RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Життя амішів: щастя у простих речах

Життя амішів: щастя у простих речах

Коли вперше про них чуєш, не віриш власним вухам, коли вперше бачиш – очам. У їхніх паспортах немає фотографій, вони не платять податки, не служать в армії, носять просту одежу, їздять на кінних візках, обходяться без благ цивілізації і, звісно, готують найсмачнішу їжу в Америці. Заінтриговані? Знайомтесь: аміші – люди, що живуть поза часом.

О дивовижний старий світ!

Щоб збагнути, звідки вони все-таки взялися, повернімося у минуле. Отже, надворі сімнадцяте століття. Моря борознять піратські судна, у палацах плетуть інтриги, Рембрандт малює, у великих містах ставлять опери і балети. Ньютон свариться з Гуком, а «християнський світ» нарешті перетворюється на «Європу». Революція в умах, науці і культурі. Уявили? Ось тут історія амішів і розпочалась.

Фото cont.ws

Поки Галілео вкотре намагався довести, що планета кругла, а землями Старого Світу на повну крокував прогрес, такий собі проповідник із Ельзасу вирішив:все мені дозволено, та не все корисно. І як чоловік суворих поглядів і твердих переконань негайно заснував власну церкву. Вона, варто зауважити, не просто шанувала закони Писання, а й дуже ревно їх дотримувалась, при цьому тлумачила Біблію не інакше, як буквально. Людям це сподобалося. Оскільки при народженні проповіднику було дано ім’я Якоб Амман, його послідовників стали називати амішами (або амманітами – кому що ближче), а церкву - амішською. Прибічники суворого вчення розселилися по всій Швейцарії і Ельзасу, ведучи тихе життя фермерів… поки до влади не прийшов ЛюдовикXIV. Монарх був налаштований рішуче: найперше він розпочав війну, потім приєднав Ельзас до Франції і вирішив, що амішам не місце на цьому «святі життя» й прогнав їх – куди б ви думали? За океан – у Новий світ. Так вони, власне, в Америку й потрапили. На сьогоднішній день більшість амманітів осіли у Пенсильванії і на півночі Канади. Через більш ніж три століття двісті сімей емігрантів перетворилися на трьохсоттисячне населення, а єдина течія розділилася на вісім. Найбільш відома й канонічна з них – аміші старого обряду. Про них і піде мова.

Фото share.america.gov

«Бо я навчився бути задоволеним тим, що у мене є»

Дороговказною зіркою для цих людей є Орднунг (інкша кажучи, Правила Церкви). Він контролює практично все життя общини. Оскільки «правильний» старообрядець «навчився бути задоволеним тим, що в нього є», сучасні технології у поселеннях неприйнятні або дуже обмежені. Наприклад, ви не побачите жодного аміша зі смартфоном, зате у дворах можете помилуватися телефонними будками для важливих вихідних дзвінків – займати лінію, базікаючи одне з одним цілими ночами, у них не прижилося. Аміші також обходяться без мережевої електрики, автомобілів, сільгосптехніки і навіть велосипедів (хоча останні все-таки є, але більше схожі на самокати). Те ж саме з побутовою технікою. Якщо раптом ви побачили в амішському будинку холодильник чи пічку, значить, вони газові або працюють від акумуляторів. В іншому разі винуватця чекає покарання: його уникатимуть або навіть проженуть із общини. Але навіть тут бувають винятки. У низці випадків існує можливість всі ці «неприйняття» пом’якшити, щоб не призводити до страждань. Приміром, інваліди можуть користуватися електричними візками. Єдине, що в них заборонено категорично, так це фотокамери.

Фото amazon.com

Правила Орднунга, звісно ж, вплинули на стосунки старообрядців із суспільством. По-перше, вони не платять податки за соціальними страховками. Адже покладаються виключно на «своїх». Що б не знадобилося амішеві (від побудови нового дому до догляду за стареньким дідусем), община завжди допоможе. По-друге, вони не служать в армії і не захищаються навіть у суді: як буддисти і більшість анабаптистів, аміші за ненасильство. Ну і, по-третє, паспорти цих дивовижних людей без фотографій, що абсолютно нікого не бентежить: старообрядці все одно не покидають межі країни.

Фото sisterrose.files.wordpress.com

Справи сімейні

Чи любите ви селеру? Вони її просто обожнюють. Якщо вам раптом випаде можливість побувати на амманітському весіллі, то доведеться її не тільки скуштувати (як традиційну їжу), але й споглядати у вазах по всьому дому – цього дня селеру використовують як прикрасу замість квітів. Утім, шлюбна церемонія і наступне святкування зазвичай прості. Провівши належні вихідні в гостях у родичів, присутніх на весіллі, молоде подружжя занурюється у побутові турботи: праця і благоустрій нової сім’ї. Цей інститут має дуже велике значення для общини, оскільки саме сім’я забезпечує кожному своєму члену статус, більшу частину освіти і все необхідне для повноцінного життя. Крім того, вважають, що дітей неодмінно має бути багато, бо це вітає Господь.

Фото cont.ws

До речі, щодо дітей. В амішів є своєрідна традиція, котра називається румспрінга. Вона полягає в тому, щоб дати можливість молодому поколінню право вибору:залишатися в общині, сповідуючи спосіб життя і релігію батьків або податися на вільні хліби. У другому випадку будь-які зв’язки з родиною припиняються, і назад повернутися практично неможливо. Утім, підліток може пізнати все те, що дає сучасне суспільство, і вирішити, хоче він хреститися як аміш чи ні? Прикметно: майже всі обирають перше.

Фото renegadetribune.com

Що стосується «відставки», тут порядки також прості: в общинах існують спеціальні «дідусеві будинки», де пенсіонери мають змогу спокійно поселитися разом, отримуючи необхідний догляд і продовжуючи при цьому тісне спілкування із сім’єю. А іноді, якщо є настрій, навіть зазирати на галасливі сільські свята. Чи це не утопія!

Світ мій, дзеркальце…

Тим часом Орнунг визначає не лише домашній статут і правила поведінки членів общини, але й навіть їхню зовнішність. Приміром, чоловіки після весілля зобов’язані відростити бороду, але в жодному випадку не можуть дозволити собі вуса, оскільки це дуже «мілітаристично». Жінки мають виглядати скромно і природно, без будь-якої косметики, а тим більше без прикрас. Навіть обручки не прийняті. Усе тому, що «правильний» старообрядець «вище за мирську метушню». Амішський одяг далеко не пішов від сімнадцятого століття. Він, звичайно ж, домотканий, без усіляких заклепок та іншої яскравої галантереї. Замість цього використовують гачки, а іноді непомітні булавки. Жінки носять однотонні сукні до щиколоток простого крою, фартухи, чепчики чи косинки. А чоловіки – темні брюки, сорочки з жилетами і чорні фетрові капелюхи, щодо довжини полів яких ніяк не можуть домовитися в різних общинах. Як не дивно, такий аскетичний вигляд не лише не приховує, але й навпаки – вирізняє амішів із юрби, слугуючи натхненням для модельєрів. Це, напевно, радує молоденьких амішських дівчат і викликає несхвальне бурчання їхніх батьків.

Фото blogspot.com

Не можна сказати, що всі ставляться до старообрядців добре. Декого лякає закритість общини, дехто вважає їх «небезпечними сектантами» або варварами. А це призводить до інцидентів і конфліктів (наприклад, до закидання візків камінням). Але чомусь, заходячи після роботи в супермаркет, американці передусім шукають продукти, вирощені на екологічних амішських фермах. А, збираючись купити хороший дерев’яний стіл у вітальню, неодмінно поцікавляться, а чи є такий на продаж в амішів?

Фото tuiris.com, fb.ru

Вам це буде цікаво:
Наш перший ювілей: OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL 2018. Фоторепортаж. Частина 2
Культура кожного народу є унікальною, сповненою загадок, таємниць, традицій, звичаїв, історій. Ми непомірно щасливі, що в рамках фестивалю культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL наша команда створює майданчик для обміну найцікавішим між різними країнами та народами.
Наш перший ювілей: OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL 2018
Культура кожного народу є унікальною, сповненою загадок, таємниць, традицій, звичаїв, історій. Ми непомірно щасливі, що в рамках фестивалю культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL наша команда створює майданчик для обміну найцікавішим між різними країнами та народами.
У Києві відбудеться п’ятий фестиваль культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL
27 жовтня з 13:00 до 17:00 в Національному культурно-художньому комплексі «Мистецький Арсенал» (вул. Лаврська 10-12) пройде п’ятий ювілейний фестиваль культур народів світу OUTLOOK WORLD CULTURE FESTIVAL, який представить у різних проявах культуру понад 30 країн світу за участі посольств іноземних держав і діаспор. Фестиваль щорічно організовує проект OUTLOOK (theoutlook.com.ua), який працює у сфері медіа та культурної дипломатії. Цього року захід пройде за підтримки Українського культурного фонду.
Презентація проекту «Пам’ятники, що рухаються» під патронатом Посольства Румунії в Україні
У Києві 27 вересня відбулася урочиста церемонія відкриття арт-об’єкту «Середній шлях» румунського скульптора Богдана Раци у рамках проекту «Пам’ятники, що рухаються». Арт-об’єкт – гігантська рука, яка символізує дружбу та спілкування, – тимчасово встановлено за адресою бульвар Тараса Шевченка, 3. Урочистий захід реалізовано у межах впровадження ініціативи Київського міського голови Віталія Кличка «Київ – місто світу», відповідно до звернення Посольства Румунії в Україні.
Традиції узбекської кераміки та сакральний зміст візерунків. Дружина Посла Узбекистану познайомила учасниць Ambassadors Spouses Club із національними ремеслами
Дружина Надзвичайного і Повноважного Посла Узбекистану в Україні Гульноза Абдуалієва провела дружню зустріч для клубу дружин послів Ambassadors Spouses Club, в рамках якої познайомила гостей із узбекською школою художньої кераміки, яка є одним з найбільш древніх і найцікавіших видів прикладного мистецтва Узбекистану.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким примудряються наїстись місцеві жителі. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди на ранок, а де й запастися кількома літрами води!
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
ВІДЕО: Величний спадок Узбекистану
Завдяки Посольству Узбекистану в Україні та особисто Надзвичайному і Повноважному Послу Алішеру Абдуаліеву OUTLOOK пощастило побувати в цій гостинній країні. І сьогодні ми розповімо про унікальне місце - Мавзолей видатного полководця і політичного діяча Амір Темура.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків. Насправді в національних стравах зосередилася часточка душі народу, його історії і культури.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Граємо в ашички
Альчики, асики, ашички, кажик, бабки .. У цієї гри багато назв і одна велика любов до неї не одного покоління в Середній Азії. За старими переказами, любив проводити за нею час герой народних казок Ходжа Насредін. Грали в неї султани і купці, прості люди і діти. Для самих маленьких вона була популярною розвагою аж до кінця минулого століття, поки нові технології не витіснили дворові ігри.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Закрити
Outlook facebook page