Гетто світу. Асторія: нью-йоркська Еллада
Асторія розташована на північному заході бороКвінс. За мальовничі вулиці, чудові ресторани і гарні місця для прогулянок самі жителі Великого Яблука люблять її не менше, ніж Манхеттен. Ще одна очевидна перевага цього району – у порівнянні з іншими частинами мегаполіса він достатньо тихий, а машин і хмарочосів тут в рази менше. Своєю поетичною назвою квартал завдячує американському промисловцю Джону Джейкобу Астору. Неймовірно багатий – 1840 троку його статок оцінювали приблизно в 20 мільйонів доларів, що з урахуванням інфляцій сьогодні дорівнювало б 100 мільярдам – він володів багатьма об’єктами в цих землях. Місцеві жителі запам’ятали його як діловитого господарника, але і як людину з дивацтвами: Астор міг зайти пообідати в найбільш простацький паб і влаштувати там бійку з роботягами чи, приміром, викинути у вогонь тисячу доларів, перебуваючи у поганому настрої. При цьому він часто віддавав злидарям все, що було на ньому, залишаючись буквально у спідній білизні. Слава про нього і його вчинки розійшлась по всій Америці, тому недивно, що район, де була зосереджена основна частина його підприємств і в чию інфраструктуру він чимало інвестував, почали називати спочатку неофіційно, а потім і офіційно на його честь.
Фото tripsavvy.com
Асторія, як і весь Нью-Йорк, що тоді, що загалом і зараз, була місцем мігрантів, оскільки в жодній країні світу, крім США, приїжджі не почуваються настільки вільно і комфортно. До самого початку двадцятого століття у кварталі проживали «всі потроху»: і німці, й голландці, і чехи. Ніхто з них не претендував на лідерство, адже за кількістю людей їх було приблизно порівну. Усе змінилося після Другої світової, коли Асторію буквально заполонили греки, кіпріоти і вихідці з Балкан. Залізну завісу, прихід комуністів до влади й економічну кризу можна назвати головною причиною такого масового переселення жителів європейського півдня в далеку Америку. Дивовижно, але буквально за кілька десятиліть їм вдалося не лише звикнути до іншого клімату, нового способу життя і країни, але й внести свою лепту в образ нинішнього Нью-Йорка. Сьогодні вулиці Асторії з їхніми кав’ярнями, сімейними кафе і фруктовими ятками скоріше нагадують закутки Афін чи Салонік, ніж ділові квартали Сіті чи «одноповерхову Америку». Здається, що тут навіть погода інша і повітря тепліші у порівнянні з тими ж Манхеттеном чи Брукліном.
Фото eportfolios.macaulay.cuny.edu
Багато місцевих жителів старшого покоління, особливо з числа перших переселенців, хоч і щиро люблять США, але так і не вивчили англійську, вважаючи це пустою тратою часу: за межі району вони вибираються рідко, оскільки все необхідне для життя є тут, а в самому кварталі вони можуть порозумітися з кожним третім. Близько 35% населення Асторії – греки. Такої щільності немає ні в італійських, ні в ірландських кварталах, котрі традиційно вважаються в Нью-Йорку лідерами серед мігрантів. 
Фото hellenicnews.com
Окрім специфічної атмосфери, чудової кухні і гарного настрою, «маленька Греція» цікава ще й тим, що тут є свої пам’ятки. Місцевий парк, звідки відкриваються чудові краєвиди на Манхеттен і незвичні ракурси на міст Трайборо – улюблене місце відпочинку і занять спортом просто неба серед тамтешніх жителів. Його перлина – відкритий літній басейн. Кіностудія «Асторія», куди водять екскурсії – легендарна для всієї країни «фабрика кіно», збудована ще в 1920-ті. Сьогодні вона спеціалізується на випуску телевізійних шоу, найбільш знамениті з яких – «Вулиця сезам» і «Степфордські дружини». Якщо говорити про культові споруди, то найважливіший релігійний об’єкт району – церква святого Джорджа, котрій вже понад 170 років. Також слід додати, що саме в Асторії жив один із найпопулярніших американських музикантів Вільям Стейнвей, і дотепер тут працює заснована ним фабрика-музей із виготовлення фортепіано, а одна з вулиць названа на його честь.
Фото pappaspost.com
Любителям гастротуризму тут взагалі нудьгувати не доведеться: у гурманів очі розбігаються: на кожному кроці або зовсім дешеві, але неймовірно привабливі булочні, де можна придбати справжній грецький хліб з оливками, сир, вино і вирушити на пікнік, або недорогі таверни, в яких легко об’їстися так, що на жодну прогулянку потім не захочеться. Серед останніх особливо вирізняються Kefalos і Agnanti, де туристи, щойно скуштувавши щось, одразу переносяться в Середземномор’я. Німецький спадок сьогоднішньої Асторії – пивниця Beergarden, що відчинила свої двері ще далекого 1900 року. Рецептура напою і сам формат меню відтоді особливо не змінилися, тому сюди ходять сім’ями, і можна побачити епічні картини, коли і дід, і син, і онук, потягують пиво, оскільки його чудовий смак подобається всім поколінням.
Читайте також: Що вони їдять: Греція
Сьогодні за найскромнішими підрахунками у США живуть близько 2,5 мільйонів греків. Їхня діаспора вважається однією з найбільш шановних, оскільки вони, хоч і гарячі прибульці з півдня, ніколи не були замішані в конфліктах чи неповазі до своєї нової Батьківщини. Потомки Одіссея вносять свою лепту в розвиток Америки у всіх сферах, тому вони удостоєні такої великої честі, як проведення власних свят у Білому домі. Окрім них подібним привілеєм можуть похизуватися хіба що ірландці. Тому «грецьку столицю» Асторію так люблять всі. Греки почуваються тут як вдома, а самі американці, приїжджаючи сюди, відпочивають і розслабляються у приємній атмосфері. Можна сказати, що саме в цьому кварталі ці два народи знайшли одне одного.
Головне фото weheartastoria.com
