RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Кабукі: тернистий шлях квітки

Кабукі: тернистий шлях квітки

Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.

Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави: подібно до того, як досвідчений актор миттєво зриває кімоно, виявляючи під купою розписаного вручну шовку нове вбрання, сентиментальна драма періоду Едо розкриває глибинні пласти японського світогляду, повертаючи глядачеві почуття причетності до національної історії.

Фото styleinsider.com.ua

Занурення в атмосферу спектаклю розпочинається з ходи акторів дерев’яним помостом ханаміті, прокладеного від лівого краю сцени через зал для глядачів. Під час спектаклю ханаміті слугує додатковою ігровою платформою, а в деяких театрах містки прокладають і з правого боку, дивуючи публіку блискуче синхронізованою тристоронньою грою. По закінченню вистави вдячні шанувальники прикрашають ханаміті квітами, тому назва помосту у перекладі звучить як «шлях квітки».

Звернення до глядача напряму вимагає філігранної техніки «гри обличчям», до надає можливість самовиразу в рамках незмінного канону. Кожен образ кабукі – це статична маска, створена багатошаровим гримом-кумадорі. Білий колір основи символізує юність, а жовто-коричневі тони асоціюються зі зрілістю і в’яненням. Характер чоловічого персонажа розкриває кольоровий малюнок, що наноситься на щоки і лоб, червоний колір втілює сміливість і благородство, чорний супроводжує магію і божественне провидіння, а синьою фарбою мітять боягузів, злостивців і демонів у людській подобі.

Фото styleinsider.com.ua

На перший погляд, личина повністю підкорює собі індивідуальність актора, закріплюючи за роллю суворий порядок жестів, інтонацій і поз, що утворюють легко впізнаване амплуа. Вибір протагоністів обмежений трьома типажами, широко розповсюдженими у фольклорі: арагото – богатир, наділений надприродною міццю, вагато – витончений кавалер і дамський догідник, дзицуготго – мудрець, що перемагає грізного ворога силою духу. Супутником протагоніста зазвичай виступає комічна постать – кумедний недотепа докеката чи кояку – маленький хлопчик, котрого грає син одного із членів трупи.

За логікою сюжету у п’єсі рано чи пізно з’явиться негідник, котрий отруює життя позитивним героям. Образи лиходіїв більш динамічні, але цілком передбачувані: дзицуаку – пройдисвіт, що прагне багатства і влади, іроаку – підступний спокусник, кугеаку – заблудний нащадок благородного сімейства.

Улюбленцями публіки зазвичай стають оннагата – виконавці жіночих ролей. Юна скромниця-мусмеката, відома куртизанка-кейсей, доброчесна дружина купця севанебо, розбещена аристократка акахіме і жорстока жінка-вамп акуфу – у жіночої природи тисячі облич, як у бодхісатви Каннон-сама, і кожне з них бездоганне у виконанні актора-чоловіка. Театрали старшого покоління часто нарікають на різкість і прямоту емансипованих японок – на їхню думку, тільки оннагата зберегли елегантні манери і грацію благородної дами.

Фото traveltheworld.com.ua

За іронією долі, театр, заборонений для прекрасної статі, започаткувала жінка – справна танцівниця синтоїстського храму О-Куні із Едо. Намагаючись полегшити сприйняття складної обрядової символіки храмових танців для простих містян, жриця супроводжувала свої виступи декламацією народних переказів, а у перерві між хореографічними номерами прима забавляла народ жартівливими піснями з еротичним підтекстом.

Завдяки покровительству молодшого сина сьоґуна Токугава Іеясу О-Куні отримала сцену на території храму Кітамо і зібрала трупу жвавих дівчат, що грали у фарсах і мініатюрах. Дії актрис спрямовували ритми сямісена й удари стукалок, а співак-розповідач висвітлював події на сцені, так що слідкувати за сюжетом п’єси могли навіть зовсім неосвічені громадяни. Сцена, що оберталася, полегшувала швидку заміну декорацій, даючи змогу тримати високий темп гри. Театр О-Кулі-сан швидко набував популярності, але розплатою за успіх стали бійки і скандали на ґрунті ревності, оскільки чимало дівиць не гребували надавати інтимні послуги своїм шанувальникам.

Після побоїща в театрі 1629 року сьоґун Іеміцу заборонив жінкам виходити на підмостки, замінивши дівчат юнаками, утім, серед знатних самураїв виявилось немало шанувальників одностатевого кохання. В епічній битві за моральність вирішили допускати на сцену тільки зрілих мужів і винести всі театри за межі міста. Нащадкам самурайських родів суворо забороняли з’являтися в аристократичному кварталі Асакуса і приводити акторів додому, але аристократи все одно пробиралися на спектаклі, наряджаючись ремісниками і торговцями.

Фото mag.japaaan.com

Через постійний тиск цензури художні засоби кабукі набули строго формального вираження. Жоден спектакль не обходиться без хрестоматійних прийомів татімаварі, міе, даммарі і ропо – захопливих поєдинків на мечах, фіксованих поз і німих сцен та драматизованого виходу зі сцени. Може здатися, що гранично зарегульована гра нестерпно нудна, але в дійсності умовний характер дії, помножений на неабиякі таланти, повертає кипучу силу артистичного темпераменту на витончені психологічні нюанси, що вислизають від уваги глядача в запалі пристрастей. Ефектні техніки пантоміми японського міщанського театру реалізовані у зворушливих крупних планах Акіри Куросави і Сергія Ейзенштейна. Безумовно, кабукі ще рано відправляти в лавку старожитностей: хто знає, які ще дива приховуються за завісою?  

Заглавное фото sakuravillage.jp

Вам це буде цікаво:
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Книжковий Арсенал 2019: іноземні гості
IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» завершився, а ми пропонуємо вам ще пролонгувати відчуття ейфорії від перебування в книжковій «оазі» у центрі столиці України. Наш портал, висвітлюючи дипломатичне життя в Україні, приділить свою увагу огляду цікавих заходів, що відбулися за підтримки іноземних посольств, і спілкуванню із закордонними гостями.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ми там були: Японія - тонкощі токійського життя
Мало хто з туристів добереться до далекої Японії. Але у Марини Бєлки, дизайнера одягу, це вийшло, адже загадкова Країна Вранішнього Сонця була її дитячою мрією. Вона поділилася з нами враженнями від Токіо і дала майбутнім туристам практичні поради.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Кагосіма: Місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Закрити
Outlook facebook page