RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Піонери моди

Піонери моди

Мода – це вчинок. Мода – це прояв волі. Не побоявшись одного разу здатися смішним і незрозумілим, людина ризикує стати частиною модної історії. Чиїсь імена вона запам'ятовує, когось незаслужено не помічає, а для декого стає справою, сенсом усього життя.

Уперше на публіці в жилетці з'явився англійський король Чарльз II у 1666 році. Раніше смішний жакет з короткими рукавами можна було побачити хіба що на персонажеві французького комічного театру на ім’я Жиль. Спочатку цей предмет гардероба носили винятково під камзол і вдома замість халата. По-справжньому шикарним він став в епоху Французької революції. Жилети шили з оксамиту, шовку, прикрашали вишивкою, мереживом, коштовностями. А в XIX столітті з'явилися безрукавки у квіточку, смужку і картаті. Їхній крій постійно змінювався: довжина, форма горловини, кишень, характер застібки. Цей вид одягу вподобали франти. Деякі вбирали на себе по два-три одночасно. Згодом жилети стали носити й жінки.

Маленька чорна сукня, котра, як мовиться, має бути у кожної з нас, з'явилася на світ 1926 року. Задумувала її Коко Шанель зовсім не як модну новинку. Її коханий загинув в автокатастрофі, і модельєр пошила собі жалобне вбрання. Сукня викликала у сучасників шквал емоцій. Вона мала незвичну для того часу довжину – трохи нижче коліна, без будь-якого оздоблення: ані мережива, ані намиста чи оборок. Зрештою, плаття було чорним! А цей колір на початку минулого століття носили тільки бідняки. Та все ж на творіння Коко чекав неабиякий успіх. Редактори видання «Vogue» тоді ж передбачили, що модель стане універсальною на довгі роки, і не помилилися.

Фото bappoy.pp.ru

Спочатку підбори вигадали для сильної половини людства, носити їх стали за часів фараонів. Стародавні єгиптяни робили своє взуття трохи вищим, аби було легше долати складні ділянки шляху. За допомогою каблуків кіньми управляли монголи. А першим у Європі подібне взуття надів французький монарх Людовик XIV. «Король-сонце» страждав комплексом неповноцінності, оскільки був невеликий на зріст. Щоб викликати більшу повагу у підлеглих, він став носити вищі туфлі. Подейкують, цю ідею йому підказав Леонардо да Вінчі. Дами звернули увагу на підбори тільки через півстоліття. Але надто швидко втратили почуття міри. У моду ввійшло таке взуття, що стояти в ньому було вкрай складно, не те щоб ходити. Тому на додачу до дивного взуття багато хто використовував тростину, аби не впасти на землю. Однак у сучасному вигляді підбори до нас дійшли завдяки італійцеві Сальваторе Феррагамо. Шпилька належить йому і тепер усім жінкам світу.

Фото polkadotpattern.wordpress.com

Незадовго до початку Другої світової війни модний американський журнал «Vogue» запропонував жінкам вдягнути штани. Це були джинси! Так почалася легендарна хода культового одягу. Дизайнери наполягали – в денімі представницям прекрасної статі буде зручно відпочивати і працювати. Але, мабуть, найбільший фурор викликала застібка. Закрійники запропонували розмістити її не збоку, а спереду, що спричинило найбільшу хвилю обговорень новинки. Багато хто називав це непристойним, засуджуючи джинси в суспільстві та пресі. Боротися з ними навіть намагалися на урядовому рівні. І тільки після 20 років пересудів дівчатам нарешті дозволили спокійно хизуватися в джинсових штанях по вулиці, що залюбки і робила, скажімо, Мерилін Монро.

Оголити одну з найбільш звабливих частин жіночого тіла – ноги – запропонувала 1964 року англійська дизайнерка Мері Куант, винісши на суд громадськості революційну пропозицію – міні-спідницю, або, як вона сама її назвала, «спідницю, в якій можна бігти за автобусом». Щоправда, до цієї ідеї Мері підштовхнула подруга Лінда Квайзін. Одного разу дівчина прибирала квартиру, а довгі подоли спідниці, плутаючись, заважали. Тож, довго не думаючи, Лінда коротко обрізала їх ножицями. Побачивши, який чудовий вигляд має подруга в несподіваній обновці, модельєр нашила багато коротких спідниць і виставила їх на продаж у своїй авторській крамничці на Кінгз-Роуд. Новинку вподобали емансиповані англійки, що принесло неабияке задоволення і чоловічій половині Лондона. Усього за декілька років цей предмет гардероба завоював практично весь світ.

Фото bordo.al

Чорна весільна сукня. Першою під вінець у такому незвичайному вбранні вирішила піти знаменита голлівудська актриса Сара Джесіка Паркер. Їй дуже хотілося, щоби шлюб з Метью Бродеріком помітили всі модні критики, а фотографії пари прикрашали чи не кожне глянцеве видання. І щоб назавжди увійти у фешн-історію, Сара вибрала чорний колір. Для 1997-го це був виклик. Однак витівку актриси сприйняли на «ура», і вже за декілька місяців дизайнери всього світу стали включати до своїх весільних колекцій наречених у чорному.

Фото malinikova.blog.sme.sk

Порівняно недавно у європейську моду ввійшла «арафатка», або, як кажуть в арабських країнах – куфія. І якщо на Близькому Сході її носять переважно чоловіки, то в північніших широтах вона не має гендерних обмежень. Європейці накидають цю хустку на плечі, нею прикривають шию, перев'язують талію. Спочатку куфія призначалася для захисту обличчя кочівників від пилу і піску. Місцем її народження вважається Ель-Куфа, місто в Аравії. Виготовляють головний убір з бавовни, вовни, рідше із синтетичних волокон. Звичної ж для нас назви «арафатка» арабська хустка набула в ході ізраїльсько-палестинського конфлікту, коли по телевізору стали часто показувати лідера Палестини Ясіра Арафата. Той завжди носив куфію та укладав її особливим чином, щоб її частина, яка залишалась на плечі, нагадувала історичні обриси Палестини.

Одяг з молока – новинка останніх років. Почувши про неї, багато хто здивовано здіймає брови, а модні критики вже називають її екоодягом майбутнього. Автором молочної тканини є німецький мікробіолог Анке Домаске. Досить міцну нитку вона отримує з кислого продукту. У процесі переробки з нього виготовляють порошок, змішують з водою, кип'ятять, пресують. За характеристиками тканина з молока нагадує шовк, вона не має запаху і витримує теплову обробку. Одяг з таких ниток унікальний, стверджує сама Анке. Адже має антибактеріальний ефект і може регулювати температуру тіла. Поки що одяг з молока на широкий потік не поставлено.

Головне фото infohostels.com

Вам це буде цікаво:
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Книжковий Арсенал 2019: іноземні гості
IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» завершився, а ми пропонуємо вам ще пролонгувати відчуття ейфорії від перебування в книжковій «оазі» у центрі столиці України. Наш портал, висвітлюючи дипломатичне життя в Україні, приділить свою увагу огляду цікавих заходів, що відбулися за підтримки іноземних посольств, і спілкуванню із закордонними гостями.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
Пабло Пікассо: Поет для своєї епохи
Про Пікассо як про самобутнього художника, графіка та скульптора нам так чи інакше відомо все або майже все, тоді як інші його іпостасі опинилися на другому плані. Ілля Еренбург одного разу дуже коротко описав відносини Пабло Пікассо зі своєю епохою: «ХХ століття знайшло в ньому власного експерта-динаміта, філософа та поета».
Superflat: суперплощина японського мистецтва
Любителі аніме ніколи не пройдуть повз сучасне японське мистецтво. Особливо, якщо цей напрямок безпосередньо належить до коміксів манга. Художник Такаші Муракамі був першим, хто замислився, як назватим те мистецтво, котре ловить натхнення в черговому аніме, але говорить про вічні цінності.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Хайлі Кінг і її картини: Нова Зеландія на межі прекрасного
Художниця з Нової Зеландії Хайлі Кінг працює під брендом FLOX. Її яскраві картини, що відображають красу дикої природи, відомі у всьому світі. Барвисті птахи, мальовничі ландшафти, чарівні тварини ніби нагадують про стародавнє коріння, з якого зароджувалася цивілізація.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Закрити
Outlook facebook page