RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Кокні: глузлива британська говірка

Кокні: глузлива британська говірка

Дивні прізвиська для предметів, знайомих кожному; відома нині форма ain't (замість am not), а також літера h, що пропадає в деяких словах – все це про британську говірку кокні, колоритний діалект, що шокує консервативних англійців саркастичністю й епатажем.

Крутійська говірка

Британський діалект кокні з’явився в нетрях Лондона, коли мешканці бандитської місцини збагнули: настав час вигадати секретну говірку. Завчивши кількадесят фраз, здатних збити з пантелику навіть найбільш спостережливого поліцейського, злодії успішно вели перемовини одне з одним на цьому сленгу, спотворюючи слова і ковтаючи звуки. Їм спало на думку римувати фразу, що складається із двох слів, з тим поняттям, яке мали на думці. Ось так з’явилася традиція говорити (Адам і Єва) замість believe (вірити), називати парасольку (umbrella) словосполученням Auntie Ella (тіточка Елла) і порівнювати ложку (spoon) з людиною на Місяці (Man on the Moon).

За іншою версією, діалект кокні запровадили люди, що народжувалися неподалік від церкви Сент-Мері-ле-Боу. Ця церковка розташована в одній із найбідніших частин Лондона, Іст-Енді. Звучання її дзвонів чутно на відстані п’яти миль, і, згідно з переказом, розмовляти на кокні могла лише та людина, котра чула, як б’ють у церковні дзвони. Імовірно, ця асоціація пов’язана з тим, що дзвін у народі вважали містичним. Приміром, за однією з легенд, герой британських сказань Дік Уіттінгтон із Глостершира, проїжджаючи повз церкву, почув дзвін, що складувався у пісню: «Повертайся назад, Уіттінгтоне, тричі лорд-мер Лондона». Чи варто говорити, що через деякий час пророцтво збулося… Насправді красиві легенди про походження кокні можна пояснити з логічної точки зору. Як відомо з історії, у XVII столітті Лондон став притулком людей, що з’їхалися з усієї країни. Ці жителі мали власні традиції, але не володіли ні грошима, ні перспективами, тому селилися в дешевих районах міста і думали, як заробити на життя. Далеко не всі з них обирали крадіжки і шахрайство як єдиний спосіб заробітку, багато хто прагнув зайнятися торгівлею.

Кокні: соціальні стереотипи

Ішов час, і зручні фрази запозичили торговці, котрі не хотіли, щоб покупці розуміли, про що вони говорять. Так з’явився громадський стереотип, відповідно до якого мовою кокні говорять тільки хитруни. А саме ті, хто заробляє на життя працею, але не цураються обманювати надто наївних простаків. Ці «королі ринків» володіли зрозумілим тільки для них почуттям гумору. Подейкували, що їхнім головним заняттям у перервах від роботи, було поїдання картопляного пюре, риби і пирогів.

Фото greatwen.соm

Лондонська еліта вважала кокні крутіями, що ледве зводять кінці з кінцями, і дивилася на них із зневагою. Саме слово cockney означало «півняче яйце», і якщо попервах сильні світу цього називали так тих, кого вважали слабшими, через пару століть кокні вважали будь-кого, хто цікавився лиш столичним життям. А докірливий вираз «наш лондонський кокні» став чимось на кшталт думки про людину як про матусиного синочка. Та й саму говірку кокні протиставляли «чемній» англійській мові, що вже вказувало на зневажливе ставлення до кокні.

Перлинні королі і королеви

Утім, у соціальному прошарку кокні була і своя аристократія, так звані «перламутрові» королі і королеви. Вони і зараз гуляють вулицями Лондона, нагадуючи ряджених артистів, в одязі розшитому перламутровими ґудзиками. Ця традиція склалася в XIX столітті, коли хлопчик-сирота Генрі Крофт, що працював двірником, познайомився з торговцями з візків, котрі вирішували власні проблеми спільними зусиллями. Якщо їм треба було вирішити фінансові питання, вони обирали «короля», котрий ходив вулицями і випрошував гроші у перехожих. Тринадцятилітньому Генрі спала на думку краща ідея.

Фото pocketmags.соm

Він провів кілька ночей, пришиваючи ґудзики, що впадають у вічі, до залатаного костюма, і в такому вигляді заявлявся на ярмарки, звісно, приваблюючи загальну увагу. Зібрані кошти він спрямовував у фонди допомоги біднякам, сліпим, німим і глухим. Незабаром у його шляхетній справі з’явилися послідовники, котрі іменували себе «перлинними королями». Так перше співтовариство, що приваблювало до себе увагу людей, з’явилося у північному Лондоні 1991 року, і ця традиція кокні виявилася на диво живучою. І дотепер наприкінці вересня в Лондоні неподалік від церковки Сент-Мері-ле-Боу, котра слугувала притулком для кокні, відбувається хода «перламутрових» королів і королев.

Читати більше: Історія одної вулиці: Пікаділлі Стріт

До тих пір, поки ця говірка не стала улюбленою мовою молоді і лінгвісти не адаптували її до вимог повсякдення, для більшості кокні звучав, як мова марсіан. Потрапляючи у квартал, де переважно говорили мовою кокні, житель Лондона почувався ніяково, адже не розумів ні слова. От і довелося випускати словники, записувати передачі, та й просто рахуватися із тим, що насмішкуваті елементи кокні проникли в консервативну англійську.

Головне фото bhmpics.соm

Вам це буде цікаво:
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, Outlook радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
Швейцарія: банки, шоколад та армія
Ні для кого не секрет, що наш світ сповнений парадоксів. Outlook намагається в них розібратися, тому сьогодні ми розповімо про збройні сили найбільш мілітаризованої країни світу, яка при цьому вже понад два століття ні з ким не воює. Наш матеріал про армію Швейцарії.
Що вони їдять: Велика Британія
Кухня Великої Британії – нічний кошмар дієтологів, гурманів та інших експертів зі здорового харчування. Типовий англієць не вельми шанує кухарське мистецтво і задля економії часу перекушує на ходу, а свіжі овочі та фрукти є в раціоні суто номінально. Та якщо дуже постаратися, то і в Альбіоні можна отримати яскраві гастрономічні враження, знаючи, що і де шукати. Ми-то точно знаємо де шукати і з радістю поділимося з вами!
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Міські стежки. Найвужчі і найширші вулиці світу
Понад половину населення планети живе в містах, пронизаних безліччю вулиць – довгих і коротких, широких та вузьких, гарних і не дуже. Критеріїв тут немає, комусь нетрі Ріо миліші за бродвейські авеню. Ми не беремося стверджувати, що краще чи гірше, а просто зосередимось на показниках.
Чумова пошта. Курйози доставки
Далекого вже 1920 року влада США ухвалила дивовижну постанову – заборону на… пересилання дітей у посилках. Мабуть, в XXI столітті це рішення виглядає дико, проте майже 100 років тому до нього поставилися з розумінням, а це значить, якісь дбайливі батьки все-таки відправляли своїх чад у бандеролях... Ми говоримо про курйози, котрі трапляються в роботі пошти.
Персональний казкар для туристів: потерти чи померти?
Плескати в долоні, терти статуї чи обходити предмети п'ять разів проти годинникової стрілки – чого тільки не роблять туристи, аби прискорити виконання заповітного бажання. Бодай раз пережити подібне доводилося кожному. За загальну суму монеток, кинутих у фонтани та водойми за все мандрівницьке життя, купити машину, може, і не вдасться, та на велосипед вистачило б точно. Здійснювати безглузді вчинки та викидати гроші на воду змушують місцеві перекази й туристичні гіди. Напевно, при влаштуванні на роботу головний критерій відбору – вміння вигадувати історії, котрі не поступаються за масштабом фантазії Шарля Перро та братів Грімм...
MUST- WATCH VIDEO: традиції чаювання в світі
Цей напій настільки щільно увійшов у життя людини, що іноді ми самі не помічаємо, як знову поставили чайник на плиту. Існують тисячі способів його приготування. OUTLOOK пропонує вашій увазі кращі з них.
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів. А ось готуватися до контрольної з кібербезпеки або хвалитися оцінками «відмінно» з бджільництва – уже як мінімум дивно. Про ці та інші незвичайні предмети в зарубіжних школах піде мова далі.
А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото
Неможливо уявити, яку кількість знімків зробило людство за більш як півторастолітню історію фотографії. Та серед них є і знакові, відомі всім не так своєю художньою цінністю, як значимістю зображеного моменту або переданого настрою. Саме про такі легендарні кадри далі в Outlook.
ВІДЕО: Антикварно-індустріальний Київ
Викидаючи речі у сміттєвий бак або відправляючи їх на звалище, ми не здогадуємося, що для них це не завжди смерть, часом навіть навпаки – початок нового життя...
Історія одної вулиці: Пікаділлі Стріт
Лондон – це місто, котре просто не може не вражати. Кожен його гість неодмінно чимось захоплюється: хтось архітектурою, хтось божевільним ритмом життя, а хтось вікторіанським духом і аристократичною атмосферою в нашому XXI столітті. Його вулиці – справжня скарбниця для власних досліджень, а починати їх слід з легендарної Пікаділлі Стріт, оскільки прогулявшись лише нею самою, відразу збагнеш, що ж таке Лондон і з чим його їдять.
Без американських гірок теж буває весело
Ми вже розповідали про неймовірні парки розваг із карколомними атракціонами. Тепер настала черга поговорити про найоригінальніші місця, де можна отримати незабутні враження. Outlook попереджає: адреналін піднімається не тільки від шалених гірок і центрифуг.
Обігнути край світу. Мис Горн
Для моряків обігнути мис Горн, який розкинувся на самісінькому півдні Аргентини, – успіх, рівний підкоренню Евересту для альпіністів. Кинути виклик велетенським хвилям, ураганному вітру та прошмигнути під вітрилами навколо «старого людожера» вперше вдалося 29 січня 1616 року.
На краю світу. 10 фактів про Нову Зеландію
Максимум, що знає пересічна людина про Нову Зеландію, це те, що вона міститься десь «поруч» з Австралією і Пітер Джексон знімав там свої екранізації Толкієна. Outlook заповнює географічні та культурні прогалини і з радістю ділиться незвичайними фактами про цю дивовижну країну.
Албанія. Жінка, яка чоловік
Левел ап в емансипації. Вони не просто замінили чоловіків, вони ними стали. У консервативній, здавалося б, Албанії досі жива традиція, за якою слабка стать може з легкістю перетворитися на сильну. Без пластичної хірургії. Ідуть на це переважно молоді дівчата.
А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото. Частина 2
Ми продовжуємо розповідати про найвідоміші фотографії. На черзі – друга добірка знімків, які нині, напевно, зібрали б не одну сотню лайків в Інстаграмі, а якби історії їхнього створення були широковідомі, то й тисячі.
На роботі виспишся! Особливості корпоративних правил в різних країнах світу
Обурення через заборону з’являтися на робочому місці в джинсах – останнє, що хвилює співробітників однієї з фірм США, які мусять кожні три години здійснювати оперні розспівування... А змінне взуття у вигляді голландських дерев’яних черевичків як тайванські трудяги надіти не бажаєте? Outlook зробив для вас добірку дивних корпоративних норм.
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Закрити
Outlook facebook page