RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Азербайджан зсередини: заручини

Азербайджан зсередини: заручини

Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.

Перехідною сходинкою між сватанням і весіллям є нішан (заручини). У порівнянні зі сватанням коло учасників нішану більше (20-30 осіб). У давнину цей обряд проводили в два етапи: kiçik nişan (малі заручини) і böyük nişan (великі заручини). Давайте повернемося до витоків і розберемо по порядку, як раніше відбувалися заручини двох людей, які виявили бажання зв’язати свої долі щлюбом.

Дивіться також: Азербайджан зсередини: велике і мале сватання

Kiçik nişan/Мале заручення

Через деякий час після сватання в дім дівчини приходили родичі нареченого із солодощами, обручкою і хусткою червоного кольору.1405988107_31.jpgФото toyshow.az

Частенько організацію малих заручин брала на себе сторона нареченої. Один із делегатів надягав дівчині обручку (в Азербайджані обручки надягають на ліву руку), накидав на плечі хустку і давав відкусити половину цукерки чи шматочок торта, іншу половину відносили нареченому. Усі розпивали солодкий чай із частуваннями, а після відходу гостей заручена наречена залищалася зі своїми подругами сама, клала праву руку на голову кожній незаміжній дівчині, тим самим бажаючи якнайскорішого шлюбу. Більше того, наречеа давала приміряти подругам свою обручку. Ідучи, всі брали із собою солодощі. Перед сном незаміжні дівчата ховали під подушки дві однакові цукерки. Вважалося, що цієї ночі уві сні можна побачити судженого.01.jpgФото javidmammadov.wordpress.com

Böyük nişan/ Велике заручення

Через кілька місяців після малих заручин відзначали великі. Сім’я нареченого готувалася до цього дня заздалегідь і дуже старанно. У дім нареченої приносили багато дарунків, національну випічку (пахлаву, шекербуру, гогал), набат (кристали вареного цукру) дві свічки і дзеркало, прикрашене червоними стрічками, купували продукти (всі, крім цибулі, котра за повір’ям є символом смутку). Дарунки приносили на спеціальних підносах і у валізах, прикрашених червоними стрічками – xonça («хонча»). Сторона нареченого також приносила «kəllə qənd» (пресований цукор у формі конуса), що символізувало побажання солодкого життя. Витрати “böyük nişan” брала на себе сторона нареченого. Після закінчення святкування і відходу гостей близькі вітали наречену і бажали їй щастя.

“Kəllə qənd” і набат15.JPGФото 1news.az

У сучасному Азербайджані частенько проводять один захід під спільною назвою нішан, суміщаючи всі традиції і звичаї в єдине ціле. Відмінністю також є присутність нареченого на заручинах. Наречена цього дня вдягає сукню червоного кольору.

Заручена дівчина залишається у будинку батька. Період між заручинами і весіллям давала змогу молодятам упевнитися у своїх почуттях. Важливо те, що молодята могли з’являтися в товаристві родичів разом тільки вже в статусі «nişanlı»– заручений (заручена).

До весілля на кожне свято в дім нареченої обов’язково потрібно посилати дарунки. Цей обряд називається байрамлиг (bayram/байрам з азерб. «свято»). Якщо період між нішаном і весіллям припадає на час Новруз-байраму чи Курбан-байраму, то сторона нареченого має привітати наречену і її сім’ю, відправивши в її дім дарунки і солодощі (на Новруз) чи презентувати цілого барана (Курбан-байрам).018.jpgФото javidmammadov.wordpress.com

Після нішану родини обох сторін домовляються про дату весілля і починають готуватися до найважливішого і наймасштабнішого торжества своїх дітей.

Головне фото ee.sputniknews.ru

Вам це буде цікаво:
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Jazz from Azerbaijan. Посольство Азербайджана в Україні традиційно в травні подарувало киянам вечір музики
В парку імені Гейдара Алієва в Києві пройшло щорічне джазове свято. Раз на рік за ініціативою Посольства Азербайджана в столицю прибувають найкращі музиканти аби порадувати українців-поціновувачів джазового мистецтва.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Свято весни. Посольства восьми країн відсвяткували у столиці України NOWRUZ 2019
19 березня 2019 року в Києві відбулося святкування Міжнародного дня NOWRUZ. Ініціаторами проведення офіційного святкування у Колонному залі Київської державної адміністрації стали вісім посольств іноземних держав, акредитованих в Україні, а саме: Азербайджанської Республіки, Ісламської Республіки Афганістан, Ісламської Республіки Іран, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Таджикистан, Турецької Республіки та Республіки Узбекистан.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, яке здавна вважалось мистецтвом знаті,. Розкажемо ми й про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
СПЕЦПРОЕКТ: Про новорічні та різдвяні традиції. Розповідають Посли.
Звичаї однієї держави відрізняються від іншої, але люди з різних куточків планети однаково чекають на дива, приємні сюрпризи й добру казку напередодні новорічних свят. Тому ми вирішили запитати у дипломатів про особливості святкувань Нового року і Різдва в їхніх країнах.
Азербайджан зсередини: велике і мале сватання
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Закрити
Outlook facebook page