Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Інколи старовинні вітрильники повертаються з безодні минулого, запрошуючи на борт шукачів пригод.
Естонія давно на хорошому рахунку у шанувальників бюджетного відпочинку на воді. Невисока вартість оренди яхт, затишні прибережні села і барвисті маршрути з безкоштовними стоянками в заповідних місцях паморочать очманілі голови сучасних Врангелів і Врунгелів. Коли всі острови, річки й озера сходжені вздовж і поперек, лишається линути хвилями часу, зафрахтувавши вітрильне судно тієї доби, котра до душі.
Естонські корабели досягли вершин майстерності в реставрації вітрильників. Уперше за кількасот років ув’язнені в стінах музеїв човни, шхуни і фрегати з тріумфом повернулися на водні простори, отримавши згоду на ударну працю в туристичному секторі. Титул патріарха вітрильного флоту Естонії зараз носить двощоглова шхуна Blue Sirius віком понад сто років, що належить дитячому фондові Tuletorn Fond. З року в рік історичні вітрильники красуються на літньому фестивалі «Дні моря» у Таллінні, незмінно викликаючи грім аплодисментів.
Фото 1.bp.blogspot.com
Вирішальну роль у воскресінні старих кораблів зіграли зусилля ентузіастів Товариства любителів дерев’яних кораблів «Вікан», що відтворили технології минулого за літописами і хронічками. Першим серйозним успіхом естонських реконструкторів стала участь у великому міжнародному проекті реставрації заслуженої шхуни «Хоппет», збудованої 1926 року в селі Спітхамі. 1928 року судно продали у Фінляндію, і воно майже сорок років справно перевозило в трюмах зерно і картоплю, а потім вирушило на пенсію в Стокгольм, при цьому використовуючись в навчальних і розважальних цілях.
Безцінні уроки не минулися марно. Набувши досвіду, майстри відновили до ходового стану плоскодонку «Гяттор», знайдену на острові Вормсі, заселеному шведами – потомками скандинавських завойовників, що потяглися в Естонію за лісом у V-VI століттях. Утім, варязькі гості не поскупилися на компенсацію збитків, завданих вторгненням і навчили лісовий народ премудростям суднобудування.
На далекому острові Рухну поблизу латвійського кордону мешкає легкий однощогловий ял «Рунб’ярн”, збудований в наші дні за традиційною технологією острівних шведів, а бойове хрещення судна профінансувала компанія TELE2. Зараз ял розплачується за путівку в життя екскурсіями по малих островах і місцях гніздування рідкісних видів птахів. Моонзундську протоку патрулює величезний однощогловий вітрильник, сконструйований тими ж майстрами за образом і подобою військових кораблів часів Густава Вази.
Фото авторства Kalev Vask commons.wikimedia.org
У Тарту добре відомий вітрильно-гребний човен «Турм», створений на втіху активістам історичних реконструкцій і рольового руху. Улітку на борту корабля розігруються грандіозні морські баталії з життя вікінгів. Після короткого курсу молодого бійця встряти у бій має змогу кожен, хто відчуває в собі достатньо сил давати раду сокирі, дворучникові і важким намоклим канатам. Жодної бутафорії і поблажок на малорухливий спосіб життя – зброя і обладунок реконструкторів відтворено за технологіями VII століття. Проте серед відважних воїнів інколи знаходиться парочка валькірій, що володіють мечем не гірше хлопців. А якщо вам до душі мирний відпочинок у тиші і спокої, підніміться на трап ганзейської баржі «Йимму» і вирушайте вниз по річці Емайигі через Виртс’ярв назустріч безкраїм просторам Чудського озера.
Свій драккар зберігається і в знаменитому «селі капітанів» Кясму, де виховано не одне покоління моряків. Випускники місцевого морехідного училища ставали шкіперами, заводили садиби і господарство; прикордонне селище перетворилося на жваве морське містечко, котре пізніше облюбували маститі літератори. Для натхнення служителів муз 2010 року співробітники морехідного музею Кясму збудували бойовий варязький човен «Аймар» за інструкціями з хронік. Коли з числа відвідувачів набирається група з шести міцних гребців, корабель підіймає хижий косий парус і виходить у відкрите море, розрізаючи хвилі різьбленим форштевнем з головою змія. Після прогулянки мандрівникам пропонують власноручно відчеканити монету на підтримку проекту.
Талісманом естонського історичного кораблебудування стала гафельна шхуна «Кайсамур» родом з Норвегії, спущена на воду 1939 року. Побродивши Північним морем, пошарпане штормами риболовецьке судно осіло в Каламаї і потрапило у поле зору реставраторів. Інтер’єр салону облагородили дерев’яною оббивкою і сучасними меблями, а над стрункими щоглами затріпотіли багряні вітрила торжествуючої мрії. Капітан Херккі Халдре знає назубок романи-феєрії Олександра Гріна і чудово говорить російською, тримаючи напоготові силу-силенну морських байок, пряні коктейлі з ромом і запашну юшку із щойно виловленої риби.
Фото visitestonia.com
Протягом всього сезону навігації казковий вітрильник чергує в тихій гавані Гідропорту, запрошуючи гостей естонської столиці здійснити вояж Талліннською затокою. Коли підібрано команду, шхуна вирушає в рейс до Аландського архіпелагу у Фінляндії або до острова Готланд у Швеції. До слова, подорож під багряними вітрилами не має нічого спільного з розважальним круїзом: пасажири активно беруть участь в такелажних роботах, надраюють палубу і стоять за штурвалом, а на берег сходять вже просоленими морськими вовками.
Посвячення у матроси розпочинається з дегустації фірмового напою естонських контрабандистів часів Першої республіки. Після ударної дози кави, рому і горілки відстояти нічну вахту під дощем не так вже й складно, ще й на посиденьки з танцями в кают-компанії сили залишаться!
Головне фото tallinnamerepaevad.ee
