не розвіяти ці думки, а навпаки підкинути хмизу у вогонь. У світі їх безмежна кількість, вони вражають своєю красою та неповторніст. Сьогодні ділимося з вами п’ятіркою найдивовижніших маяків!
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Перу. Місця сили
Ізраїль, Індія, Мекка – ці географічні точки дуже важливі для адептів різних релігій і не тільки: вирушивши туди у паломництво, можна звідати благодать і відчути найпотужнішу концентрацію енергії, навіть будучи невіруючим. Не території Південної Америки, у Перу, теж є свої місця сили. І саме про них пише наш читач і автор Ія Зайцева.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
"Le Grand Louvre"
В найбільш знаному музеї світу, французькому Луврі, було впершо відкрито двері для публіки в 1793. Хоча й до цього ця будівля була відома далеко за межами Франції. Тільки от використовувалась вона далеко не в таких піднесених цілях, як зараз.
Річард Ганнон: Фарери - овечі острови
Тільки три місяці на рік між Великою Британією і Фарерськими островами відкрито повітряні рейси. Я радів своїй майбутній подорожі, хоча до кінця не усвідомлював, що очікує там, на півночі. Іноді я уявляв Фарери, як землю, покриту кригою. Наступної миті здавалося, що на островах не вщухає потужний вітер, а отже, мене обов'язково здує з якогось стрімчака в холодну воду.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Ми там були: Гудаурі
У Гудаурі легко відчути час, затиснути його між пальцями і розтягнути у просторі, перелаштовуючи свій внутрішній ритм у режим відчуттів. І вже немає дедлайну, набридливих сусідів і лихачів, що виїжджають на зустрічку. Усе це починає здаватися ілюзорним і швидкоплинним. Тут, у Гудаурі, інші цінності. Гори не терплять метушні, внутрішнього діалогу і самоїдства. Найбільше задоволення просто дивитися на них.
Ми там були: Нью-Йорк, Вашингтон і Маямі
Так склалося, що в Америці дві столиці – офіційна і фактична. Київський контекстний менеджер Богдан Янчев побував в обох і розповів нам про дух цих міст, про їхні пам’ятки і про те, чим вони є в реальності. Гадаєте, Нью-Йорк просякнутий дорогими парфумами, а у Вашингтоні, окрім полежати на травичці біля Білого дому, і робити нічого? Ви помиляєтесь!
Закрыть
Outlook facebook page