RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Синдром Гобі. Загадкова земля Монголії

Синдром Гобі. Загадкова земля Монголії

Коли серед цих каменів починає гуляти вітер, облизуючи верхівки барханів і притискаючи до землі рідкісну рослинність, весь простір довкола наповнюється дивними звуками. Скотарі, що, трапляється, зустрічають ніч в одній із найбільш загадкових пустель Землі, розповідають про бій барабанів, чарівні звуки флейти і голоси, які бубнять щось непевне поміж дюн.

Ті, хто будь-коли потрапляє у пустелю Гобі, повертаються сюди знову і знову. І якщо це неможливо фізично, то думки мандрівника мимоволі губляться між вивітреними, відполірованими до блиску скелями, знову і знову грузнуть у червоному піску його барханів. Науковці між собою називають це синдромом Гобі – бажанням повертатися у пустелю.

Фото toursmongolia.com

Люди яким поталанило ступити на ці землі, називають себе зачарованими. Вони розповідають про незвичайно яскраве нічне небо з неймовірною кількістю зірок, до яких, здається, рукою подати, про тіні, схожі на доісторичних тварин, котрі відкидають на пісок кострубаті скелі, про червоні заходи сонця, які забарвлюють у пронизливо-червоний колір не лише землю, але й в’язке повітря пустелі. Мандрівники в захваті від її оазисів, повних життя і води, дивуються витривалості тварин, що обрали для себе настільки незвичне середовище проживання, і підтверджують слова кочівників, що розповідають про співучі піски. Комусь у цих просторах увижається собачий гавкіт, інші чують флейту, треті – звуки органу. Знавці пустелі Гобі твердять, що таким чином небіжчики хочуть щось розповісти блукаючим у пісках. Науковці ж вважають, що дивні слухові галюцинації, що трапляються у мандрівників у Гобі, не що інше, як рух піску під впливом сильного вітру. Тут нерідко трапляються і зорові містифікації. Мандрівники часто бачать міражі з примарними містами і рослинами. Крім того, люди часто тут гублять своє звичне сприйняття простору. І коли їм здається, що найближчого села всього пару годин ходьби, і можна розгледіти навіть віслюка, що пасеться біля чийогось будинку, виявляється, село розташоване в двадцяти, а то й тридцяти кілометрах.

Фото travelask.ru

Пустеля Гобі утворилася на місці стародавнього океану Тетіс 65 мільйонів років тому. Сьогодні її найвищі точки сягають висоти 3000 метрів над рівнем моря. Територія Гобі належить до земель Монголії і Китаю. Її загальна площа трохи менш ніж півтора мільйона квадратних кілометрів. Тут завжди вітряно. Сонце заходить рано, а ночі такі холодні, що, здається, стигнуть кістки. У спекотні дні повітря розжарюється до п’ятдесяти градусів. Це не найбільш завидні умови для життя, проте і тут свій дім знайшли багато птахів і тварин. Серед кам’яних скель тут бродять сайгаки, барани, кулани і джейрани. У Гобі можна зустріти диких верблюдів і ведмедів. Із часів Чингізхана тут поселились і люди. Кочівники живуть в юртах, розводять вогонь і пасуть овець. Риска між цивілізацією та іншим світом проходить вздовж Немегетинської впадини. За неї заходять лише рідкісні групи вчених чи дуже сміливі мандрівники. До їхніх заслуг можна віднести й одне з яскравих відкриттів на території пустелі. Так, у каньйоні Баянзак дослідники відкопали найбільший у світі цвинтар рослиноїдних динозаврів та їхні яйця. Кістки чудово вціліли, і це дало змогу зібрати з решток не один експонат для численних музеїв. Над причиною такого масового захоронення науковці думають і нині. Відомо, що в кістках доісторичних тварин знайшли багато іридію, у більшій концентрації, ніж у землі. А це, як припускають деякі знавці, наштовхує на думку про космічну катастрофу.

Фото votpusk.ru

Іншою загадкою Гобі є олгой-хорхой. Це дивовижний черв’як, котрий, як твердять місцеві, мешкає у безлюдних районах пустелі. Він бурого кольору і завдовжки з метр. Живе під землею, а на поверхню виповзає, тільки коли сонце розжарює повітря до краю. Монголи відчувають містичний жах, коли мова заходить про нього. Адже, згідно з переказами, черв’як може вбивати на відстані кількох метрів, випльовуючи отруту в супротивника.

Ще один нерозгаданий секрет Гобі – рогатий череп. Недавно на кордоні Китаю і Монголії було знайдено людські останки, і все б нічого, але з рогами на черепах. Після аналізу науковці припустили: або ці люди так і були народжені з рогами, або ж роги були майстерно імплантовані в голови за допомогою якоїсь магії. Дивовижні знахідки віднесли у музейні запасники, а остаточні висновки так і не стали оголошувати, щоб не руйнувати загальноприйняті уявлення про наше походження.

Фото travelask.ru

Інші дослідники у пустелі Гобі, неподалік від міста Уулах, знайшли закам’янілі рештки велетня. Це були кістки людиноподібної істоти заввишки 15 метрів. Вивчення будови скелета і черепа підтвердило той факт, що ця істота могла говорити і мала розум.

Таємницею овіяні розповіді кочівників про підземну державу, котра нібито розташована під землею сучасної пустелі. Про численні населені тунелі, прориті під скелями і пісками Гобі, розповідають різні джерела. Практично всюди її називають країною Агарті. Перекази твердять, що це печерний комплекс, розрахований на проживання там мільйонів людей, а також про те, що саме так, під товстим шаром землі, сховані всі знання світу про людство. Говорячи про походження загадкового підземного світу, старики розповідають, що давно якийсь народ, втікаючи від гніву Чингізхана, пішов у пустелю і прорив тунелі в землі, щоб жити подалі від очей кровожерливого хана. За переказами, вхід в Агарті розташований поблизу озера Ноган-Куль. Живучи під землею, цей народ досяг просвітлення. Кажуть, що столиця підземного царства нагадує палац лами. Вона височіє на горі, густо всіяній монастирями і житлами гуру. Підземний народ багатоликий, складається з багатьох племен. У печерах – особливе освітлення, що дає змогу вирощувати зерно й овочі. Пересуваються жителі загадкового підземного царства крізь вузькі розколини в горах на колісницях. Прибічники теорії підземного царства розповідають, що в Агарті насправді побувало чимало людей, але всі вони дали обітницю мовчання. Підтвердження існування якоїсь підземної держави на території сучасної Гобі можна знайти в давньобуддійських, індійських, європейських джерелах. Зрештою на користь цієї держави на території Гобі свідчать факти. Підтвердив наявність складних печерних комплексів у пустелі вчений-археолог Авірмеда, що працює в інституті географії Академії наук Монголії. Під його керівництвом було організовано понад десяток експедицій у важкодоступні райони Гобі, вивчено понад сотню печер. У деяких із них науковці знайшли закам’янілі свитки з письменами, наскельні малюнки. У деяких з печер було виявлено підлогу, прикрашену плиткою з глини, пірамідки і знаряддя праці. Вивчення печер відбувається доволі повільно, оскільки більшість із них розташовані на великій відстані від цивілізації.

Фото travelask.ru

У пустиню Гобі часто приїжджають романтики. Хтось шукає відповіді на нескінченні її загадки, інші їдуть за натхненням чи новими враженнями. З року в рік її піски прорізають дедалі більше чобіт і коліс джипів. Песимісти бурчать: колись і це майже не порушене людьми місце перетворять на активно відвідуваний туристичний об’єкт, прокладуть асфальт і зведуть п’ятизіркові готелі. Оптимісти ж вірять, що це станеться не скоро і продовжують шукати дорогу в легендарну Агарті, все більше й більше страждаючи на синдром Гобі. 

Головне фото travelask.ru

Вам це буде цікаво:
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Закрити
Outlook facebook page