RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Керований хаос: архітектор Заха Хадід

Керований хаос: архітектор Заха Хадід

В англійській мові є чудовий неологізм, синонім успішності – «селфмейдмен», котрий можна перекласти як «людина, що зробила себе». Саме такою людиною, безумовно, є знаменитий архітектор Заха Хадід. Ми розкажемо про її непростий життєвий і творчий шлях її ж словами.

«Я люблю людей з палаючими очима»

Заха народилася у Багдаді 1950 року в сім’ї дуже діяльної й енергійної людини – Мохаммеда Хадіда, космополіта, бізнесмена й лідера демократичної партії Іраку. Саме від нього тендітна жінка й отримала твердий, як елементи її конструкцій, характер. Перебуваючи із самого дитинства в колі передових людей, що прагнули перетворити свою країну на процвітаючу й передову, вона ще в 11 років вирішила, що не хоче сидіти вдома і тільки займатися господарством, як прийнято у мусульманських сім’ях. Вона мала мету – стати видатним архітектором і створювати світ довкола себе.

Ця амбіція привела Заху Хадід спочатку на математичний факультет Американського університету у Бейруті, а потім і в найпрестижнішу школу Архітектурної асоціації Лондона, де вона зустріла ще одну людину з палаючими очима, котра зіграла важливу роль у її житті – нідерландського архітектора-експериментатора Рема Колхаса. Він захоплювався ідеями деконструктивізму, оскільки вважав, що архітектура – це мистецтво і її не можна сковувати нудними міськими генпланами і традиційними формами. Сміливі і незвичайні проекти Хадід, котрі вона здавала як контрольні роботи, зробили її улюбленою ученицею Колхаса, тому вже до закінчення навчання він запросив її працювати у власне архітектурне бюро, де продовжився її розвиток як майстра.

«Займатися архітектурою, коли ти жінка й іноземка, дуже складно. Тим більше, якщо ти робиш щось «ненормальне».

У віці тридцяти років Заха вирішила, що хоче відкрити свою компанію. Колхас сприйняв це нормально і побажав їй одного – не зупинятися і перевершити себе самого, оскільки для справжніх наставників – це найкраща нагорода за їхню працю. Однак наступне десятиліття принесло Хадід мало приводів для радості: в її надто амбіційні й футуристичні проекти ніхто не наважувався вкладати гроші, а чимало угод, як, наприклад, з Оперою в Кардіффі, зривалися в останній момент. Ситуацію ускладнював ще й гендерний факт: архітектуру завжди вважали «чоловічою професією», тому до самого початку 90-х років минулого століття Заха Хадід була хоч і цікавим, але «паперовим» архітектором, а її бюро займалося маленькими приватними проектами – дизайном квартир і будинків, щоб бодай якось утриматись на плаву.

Мабуть, багато хто у подібній ситуації махнув би на свої цілі і почав просто тішитися життям, заробляючи ремеслом. Та наша героїня й не думала здаватися – вона продовжувала брати участь у конкурсах, вигадувала нові форми й вірила, що настане день і її креслення й ескізи будуть втілені в життя.

«Щасливчик – це людина, котрій випадає багато шансів».

Що таке шанс і як ним скористатися, уродженка Іраку знає не з чужих слів. Близько 13 років вона терпляче чекала можливості вповні продемонструвати свій талант, і коли 1990 року компанія-виробник меблів Vitra замовила їй придумати пожежну частину, Хадід зрозуміла: або зараз, або ніколи. Як одержима, вона пропонувала замовникам різноманітні проекти – один безумніший від іншого, доки вибір не зупинився на будівлі, котра нагадувала знаменитий бомбардувальник «Стелс». Цей літак, ніби закарбований у конструкцію 1993 року буквально підірвав світ дизайну й архітектури. Як це буває, здавалося б, тільки в казках чи голлівудських фільмах, Заха Хадід прокинулася знаменитою, і на неї обрушилися нові пропозиції.

Вона, що всі ці роки заощаджувала в собі якусь неймовірну концентрацію енергії, практично не відмовляла нікому і за 10 років реалізувала одразу кілька неповторних об’єктів. Головними серед прийнято вважати Центр сучасного мистецтва Розенталя в Цинциннаті (штат Огайо, США), вокзал і паркінг у Страсбурзі, лижний трамплін в Інсбруку (Австрія), центральну будівлю заводу BMW в Лейпцігу (Німеччина). 2004 року Зака Хадід підкріпила свій статус культового архітектора, ставши першою в історії жінкою, нагородженою найпрестижнішою у цій сфері Притцкерівською премією. Однак куди більше задоволення їй приніс той факт, що молоді дизайнери і проектувальники стали вважати саме її «класикою» і намагалися наслідувати.

Тепер, здавалося б, можна зупинитися і спочивати на лаврах – вона домоглася в рази більшого, ніж навіть мріяла. Та Хадід не була б Хадід, якби перетворилася на голову журі серйозних конкурсів чи очолила б якийсь навчальний заклад. Ні, вона, звісно, ділиться досвідом з підростаючим поколінням, оцінює чужі роботи, читає лекції по всьому світу і навіть випускає власні меблі, та все це – тільки у вільний час, оскільки й досі продовжує робити унікальні будівлі, перетворюючи 21-ше століття у свій простір для творчості.

«Якщо існують 360 градусів, навіщо дотримуватися тільки якогось одного?»

Окрім свого наставника – Колхаса, другим вчителем Захі Хадід можна вважати Казимира Малевича з його супрематичними композиціями. Математична освіта впереміж із буйною фантазією дають їй змогу прораховувати і створювати, на перший погляд, нестійкі форми, котрі от-от обрушаться або тріснуть. Саме деформація предметів і будівель і використання в їхній основі незвичайних елементів змушують нас захоплюватися її роботами і почувати себе у футуристичних декораціях.

І все ж не одна Хадід вміє робити «дивно», «майбутньо». Успіх її криється ще в одному вкрай важливому аспекті – здатності «вставляти» свої будівлі у природний ландшафт. Саме це гармонійне поєднання непоєднуваного і вирізняє її проекти з-поміж інших ескізів, де творчість архітектора почасти – чужорідний для міста елемент. Так що не варто дивуватися тому, що Заха спокійно працює і у близькосхідній пустелі, і в азійських мегаполісах, і у маленьких європейських містах. Вона всюди додає місту шарму й технологічності. 

Вам це буде цікаво:
Міські стежки. Найвужчі і найширші вулиці світу
Понад половину населення планети живе в містах, пронизаних безліччю вулиць – довгих і коротких, широких та вузьких, гарних і не дуже. Критеріїв тут немає, комусь нетрі Ріо миліші за бродвейські авеню. Ми не беремося стверджувати, що краще чи гірше, а просто зосередимось на показниках.
Ми там були: Прага
Де віднайти найвужчий у Чехії готель «Clementin» завширшки всього близько 3 метрів, як вибрати між Pilsner Urquel, Krušovice і Gambrinus, коли годувати золотих коропів і чому 91-ий трамвай не такий як усі? Про це і не тільки дізналася Ельвіра Матросова. І, попри те, що це місто стоїть на Влтаві (дослівно wilth-ahwa – дика вода), воно аристократичне, стримане, спокійне, хоча і далеке від пуританства. Аромат хмелю, здоби і кави навкруги – незаперечна ознака того, що Прага з радістю стане потурати всім туристичним слабостям. Тож тримайтеся!
Архітектура чи мистецтво: нові грузинські будівлі
Грузія, що трохи більш як десять років тому стала на шлях серйозних перетворень і домоглася відчутних успіхів, помітно змінилася не лише внутрішньо, але й зовні. Архітектори з різних країн світу попрацювали тут на совість і створили по всій її території безліч важливих і унікальних об’єктів, що втілюють зміни, які відбулися. Саме про нову грузинську архітектуру ми сьогодні і розповімо.
Замість Риму та Афін: наймолодші міста планети
Старовинні міста з їхніми пам’ятками архітектури, традиціями й атмосферою – це, безумовно, знахідка для туриста, оскільки саме в них можна багато дізнатися про ту чи іншу країну і її жителів, краще зрозуміти їх. Утім, серед мандрівників можна виділити й іншу групу за інтересами – любителів урбанізму і сучасного містобудування. Спеціально для них – наш сьогоднішній матеріал, присвячений наймолодшим містам планети, хоча і шанувальники старовини неодмінно знайдуть у них щось цікаве для себе.
Святині мусульманського світу: мечеті з історією
Мечеть – це молитовна будівля з куполом. Поруч примикають вежі-мінарети – їх може бути не більш ніж дев’ять; заходячи всередину, паломник звертає увагу на стародавні письмена – уривки з Корану. Лише слова арабською прикрашають стіни: образотворче мистецтво тут заборонено. Сьогодні ми поговоримо про найбільш незвичні скарби мусульманського світу.
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Монсеррат: у гості до янголів
Якщо зазирнути в записники мандрівників, котрі готуються вирушити до Іспанії, то після популярної Барселони другою позицією в списку неодмінно буде Монсеррат. Монастирська гора є обов’язковою для візиту і у місцевих мешканців, вони вважають за потрібне бодай раз на рік відвідати релігійне серце Каталонії.
Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів. Господар закладу, Карл Густавович Фаберже, напевно бачив у цьому хаосі наближення кінця своєї кар'єри. Однак, можливо, і потай сподівався на друге життя власної спадщини. Якби він знав, що так воно й станеться, – навряд чи маестро так швидко втратив би душевні сили...
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Стражі морів: вражаючі маяки світу
Слово «маяк» викликає красиві асоціації: морські пригоди, шторми, величезні кораблі. І ми хочемо не розвіяти ці думки, а навпаки підкинути хмизу у вогонь. Сьогодні ділимося з вами п’ятіркою найдивовижніших маяків!
ВІДЕО. Віфлеєм: абсолютна святість
Посольство Палестини в Україні і особисто Надзвичайний та Повноважний Посол Мохаммед Аль-Асcад організували поїздку до Палестини для журналістів, серед яких була і команда OUTLOOK. Ми запускаємо серію відеосюжетів про те, чим може похвалитися і здивувати ця країна. Починаємо з Віфлеєму!
Знай наших: Анатолій Кокуш
Кіно – либонь, найбільш «технічний» вид мистецтва, котрий придумало людство. Скільки б таланту, фантазії і енергії не було у творців будь-якого фільму, практично всі стадії виробництва так чи інакше спираються на техніку, без якої ідеї так і залишаться всього лиш ідеями. Сьогодні Outlook розповідає про, напевно, найбільш відомого «технаря» із світу кіно – володаря двох заповітних «Оскарів» Анатолія Кокуша.
ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю з режисером Дороном Пазом
OUTLOOK вдалося поспілкуватися з ізраїльським режисером Дороном Пазом, котрий представив у Києві свою нову роботу «Єрусалим». Про спосіб пошуку натхнення через заголовки в журнальних статтях, перспективу кінематографу загалом і про причини вельми стриманого ставлення до критиків читайте далі у матеріалі!
Знай наших: Сергій Полунін
26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.
ФОТОПРОЕКТ: Варшава звисока
Ми ловили перші останні промені осіннього сонця на майже порожніх варшавських вуличках в неділю. Коли сонце сховалося за хмарочосами - ми піднялися на найвищий з них, щоб побачити захід.
Шведський відлюдник Інгмар Бергман
14 липня 1918 року у шведському місті Упсала народився чоловік, який зняв понад 50 картин і поставив кількадесят вистав, що підняли планку у мистецтві на недосяжний рівень. Навіть сьогодні, переглядаючи шедеври Бергмана, створені ще півстоліття тому, розумієш, що вони нічого не втратили з часом – скоріше навпаки.
Закрити
Outlook facebook page