Дипломати вшановували пам’ять дипломатів-праведників
Церемонія вшанування розпочалася з промови державного секретаря МЗС України Андрія Зайця.
Він наголосив, що, знайомлячись з історіями дипломатів-праведників народів світу, вражають приклади відваги та самопожертви людей, наділених владними повноваженнями, які власним вибором довели, як важливо зберігати людяність та віру в добро. Державний секретар МЗС наголосив, що відзначаючи щороку в Україні Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, ми тим самим вшановуємо пам'ять мільйонів людей, які прийняли мученицьку смерть від рук нацистів у страшні роки Другої світової війни.
Один за одним свою шану дипломатам-праведникам складали Апостольський Нунцій Ватикану, Надзвичайні і Повноважні Посли Великої Британії, Ізраїлю, Іспанії, Німеччини, Португалії, Румунії, Франції, Чехії, Швейцарії та Швеції.
Перед символічним запалюванням свічки Апостольський Нунцій Клаудіо Ґуджеротті розповів про подвиг монсеньйора Анджело Ротти.
Будучи Апостольським Нунцієм в Угорщині, під час Голокосту він допоміг в абсорбції біженців з Польщі. Після німецької окупації Угорщини в березні 1944 року Ротта почав тиск на Католицьку церкву та угорські державні установи задля протидії антиєврейській політиці та жорстокій депортації людей з Угорщини, додавши свій підпис до відкритого протестного листа, складеного представниками нейтральних країн. Попри постійну небезпеку, єпископ Ротта продовжував свої дипломатичні зусилля та підпільну діяльність. Він використовував силу своєї офіційної посади й таким чином врятував багато життів. Монсеньйора Анджело Ротту було визнано Праведником народів світу 1997 року.
У свою чергу Повноважний Посол Великобританії Джудіт Гоф, запалюючи свічку, розповіла історію Капітана Френсіса Фоулі, ветерана Першої світової війни.
Дипломат перебував у Берліні на посаді службовця паспортного контролю. Починаючи з 1935 року, дедалі більше євреїв зверталося до його офісу по імміграційну візу. Всупереч Міністерству закордонних справ, Фоулі всіляко відхилявся від інструкцій, аби надати візи навіть тим, хто не підпадав під категорії дозволу, суворо обмежені британським в'їзним законодавством. Коли почалася війна і Фоулі був змушений покинути Німеччину, він залишив велику кількість уже підписаних віз для поширення серед євреїв, що потребували допомоги. Френсіса Фоулі було визнано Праведником народів світу в 1999 році.
Запалюючи свічку пам’яті, Посол Ізраїлю Елі Бєлоцерковскі згадав усіх жертв Голокосту.
Початок Другої світової війни ознаменувався новим етапом ганебної політики нацистської Німеччини щодо євреїв. Нацистська ідеологія передбачала для всіх євреїв Європи однаковий фінал, і в завойованих країнах використовували різних антиєврейських політиків. Багато євреїв Східної Європи силоміць переміщували до гетто, де вони були приречені на приниження, бідність і смерть, або змушували до важкої примусової праці, у той час як у Західній Європі євреїв було зареєстровано та позбавлено їхньої приватної власності. У більшості південно-європейських країн колабораціоністські уряди примушували євреїв до підневільної праці.
До 1944 року більшість європейських євреїв уже було знищено. Нацистська Німеччина відступала на всіх фронтах, проте її рішучість знищити всіх євреїв до останнього не зменшувалася. Лише за останній рік війни їх було вбито понад 700 тисяч. Вбивали примусових робітників у концтаборах, йшло полювання на євреїв по всій Європі, було покладено край останнім єврейським громадам, що ще залишалися.
Надзвичайний і Повноважний Посол Іспанії в Україні Сильвія Кортес Мартін згадала про Себастіана де Ромеро Радігалеса, який очолював дипломатичне представництво Іспанії в Афінах.
Саме він після депортації 48 000 євреїв із Салоників у березні 1943 року звернувся до Мадрида з проханням посприяти репатріації іспанських євреїв. Попри відмову, Радігалес продовжував наполягати і водночас намагався захистити якомога більше людей.
Дипломат врятував 367 євреїв з іспанським громадянством, яких було депортовано до концтабору Берген-Бельзен, доки іспанський уряд не надав дозволу на їхній переїзд до іспанського Марокко. Радігалес також допомагав євреям в Афінах, намагаючись звільнити їх з табору в Хайдарі, і доглядав за речами арештованих євреїв. Себастіана де Ромеро Радігалеса було визнано Праведником народів світу 2014 року.
Від імені Німеччини свічку пам’яті запалив Надзвичайний і Повноважний Посол Ернст Райхель.
«Саме моя країна, мої співвітчизники, одержимі расовим божевіллям і жахливою цілеспрямованістю, скоїли геноцид, який за своїм масштабом був безпрецедентним в історії. Для мене як репрезентанта Німеччини запрошення пом'янути німця – Праведника народів світу, котрий допоміг рятувати життя тисячам євреїв, є жестом щирості й людяності, який викликає смиренність», – зазначив голова дипломатичної місії.
Він згадав німецького військово-морського аташе в Копенгагені Ґеорґа Фердинанда Дуквіца, який у 1943 році поінформував данську владу про заплановану депортацію євреїв з Данії та підтримував справу, коли данські громадяни допомагали своїм єврейським співгромадянам втекти до Швеції. Таким чином майже восьми тисячам людей пощастило врятуватися.
Історія дипломата Дуквіца є повчальним прикладом того, що ми у будь-яких обставинах зобов'язані захищати людяність і людську гідність від ненависті та руйнування.
Свою допомогу біженцям-євреям надала й Португалія, про що розповіла Надзвичайний і Повноважний Посол в Україні Марія Кріштіна Серпа ди Алмейда.
Навесні та влітку 1940 року тисячі біженців намагалися дістатися Піренейського півострова в пошуках притулку. Португальський диктатор Антоніо де Олівейра Салазар дозволив перетнути Португалію транзитом лише біженцям із візами, але закрив кордони для тих, хто віз не мав.
Генеральний консул Португалії в Бордо Арістідеш де Соуза Мендеш зіткнувся з тисячами біженців, які гуртувалися навколо португальського консульства. Вражений жахливим становищем, у якому опинились люди, Соуза Мендеш вирішив знехтувати недвозначними інструкціями свого уряду та видати транзитні візи кожному, хто цього потребував. Дипломат видавав їх безкоштовно навіть тим, хто не міг заплатити, і таким чином урятував декілька тисяч єврейських біженців.
За цей вчинок Мендеша було звільнено з МЗС, тож його родина залишилася без будь-яких засобів до існування. Дипломат помер у злиднях 1954 року. Лише через 12 років, у 1966-му, його визнали Праведником народів світу.
Посол Румунії в Україні Крістіан-Леон Цуркану згадав двох визначних дипломатів, які рятували євреїв.
Генеральний Консул Румунії у Берліні Костянтин Караджа був обурений расистською політикою нацистів і вживав рішучих заходів для захисту румунських євреїв від переслідувань, у тому числі відмовившись маркувати словом "єврей" їхні паспорти. Коли Румунія вирішила залишити своїх громадян єврейського походження закордоном, Караджа продовжував писати листи своєму керівництву і представникам уряду країни, закликаючи їх захистити співвітчизників, яким загрожувала небезпека бути депортованими з Франції та інших країн. Караджу було визнано Праведником народів світу у 2005 році.
Матеріали за темою: Берлін. Голокост. Місця пам’яті
У травні 1944 року економічний аташе у Посольстві Румунії в Берні Флоріан Маноліу поїхав до Угорщини для передачі 1000 документів, виданих Республікою Ель Сальвадор для захисту євреїв, що перебували під загрозою депортації. Дорогою німці його заарештували, але Маноліу зумів передати сумку з паперами Послу Румунії у Відні. Після звільнення йому пощастило зустрітися з представником Єврейської агенції в Женеві, щоб донести до широкого загалу правду про вбивства євреїв у Європі. Флоріана Маноліу було визнано Праведником народів світу у 2005 році.
Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон згадала про Альбера Еміля Рутьє – Почесного консула Туреччини у Ліоні.
Дипломат використовував свою посаду для того, щоб видавати євреям документи на вигадані імена, які підтверджували, нібито вони були мусульманами турецького походження. Це було вкрай важливо для їхнього виживання, оскільки німецька влада в ті часи воліла не піддавати турецьких євреїв депортації. Через свою діяльність Рутьє втратив посаду. 2016 року його було визнано Праведником народів світу.
Надзвичайний і Повноважний Посол Чехії в Україні Радек Матула згадав про подвиг дипломата Володимира Вохоча.
Після Мюнхенської угоди 1938 року та поділу Чехословаччини консул у Марселі Володимир Вохоч втратив дипломатичну недоторканність. Однак він повернувся до покинутого консульства та почав видавати паспорти біженцям, серед яких було багато євреїв-втікачів з Німеччини. Коли у Вохоча закінчилися бланки документів, він став видавати людям паспорти, нашвидкуруч зроблені у місцевій друкарні. За це його заарештували, та він був вимушений тікати з країни. Володимира Вохоча визнали Праведником народів світу у 2016 році.
Запалюючи свічку пам’яті, Посол Швейцарії в Україні Гійом Шойрер відзначив діяльність дипломатів Гаральда Феллера та Карла Лутца.
Гаральд Феллер був Першим секретарем, а потім Тимчасовим повіреним у справах Швейцарії в Будапешті. Після німецької окупації Угорщини в березні 1944 року Феллер обходив закон задля захисту євреїв, що мали зв'язки зі Швейцарією. Він також надавав сіоністському підпіллю порожні бланки охоронних листів. Коли націонал-соціалістична Партія схрещених стріл захопила владу і ввела режим терору в Будапешті, Феллер переховував євреїв у своєму будинку. Навіть після того, як нацистські молодчики заарештували та катували дипломата, він не відмовився від спроб допомагати євреям. Гаральда Феллера було визнано Праведником народів світу в 1999 році.
Матеріали за темою: 26 приголомшливих фактів про Голокост
Карл Лутц був Віце-консулом у Будапешті. Після німецької окупації Угорщини в березні 1944 року він невпинно тиснув на уряд Угорщини, щоб зупинити депортацію євреїв. Також дипломат узяв велику кількість угорських євреїв під протекцію Швейцарії та видав тисячі охоронних листів. Він тісно співпрацював з Раулем Валленбергом та орендував 76 будівель, щоб розмістити там усіх людей, що перебували під його захистом. Під час маршів смерті Лутц і його дружина вихоплювали з колон стільки євреїв, скільки могли, видаючи їм документи, що оголошували тих громадянами, які перебувають під протекцією Швейцарії. Карл Лутц був визнаний Праведником народів світу у 1964 році.
У свою чергу Надзвичайний і Повноважний Посол Швеції в Україні Мартін Хагстрьом розповів про подвиг Рауля Валленберга.
Уряд Швеції вирішив співпрацювати з новоствореною Американською радою з питань біженців і призначив Рауля Валленберга Секретарем дипмісії у посольстві Швеції в Будапешті з повними дипломатичними привілеями.
Валленберг прибув до Будапешта 9 липня 1944 року зі списком євреїв, яким він повинен був допомогти, і 650 захисними паспортами для євреїв, які мали певні зв'язки зі Швецією. Однак незабаром дипломат почав видавати тисячі захисних листів та оголошувати будівлі, де переховувалися євреї як такі, що перебувають під протекцією Швеції. Єврейська молодь приєдналася до цих рятувальних заходів і стала поширювати ці охоронні листи.
Коли в жовтні 1944 року фашистський рух "Перехрещені стріли" захопив владу і ввів режим терору в Будапешті, Валленберг та деякі його колеги повністю присвятили себе тому, щоб рятувати євреїв від страт і маршів смерті. Вони вирушали за колонами євреїв, яких гнали в напрямку австрійського кордону, вихоплювали їх із колон, стверджуючи, що ті перебувають під захистом Швеції, і переправляли назад до Будапешта. Після того, як радянські війська увійшли в місто, Валленберга було схоплено, і його ніхто ніколи більше не бачив. Рауля Валленберга 1963 року визнали Праведником народів світу.
