RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Кров. Гроші. Пір'я

Кров. Гроші. Пір'я

Дана розвага під суворою забороною майже у всіх країнах світу. Але любителів півнячих боїв це не зупиняє. На напівлегальні змагання завжди збираються повні зали або двори, залежно від того, де проходять криваві пташині поєдинки. Глядачі буквально смакують те, як пернаті рвуть один одного на шматки, без жалю до себе і суперника.

Хтось в азарті, серед крові і пір'я втрачає свої останні гроші роблячи ставку не на того півня, інші стають багатіями. Ціна питання багато в чому залежить від того де проходять бої. Якщо це бідна країна і у любителів такого видовища в гаманцях гуляє вітер, то виграш може становити усього сотеню доларів. Серед заможних гравців ставки ростуть. В цьому випадку переможець може збагатитися більше ніж на сто тисяч зелених.Фото phuket-fever.ru

Бойові півні задоволення не з дешевих. Хороший молодий задирака коштує більше тисячі умовних одиниць. Недешево обходиться і їх утримання. І якщо спочатку майбутній боєць зростає в курнику на тій самій їжі, що й звичайні кури, то ближче до сутичок такого когута садять на спеціальну дієту. Півника годують м'ясом, сиром, горіхами, родзинками і яйцями. Якщо є можливість, пригощають медом і червоною ікрою. Все для того, щоб птах наростив м'язову масу. Деякі власники птахів вважають, що ті зростатимуть більш злими, якщо їм в корм потрохи домішувати отруту кобри. Влаштовують для «ван дамов» і спеціальні тренування. Їх саджають у колеса, щоб вони бігали, як білки, прив'язують на спину вантаж, аби ті вчилися ходити на напівзігнутих лапах, підкидають в повітря, качають шию за спеціальною методикою, час від часу влаштовують спаринг з простими півнями. Після кожного такого тренування півників протирають губкою з теплою водою, щоб їх м'язи розслабилися, роблять масаж. Піддаються такі курчата і «хірургічному» втручанню. Їм спеціально підрізають гребені. Роблять це для того, аби уже дорослими, вони не стікли кров'ю на рингу, якщо суперник поранить голову. У світі існує навіть «бойова індустрія», що працює на цю розвагу. У спеціальних магазинах можна придбати наклювники для забіяк, сумки-переноски, бігові доріжки - тренажери, боксерські рукавички для птахів, штучні шпори з черепашачого панцира або металу, які кріплять до лап перед бійкою, ліки і допінги для можливих чемпіонів. Хімія, до речі, не заборонена. Тому часто, безпосередньо перед поєдинком птахам колять амфітамін, кофеїн, стрихнін, просто годують часником, щоб викликати печію, мажуть на слизові перець. Роздратований такими маніпуляціями півень, стає агресивнішим.Фото beanimalheroes.org

Готові до бою такі воїни вже за рік. І якщо за час своєї спортивної кар'єри їм вдається залишитися в живих, то за два рокм спарингів, вони йдуть на пенсію. Їх знову відправляють в курник покращувати поголів'я. У вигляді вечері таких пенсіонерів подають рідко бо м'ясо забіяк занадто жорстке.

Півнячі бої популярні в усій Латинській Америці. Люблять цю розвагу також на Кубі, в Афганістані, Ємені, Китаї, Іраку, Мадагаскарі, Філіппінах, Узбекистані, на Кавказі і Балі. Перед боєм, суперників дражнять. І поки вони придивляються один до одного, глядачі роблять ставки. Головна умова - суперники повинні бути приблизно в одній ваговій категорії. За один вечір може відбуватися декілька сутичок. Перервати їх власники птахів можуть в будь-який момент. Це вирішують власники птахів. Як правило б»ються до першої крові. Хто зверху – той переміг. В середньому сутичка сильних суперників триває близько півгодини. Іноді трапляється технічна «нічия», коли два півня просто топчуться один біля одного і відмовляються битися. Як правило, за боєм спостерігає ветеринар, який після рингу зашиває рани і робить перев'язки, коле знеболююче, прочищає горло і продуває вушні раковини. Якщо гра «королівська», то її результат більш трагічний. Адже в цьому випадку суперників стравлюють на смерть.Фото rasfokus.ru

Подібна забава досить-таки давня. Перші сутички між птахами зі ставками і глядачами, відбувалися близько трьох-п'яти тисяч років тому, у Персії. Тоді півнячі бої були не рідкісним видовищем на торгових площах. Пізніше розважатися так само стали в Індії і на Далекому Сході. А після завойовницьких походів Олександра Македонського, змагання перекочували в Рим і Афіни. В Європі для бойових півників будували спеціальні вольєри, стадіони. Згодом розвага в своїй популярності наздогнала битву справжніх гладіаторів та перегони на колісницях. А грецькі воєначальники навіть змушували своїх новобранців дивитися на пташині змагання, щоб солдати перед походами набиралися військової тактики. Згодом стравлювати півнів почали і в східній Європі, в Британії. Любили спостерігати за тим, як два пернатих суперника рвуть один одного на шматки, як багатії так і представники нижчих класів. Перед грою в Англії не встояло навіть духовенство. Для змагань вони часто використовували церковні приміщення. У США за півнячим спарингом спостерігали навіть президенти, а тому криваві сутички не рідко влаштовували на території Білого Дому. Пік популярності на гру припав на дев'ятнадцяте століття, після чого інтерес до неї пішов на спад. У минулому ж столітті, вона зовсім потрапила під заборону, як негуманна і занадто жорстока.cock-fight-1280x720.jpg
Фото dailytimes.com.pk

Проти півнячих боїв виступають захисники прав тварин. Суперечки про негуманність такої розваги тривають не перше десятиліття. Однак, видовище вже встигло стати частиною культур окремих народів. У Південно-Східній Азії такі півнячі смерті прирівнюють до жертвоприношень богам. У Мексиці вірять, що рік буде хороший, якщо в першій календарній сутичці переможе птах з чорним пір»ям. У Середній Азії видовище часто доповнює змагання цілком олімпійських видів спорту.

Головне фото wkfr.com

Вам это будет интересно:
Колоритний континент. Красиві племена Африки
Повсякденне життя африканських племен може видаватися дивним навіть для мешканців цього континенту. І тільки природа і допитливі мандрівники лишаються наодинці з колоритом і незвичністю побуту етносів за межею мегаполіса.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Йодль – музика австрійських гір
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Не зламай язика. Найбільш складні діалекти світу
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Що вони їдять: кухня Риму
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Священні тварини інків
Наш «перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало.
"Made in Slovenia". Відкриття виставки сучасного словенського дизайну
З 5 по 15 листопада пройде виставка "The Future of Living" ("Майбутнє життя"), організована у співпраці Посольства Республіки Словенія в Україні з Центром креативності Республіки Словенія та Музеєм історії міста Києва.
Несповідимі шляхи щастя: де загадувати бажання в Латвії?
Мандрівка в Латвію обриває ланцюг повсякденності, впускаючи у світ потаємні фантазії, котрим немає виходу в коловороті буднів. Блукаючи у вікових соснах, свіжий балтійський бриз млосно перебирає струни очікування чогось незвичного. Мрії справді збуваються – тільки треба знати, де загадувати бажання.
Килимами вистелена дорога до Азії
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Закрыть
Outlook facebook page