RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Кокні: глузлива британська говірка

Кокні: глузлива британська говірка

Дивні прізвиська для предметів, знайомих кожному; відома нині форма ain't (замість am not), а також літера h, що пропадає в деяких словах – все це про британську говірку кокні, колоритний діалект, що шокує консервативних англійців саркастичністю й епатажем.

Крутійська говірка

Британський діалект кокні з’явився в нетрях Лондона, коли мешканці бандитської місцини збагнули: настав час вигадати секретну говірку. Завчивши кількадесят фраз, здатних збити з пантелику навіть найбільш спостережливого поліцейського, злодії успішно вели перемовини одне з одним на цьому сленгу, спотворюючи слова і ковтаючи звуки. Їм спало на думку римувати фразу, що складається із двох слів, з тим поняттям, яке мали на думці. Ось так з’явилася традиція говорити (Адам і Єва) замість believe (вірити), називати парасольку (umbrella) словосполученням Auntie Ella (тіточка Елла) і порівнювати ложку (spoon) з людиною на Місяці (Man on the Moon).

За іншою версією, діалект кокні запровадили люди, що народжувалися неподалік від церкви Сент-Мері-ле-Боу. Ця церковка розташована в одній із найбідніших частин Лондона, Іст-Енді. Звучання її дзвонів чутно на відстані п’яти миль, і, згідно з переказом, розмовляти на кокні могла лише та людина, котра чула, як б’ють у церковні дзвони. Імовірно, ця асоціація пов’язана з тим, що дзвін у народі вважали містичним. Приміром, за однією з легенд, герой британських сказань Дік Уіттінгтон із Глостершира, проїжджаючи повз церкву, почув дзвін, що складувався у пісню: «Повертайся назад, Уіттінгтоне, тричі лорд-мер Лондона». Чи варто говорити, що через деякий час пророцтво збулося… Насправді красиві легенди про походження кокні можна пояснити з логічної точки зору. Як відомо з історії, у XVII столітті Лондон став притулком людей, що з’їхалися з усієї країни. Ці жителі мали власні традиції, але не володіли ні грошима, ні перспективами, тому селилися в дешевих районах міста і думали, як заробити на життя. Далеко не всі з них обирали крадіжки і шахрайство як єдиний спосіб заробітку, багато хто прагнув зайнятися торгівлею.

Кокні: соціальні стереотипи

Ішов час, і зручні фрази запозичили торговці, котрі не хотіли, щоб покупці розуміли, про що вони говорять. Так з’явився громадський стереотип, відповідно до якого мовою кокні говорять тільки хитруни. А саме ті, хто заробляє на життя працею, але не цураються обманювати надто наївних простаків. Ці «королі ринків» володіли зрозумілим тільки для них почуттям гумору. Подейкували, що їхнім головним заняттям у перервах від роботи, було поїдання картопляного пюре, риби і пирогів.

Фото greatwen.соm

Лондонська еліта вважала кокні крутіями, що ледве зводять кінці з кінцями, і дивилася на них із зневагою. Саме слово cockney означало «півняче яйце», і якщо попервах сильні світу цього називали так тих, кого вважали слабшими, через пару століть кокні вважали будь-кого, хто цікавився лиш столичним життям. А докірливий вираз «наш лондонський кокні» став чимось на кшталт думки про людину як про матусиного синочка. Та й саму говірку кокні протиставляли «чемній» англійській мові, що вже вказувало на зневажливе ставлення до кокні.

Перлинні королі і королеви

Утім, у соціальному прошарку кокні була і своя аристократія, так звані «перламутрові» королі і королеви. Вони і зараз гуляють вулицями Лондона, нагадуючи ряджених артистів, в одязі розшитому перламутровими ґудзиками. Ця традиція склалася в XIX столітті, коли хлопчик-сирота Генрі Крофт, що працював двірником, познайомився з торговцями з візків, котрі вирішували власні проблеми спільними зусиллями. Якщо їм треба було вирішити фінансові питання, вони обирали «короля», котрий ходив вулицями і випрошував гроші у перехожих. Тринадцятилітньому Генрі спала на думку краща ідея.

Фото pocketmags.соm

Він провів кілька ночей, пришиваючи ґудзики, що впадають у вічі, до залатаного костюма, і в такому вигляді заявлявся на ярмарки, звісно, приваблюючи загальну увагу. Зібрані кошти він спрямовував у фонди допомоги біднякам, сліпим, німим і глухим. Незабаром у його шляхетній справі з’явилися послідовники, котрі іменували себе «перлинними королями». Так перше співтовариство, що приваблювало до себе увагу людей, з’явилося у північному Лондоні 1991 року, і ця традиція кокні виявилася на диво живучою. І дотепер наприкінці вересня в Лондоні неподалік від церковки Сент-Мері-ле-Боу, котра слугувала притулком для кокні, відбувається хода «перламутрових» королів і королев.

Читати більше: Історія одної вулиці: Пікаділлі Стріт

До тих пір, поки ця говірка не стала улюбленою мовою молоді і лінгвісти не адаптували її до вимог повсякдення, для більшості кокні звучав, як мова марсіан. Потрапляючи у квартал, де переважно говорили мовою кокні, житель Лондона почувався ніяково, адже не розумів ні слова. От і довелося випускати словники, записувати передачі, та й просто рахуватися із тим, що насмішкуваті елементи кокні проникли в консервативну англійську.

Головне фото bhmpics.соm

Вам це буде цікаво:
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Перегоріла? Не біда!
Зазвичай, коли лампочки в наших квартирах перегорають, ми, не замислюючись, викидаємо їх у смітник: яка від них тепер користь? Однак трішки фантазії – і руки «з потрібного місця» творять дива. Якщо у вас є дитина, то перегорілий освітлювальний прилад може перетворитися на чудову іграшку, зроблену своїми руками...
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
З екрану в реальність і назад: місця, де знімали відомі фільми
Скільки буває видів туризму? Гастро, екотуризм, шопінгтури - різновидів, напевно, стільки, скільки і самих мандрівників - кожному подавай своє. Сьогодні ж ми розповідаємо про людей, які відвідують місця, що стали локацією для зйомок відомих фільмів. Згідно з різними опитуваннями, близько 40% опитаних хоча б раз думали відвідати місця, де створювалися відомі фільми.
Інфраструктура по-китайськи: неймовірний міст, що єднає Макао і Гонконг
Коли скептики кажуть, що все «най-най» уже збудоване людством, і кивають на різноманітні і справді видатні витвори інженерної думки, вони найчастіше погано поінформовані і навряд чи дивляться далі за розвинені західні країни. А тим часом, приміром, у Китаї держава піднімає просто нечувані інфраструктурні проекти.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Міські стежки. Найвужчі і найширші вулиці світу
Понад половину населення планети живе в містах, пронизаних безліччю вулиць – довгих і коротких, широких та вузьких, гарних і не дуже. Критеріїв тут немає, комусь нетрі Ріо миліші за бродвейські авеню. Ми не беремося стверджувати, що краще чи гірше, а просто зосередимось на показниках.
Тупик Мері Кінг: сукні і ляльки для маленької Енн
На полотні шотландських легенд вишиті містичні візерунки. Місцеві жителі вірять у примар, привидів і в те, що за ними щодня з висоти пташиного польоту спостерігають душі предків. Знамениті шотландські перекази лишилися не тільки на сторінках книг. Сьогодні OUTLOOK розповість про секрети, сховані в тупику Мері Кінг.
Встигнути подумати про все: топ-5 затяжних рейсів
Талони на посадку й закордонний паспорт приємно гріють вам руку, а багаж уже давно перетворено чиїмись вправними руками на пам'ятник з поліетилену. За прикрою випадковістю саме в цьому целофановому полоні можуть залишитися журнали, книжки і кросворди, що ви їх припасли на випадок хронічного нападу нудьги під час перельоту.
Глибокі музеї
Ще кілька століть тому морський транспорт був не просто найпопулярнішим, але й часом єдиним способом дістатися з точки А в точку Б. Однак, як відомо, форс-мажори трапляються на будь-яких дорогах, навіть водних, і за історію людства безліч кораблів так і не пристало до берега. Проте відносна «збережність» дозволяє затонулим суднам знайти друге життя, перетворившись на музеї.
Між берегів
Як показує практика, навіть найутилітарніші речі можна зробити предметом мистецтва. Якщо проявити фантазію і «не рубати» творчість, все стає незвичайним. Наприклад, мости. За логікою основне призначення таких конструкцій – з’єднати два береги, тому головне в них – безпека. Однак іноді люди керуються іншими критеріями.
У мандри по-своєму. Транспорт для подорожей
OUTLOOK не може уявити життя без подорожей. Але квитки, розклади, черги, повільність – усе це може неабияк зіпсувати мандрівку. Тому як добре мати біля дому чи в гаражі транспорт, який дозволить побачити і пережити щось нове, забувши про проблеми.
"Усе включено" і навіть більше: незвичайний готельний сервіс
Готелі, що надають аll inclusive для собак. Пансіон, у якому заколисують казками дорослих, або унікальне місце, де не шанують працю, а заохочують лінь. Це не сон і не паралельна реальність, а хитро продуманий готельний сервіс...
Як незвично провести час у Копенгагені: Христианія – оплот свободи
Усі ми так чи інакше прагнемо свободи – особистої чи національної, матеріальної чи духовної. Дивне поселення Христианія в центрі датської столиці – одна із спроб досягти повної свободи від законів матеріального світу.
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, Outlook радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
Закрити
Outlook facebook page