RU  UK  EN
Статьи  >  Дізнайся  >  Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко

Інтерв'ю із засновницею танцювальної школи Frizzante Ларисою Осипенко

Автор: 21.08.2017 | мистецтво
У вирі життєвих подій ми часто прагнемо досягти успіху, забуваючи про дрібниці, які приносять задоволення і роблять нас щасливими. Ця історія про людину, котра відбулася в професії, але вчасно зупинилася, щоб реалізувати свою давню мрію...

Ларисо, як ви прийшли до того, щоб присвятити своє життя танцям?

 Моє життя завжди було насиченим. Я будувала кар'єру не тільки в різних сферах, але і в різних країнах. Після закінчення факультету романо-германської філології КНУ ім. Шевченка, маючи в багажі знання англійської та французької, я вирішила підкорювати світ. Мені пощастило викладати мову в місцевому університеті в Анголі, продавати ювелірні вироби у США, поки чоловік здобував ступінь MBА, я ніколи не сиділа без діла і завжди намагалася реалізувати себе в чомусь новому. Наступний етап мого життя пов'язаний з одним з перших рекламних агентств в Україні – BatesSaatchi&Saatchi, в якому я успішно рухалася кар'єрними сходами. І завершувати його мені пощастило в Bates Saatchi&Saatchi в Лондоні.

Після реклами я взялася за те, про що давно мріяла, однак ніколи не вистачало часу для реалізації – закінчила школу сомельє і почала танцювати бальні танці в американському стилі.

Коли ж ви вирішили своє хобі втілити в серйозний проект і заснувати танцювальну школу Frizzante в Києві?

Разом з моїми друзями-сомельє, як професіоналами, так і аматорами, ми регулярно організовували цікаві винні дегустації. Найчастіше у мене вдома. Коли я почала танцювати, вирішила розбавити ці зустрічі танцювальними майстер-класами. Ідея всім дуже сподобалася. Так народилась мрія про студію – там, де винна культура поєднувалася би з танцювальною.

Задум утілити її в життя підтримали чоловік, дочка і партнер по танцях. Ризикнувши зробити крок у невідомість, людина не завжди впевнена у своїх силах, і в цей момент украй важливо отримати схвалення і підтримку від найближчих людей. Але ви маєте розуміти, що організація бізнесу вимагає не тільки любові до своєї справи, а ще й чіткого плану дій, вивіреної стратегії ведення і раціонального фінансового планування. Коли я це все вибудувала, збагнула: нині саме час і я готова відкрити свою студію!

Розкажіть докладніше про вашу танцювальну школу. Чи маєте амбіції зробити її найкращою танцювальною школою Києва?

У травні нинішнього року ми відкрили танцювальну школу Frizzante! Наша унікальність у тому, що ми стали засновниками нового напряму дозвілля – sipanddance. Його особливість у тому, що, крім задоволення від танців і підтримки фізичної форми, наші учні можуть поглибити знання у сфері виноробства, спілкуючись з досвідченими сомельє, і продегустувати найкращі алкогольні напої світу.

Ми не тільки вчимо танцювати, а й знаємо, як організувати для вас незабутній вечір! Щоп'ятниці проводимо зустрічі, де всі можуть вдихнути аромат вина і танцюючи насолодитися приємною компанією. Таке дозвілля почасти формує новий стиль життя.

Я гадаю, прямих конкурентів у нас, по суті, немає. Навряд чи хтось може похвалитися виїзними турами і відвідуванням подібних танцювальних клубів у різних столицях світу, таких як Лондон або Рим. Першу поїздку плануємо вже у жовтні. Ми вирушимо в Італію! До речі, слово «frizzante» запозичене саме з італійської, перекладається як «іскристий» і може стосуватися як вин, так і танців.

Що важливо, наші постійні клієнти, які танцюють і подорожують з нами, стануть згодом членами закритого клубу Frizzante Private Membership Club.

Скажіть, у чому полягає специфіка навчання в школі, які є класи? На ваші уроки та вечірки обов'язково приходити вже зі своїм партнером?

На своїх заняттях ми раді бачити як пари, так і окремих танцюристів, парами для яких стануть професійні титуловані тренери. Провести вечір у нашій студії на самоті нікому не доведеться.
Почати можна з пробного заняття, щоб зрозуміти, як побудовано процес і що саме вам підходить, а вже потім придбати базовий пакет і танцювати за нашою системою. Вона складається з індивідуальних і групових занять і навіть практики – це як дискотека, тільки для бальних танців. Почати можна з будь-якого рівня і просуватися, удосконалюючи свої танцювальні навички під керівництвом наших викладачів, які запропонують кожному індивідуальну програму. А програма наша різноманітна, нам є чим дивувати наших гостей. У школі буде цікаво тим, хто хоче опанувати відомі танго, румбу або вальс, і тим гостям, котрі бажають вчитися незвичайних па іст коаст свінгу, лінді-хопу, хастлу та інших.

Чим відрізняються клубні та соціальні танці? Як ми знаємо, у вашій школі використовують таку класифікацію.

Соціальними зазвичай називають усі парні танці: танго, фокстрот, сальсу тощо. Але методика викладання у нас не для змагань, а більш адаптована для дозвілля і як спосіб отримати задоволення, а це і є американський стиль бальної хореографії. Ми не готуємо чемпіонів і переможців конкурсів, ми вчимо людей танцювати для себе та отримувати від цього задоволення.

Клубні – це взагалі будь-які сучасні танці під відповідну музику, вони можуть бути непарними та містити елементи різних стилів, таких як джаз, хіп-хоп, контемпорарі, бачата, словом, усе що завгодно.

А якому танцю віддаєте перевагу ви?

Мій улюблений танець називається West Coast Swing (свінг Західного узбережжя). У ньому неправильний ритм, він досить нелогічний, однак я його відчуваю. Цей стиль дозволяє обом танцюристам імпровізувати, даючи їм безмежну свободу самовираження і дій. Як окремий танець West Coast Swing сформувався в 50-х роках минулого століття і, попри свою відносну новизну, вже має безліч шанувальників.

Ми знаємо, що деякий час ви жили в Лондоні. Яке враження справило на вас це місто, чим воно особливо цікаве в плані танцювальної культури?

Лондон – це місто, в якому зібрано увесь світ. І до того ж воно для мене знакове. Саме там я почала серйозно захоплюватися танцями і відвідала перші студії. У Лондоні подібні клуби вельми популярні серед різних вікових категорій. Люди там більш розкуті та знаходять можливість приділяти час своїм хобі й захопленням. Цікаво, що чоловіків, котрі танцюють, у Лондоні значно більше. До цього, до речі, ми прагнемо і в нашій школі Frizzante.

Які країни, на ваш погляд, цікаві в аспекті танцювального мистецтва?

– В Україні дуже сильна танцювальна школа. Безумовно, двигуном прогресу і нових віянь можна назвати США. У цій країні з'являються нові стилі та революційно змінюються класичні бальні танці.
А Європа в свою чергу підхоплює всі нововведення, створюючи цілі ком'юніті для непрофесійних танцюристів, для яких танці стали антидепресантом, джерелом натхнення, позавіковим мотиватором.

 Що потрібно для того, щоб оволодіти майстерністю того чи того танцю?

– Передусім варто усвідомити, які почуття він покликаний виразити, осягнути специфіку кожного танцю і його самобутність. Це складно і просто водночас, однак таке задоволення ні з чим не зрівняти. Якщо ти в це втягуєшся – це надовго. Цілий світ, а не просто завчені рухи. І цим танець прекрасний. Часто хореографи залишаються досить поверхневими, адже їм бракує часу та бажання вивчати історію, естетику й особливості стилів і напрямків. Ми ж відповідально ставимося до викладання в нашій школі та вважаємо, що суто танцювальної майстерності для успішного навчання недостатньо. Ми знаємо історію кожного танцю і, якщо хочете, його філософію.

Кого ви бачите потенційними учнями школи Frizzante?

– Ми хочемо серед наших учнів бачити людей тонкої душевної організації, тих, хто йде в ногу з часом. Це люди захоплені, ті, кому важлива естетика в житті, хто не боїться відкривати грані своїх талантів, пізнавати себе і світ через танець. Наші двері відчинено для всіх – як професіоналів, так і новачків. Обіцяємо мотивувати інвестувати в себе. А головне – хочемо донести, що саморозвиток – це не хобі, а певний стиль життя і вміння «протанцьовувати» його зі смаком!

Фото предоставлено Frizzante

Вам это будет интересно:
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
У Києві відкрилась виставка азербайджанського художника-килимаря Ельдара Гаджиєва
24 грудня за ініціативою та за підтримки Посольства Азербайджанської Республіки в Україні у Національному музеї Тараса Шевченка відкрилась виставка робіт відомого азербайджанського художника-килимаря Ельдара Гаджиєва. Серед гостей були присутні заступник міністра культури України Ростислав Карандеєв...
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів.
Усе велике починається з малого: Арт-проекти ентузіастів
Багато місць, відомих сьогодні на весь світ, було створено купкою ентузіастів без грошей і сторонньої допомоги. Ці люди жили ідеями і робили все, щоб втілити їх у реальність. Офіційною датою появи стріт-арту вважається 1942 рік, розпал Другої світової війни. Саме тоді один креативний працівник детройтської фабрики на прізвище Кілрой почав писати фразу «Kilroy was here»
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Цукровий живопис Китаю: мистецтво з ложки
Квіти і дерева, тварини і птахи, дракони і герої казок – словом, все, що тільки спаде на думку, може тут перетворитися на об’єкт… їстівного мистецтва. Дивовижною технікою малювання гарячим цукром володіють китайські майстри із провінції Сичуань. Картини, виконані практично карамеллю, не можуть бути ні "відредаговані", ні перемальовані наново.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники.
"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру
Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети…
Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Закрыть
Outlook facebook page