У Києві було проведено виставку і відкрито мурал авторства KLONE
Виставку KLONE із символічною назвою «Іноземна Батьківщина» було представлено в арт-просторі Educatorium. А ось мурал «У цьому ми всі разом» його авторства зможуть споглядати всі в будь-який час у Шевченківському районі Києва на стінах дитсадка №130.
KLONE народився в Харкові 1983 року. Ще в дитинстві він з батьками переїхав до Ізраїлю. Там його творчість почалася з графіті. Саме завдяки цій урбаністичної традиції молодий емігрант метафорично зміг почати привласнювати чужий простір. Завдяки вуличному мистецтву, за його словами, іноземне ставало йому знайомішим і ближчим. Згодом графічні роботи KLONE стали експонувати на виставках у всьому світі. А мурали його авторства прикрашають стіни країн Європи, Близького Сходу і США. Тож акценти у творчості KLONE змістилися з особистих переживань на глобальні відносини людей з поняттям «Дім».
Фото https://www.facebook.com/muralsocialclub/
Автор ідеї – Дмитро Палієнко, засновник SkyArtFoundation– вважає, що закладена за ініціативою фонду традиція важлива, адже несе культуру в маси:
– Ми торік започаткували добру традицію – в теплу пору року розмальовувати вулиці Києва і всієї України. Для цього ми запрошуємо художників з різних країн. І таким чином, сприяємо культурному обміну між Україною та іншими країнами світу. У даному разі знаменитий художник KLONE люб'язно погодився приїхати до нас і розмалювати один з дитячих садків Шевченківського району.
Фото https://www.facebook.com/ZnakomimsIsraelem
Сам же KLONE вважає, що людям не варто прив'язуватися до певних країн і місць, тим самим реалізовуючи свій древній ген кочівника.
– Люблю подорожувати, – зізнається художник. – І на щастя, моя професія сприяє подорожам. Мандри розширюють свідомість і світогляд, дають натхнення. Я побував у багатьох країнах, і кожна прекрасна по-своєму. Виділити якусь одну мені складно, у мене, напевно, немає фаворитів. І немає якоїсь країни моєї мрії. Знаєте, я завжди за те, щоб прокидатися у себе вдома в Тель-Авіві. Але я бував у вельми цікавих місцях. І в мене немає сильної прив'язки ні до чого – я встигну всюди. Я намагаюся не асоціювати себе з жодною країною – я, напевно, громадянин світу, принаймні намагаюся бути космополітом.
Також KLONE розкрив нам свої секрети мандрівника:
Фото https://www.facebook.com/ZnakomimsIsraelem
– Подорожуючи, я намагаюся не забути зубну щітку і зарядний пристрій до телефону. А все решту можна купити і по дорозі. Та й для творчості багато не треба – всі інструменти можна знайти в будь-якій точці світу.
У такому легкому і водночас ґрунтовному ставленні до життя криються й секрети творчості художника: «Я читаю, дивлюся на все, що відбувається довкола, і це все служить матеріалом для моїх картин, моєї творчості. Це і література, і мистецтво, і навіть символіка, яку можна помітити скрізь». Але головне для KLONE – це люди. Усі картини, представлені на виставці, це наслідок спілкування з людьми та особисті враження митця від представників різних країн:
– Не можна сказати, що «Іноземну Батьківщину» присвячено тільки одній країні, – розкриває суть виставки KLONE. – Необов'язково, щоб ви побачили в цьому саме Україну. Це будь-яка вітчизна, адже я не вважаю, що в мене є одна батьківщина. Я хоч і народився в Україні, але з 11-и років не живу тут. І хоч я українець за народженням, але вже і не зовсім українець. Не думаю, що ми мислимо однаково чи поводимося однаково. Словом, я не зовсім ізраїльтянин і не зовсім українець – це щось інше. А те, що пов'язує ці портрети... Я гадаю, це люди, яких я малюю. Вони погоджуються зі мною щодо цієї теми – у них немає одного місця, до якого вони прив'язані. Усі малюнки з натури. Виставка пов'язана з моїми розмовами. Більшість розмов відбуваються у моїй студії. Але, скажімо, в Києві ми робили кілька портретів просто на кухні. Тобто певна країна для мене – це люди, які в ній живуть.
А ось сьогоднішню Україну KLONE складно зрозуміти, тому ідеї муралу ґрунтуються на його минулих враженнях та особистих переживаннях від переїзду:
– Мені складно охарактеризувати сьогоднішню Україну порівняно з моїми враженнями про неї з того часу, як я виїхав до Ізраїлю. Адже мої минулі враження – це враження дитини. Я не думаю, що їх можна порівняти з нинішньою країною. Та пам'ять, яку я зберігаю про Україну, може, вже і не відповідає нинішнім реаліям. Бо спогади з тих років постійно змінюються і спливає, певно, найприємніше.
Заглавное фото www.ekosystem.org
