RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Ми там були: Ямайка – острів свободи

Ми там були: Ямайка – острів свободи

Автор: 02.05.2017 | Ямайка
У подорожей завжди різний зміст, кожен вирушає у мандри із власних причин, отримуючи від цього унікальний досвід. Анжеліна Діаш – афроукраїнка і не з чуток знає, що таке відрізнятися від основної маси людей, нехай навіть і в рідній країні. Цікаві погляди, не завжди толерантне сприйняття однолітками в школі і навіть нападки скінхедів. Тому для своєї першої поїздки за кордон вона вибрала спекотну країну, де живуть темношкірі люди.

«Головна мета подорожі на Ямайку – потрапити в середовище, де ти не будеш нічим виділятися поміж інших, відчути життя в таких умовах і, звичайно ж, осягнути всю красу цієї незвичайної країни», – починає нашу розмову Анжеліна.

Я прилетіла вночі. Це був для мене справжній переворот свідомості, можливо, й тому, що Ямайка стала першим закордонням. Тим паче що я потрапила в атмосферу, що кардинально відрізняється – повітрям, людьми, природою, їжею і передусім кліматом. Тут неймовірно спекотно та волого. Удень настільки, що сил вистачає лише лежати на пляжі – отаке відчуття постійного курорту ...

Я хотіла зрозуміти і відчути цю країну, тому для відпочинку було вибрано два місця. Спочатку Монтего-Бей – друге за величиною місто і, так би мовити, туристичний центр. Тут я зупинилася в готелі й подивилася на Ямайку очима звичайного туриста. Готель «усе враховано» із затишними номерами, розважальною програмою і виходом прямо до моря – абсолютно комфортний цивілізований відпочинок. І це при тому, що в нашому готелі було всього 3 зірки.

Планувати свій день варто так, щоб прокинутися удосвіта (близько 6-ї години ранку), податися до моря й повернутися в готель до настання спеки. А виходити в місто й оглядати визначні пам'ятки варто вже ближче до вечора – не раніше п’ятої-шостої години. Саме о цій порі я й гуляла центром Монтего-Бей, роздивлялася пам'ятники громадським діячам, борцям за незалежність. Але не хотілося відвідувати лише традиційні туристичні місця, музеї, адже моєю метою було побувати в найбільш екзотичних та незвичайних локаціях, відчути справжнє життя країни. Наприклад, ми їздили в затоку, де кишить крокодилами. Я особисто проти зоопарків, тому волію дивитися на тварин у природному середовищі, якщо є така можливість. Також ми спускалися річкою на човні, спостерігали за природою, бачили екзотичних птахів – це було дивовижно.

Ще я встигла відвідати екзотичний ямайський бар, зроблений просто з гілок, який розкинувся посеред Карибського моря прямо на рифі. Місцеві його називають «Пелікан». Там я, зрозуміло, скуштувала справжнього ямайського рому, насолоджуючись красою моря...

З екскурсій найбільше запам'яталася поїздка на тростинні поля. Там можна спостерігати, як цю рослину збирають, а потім роблять ром. Дуже цікаво! Тростину можна навіть їсти, ламаючи і вибираючи серцевину – солодко та корисно.

Загалом їжа на Ямайці своєрідна. У готелі вона була звичайнісінькою, і чомусь там замість морепродуктів (що було б логічно для морської країни) подавали прозаїчну курку. Усі соки, де їх тільки купувала, були солодкі до такої міри, що неможливо пити. Навіть в апельсиновому та грейпфрутовому не відчувалося і натяку на кислинку. Зате тут просто шикарні свіжі фрукти. Крім знайомих нам манго, мені вдалося спробувати багато екзотичних. На вулицях повсюди розкидані ятки, в яких можна купити місцевий фастфуд. В основному це рис зі спеціями та овочами. У лікерних магазинах продають різні вина, настоянки в таких маленьких пляшечках, як у нас сироп від кашлю.

Другу половину своєї подорожі я провела в Негрилі – справжньому тутешньому гетто. І це дуже дивне контрастне місце з абсолютно різними будинками – від найбідніших халуп до шикарних білих вілл. Я орендувала будиночок у місцевого растамана – справді розкішні хороми.

Перед поїздкою в гетто навіть тамтешні жителі відразу застерігали, мовляв, будьте обережні, там може бути небезпечно. Але я підійшла до свого «міні-дослідження» з позитивним настроєм. Єдине, що до нас підходили, пропонували косячки, хлопці часто хотіли познайомитися і намагалися запросити в гості поспілкуватися.

У маленьких містах, як це, практично немає туристів. Тому будь-яка людина, котра не є ямайцем, сприймається як турист... А від мандрівників місцеві хочуть отримати гроші буквально за найменшу послугу, навіть вказавши дорогу. До мене, звичайно, оскільки я темношкіра, могли поставитися привітніше – зробити комплімент, але всі вони за версту відчували, що я не тутешня. Виманювання грошей у туристів – своєрідний місцевий бізнес. Але ти кажеш «ні» – і ніхто не нав'язується, не вимагає.

До фінансів у ямайців особливе ставлення. Наприклад, торгуватися в них у крові. Коли ходиш ринком, тобі всі називають геть різні ціни, бо одразу бачать, що ти іноземка – й ціни піднімають до небес. Тобто усі хочуть тебе розвести. Тож, щоб не переплачувати в рази, потрібно уважно слухати, що продавці кажуть місцевим. Оскільки всі спілкуються англійською, мовного бар'єра не виникає.

Тут усе відбувається дуже повільно. Приміром, місцеві помічали в мені туристку (хоча я така ж темношкіра, як і вони) тільки тому, що я швидко ходжу. Гадаю, це пов'язано ще і з масовим курінням травки. У них так узвичаєно, як, скажімо, у нас сигарети – і теж є частиною культури растаманства. Але, звісно, курять не всі, адже це особиста справа кожного. Наприклад, той растаман, у якого ми жили, ще й «працював» для нас водієм. Що мене вражало, навіть за кермом він не випускав з рук косячка. Мене це спочатку лякало, я навіть запитала, чи не небезпечно це, а він відповів, що все життя так їздить – і все окей. Куріння травички на Ямайці в громадських місцях заборонене законом, але місцевим це не надто перешкоджає.

Одного разу, прогулюючись і вивчаючи місцевість, я познайомилася з хрестоматійним растаманом. Він жив не те щоб у джунглях, але далеко від людей і будинків, у густих хащах. Його житло – така собі халабуда, споруджена просто з гілок і листя. Внутрішня обстановка теж створена власноруч: посуд з кокосів, музичні інструменти і все в такому дусі. Я побачила його на вулиці, він грав на барабанах і наспівував якусь пісеньку гарним хриплуватим голосом, поруч лежали фрукти, якими він мене потім пригощав. Тоді я збагнула, як по-справжньому там живуть люди – завдяки теплому клімату їм навіть не треба зводити надійні будинки з бетону і цегли.

Загалом, Ямайка – країна вічної безтурботності і свята. Тут будь-якого дня тижня можна піти на дискотеку – веселощі не закінчуються ніколи. Люди ставляться до роботи надто легко. Вони, наприклад, просто роблять сувеніри з підручних засобів, біжутерію із зерен, тарілки з кокосів і продають туристам. У мене така навіть на пам'ять збереглася – дуже міцна і гарна річ!

Вам это будет интересно:
Departure: Ямайка
Ямайці люблять ром, марихуану (те, що вона тут офіційно не легалізована, мало кого бентежить), Боба Марлі і... відвідувати церкви. Не проти вони завоювати і кілька олімпійських медалей, а також позмагатися за корони королев краси. Сьогодні знайомимося з особливостями серйозно-веселої Ямайки. Триоклірні аксесуари прикрашають кожного другого...
Закрыть
Outlook facebook page