RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу

Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу

Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.

Вестурбайр, Рейк’явік

Місцеві жителі кажуть, що в їхньому місті всі одне одного знають, тому якщо столиця – одне велике село, то її «спальник» Вестурбайр – це взагалі практично комуна, де всі свої. Район вартий уваги тим, що там є відкритий басейн з термальними водами, який працює цілий рік. Щоранку у ньому плещуться пенсіонери і школярі, а в інший час – усі охочі. Вечорами біля бортиків аншлаг, адже, плаваючи на спині, можна побачити не лише чарівне зоряне небо, а й північне сяйво. Неподалік хлюпоче і навіює спокій океан з комфортабельним пляжем і кількома кафе, де подають чудовий заморожений йогурт. У самому серці району розташовані одразу кілька важливих будівель – католицька церква Ландакотскірк’я, спроектована відомим архітектором Гудйуоном Суммуельсоном, і кампус Університету Ісландії. Окрім віруючих і студентів, цю частину Вестурбайра облюбували коти – їх тут тисячі на вулицях, і практично всі вони – з іменними нашийниками. На дошках з оголошеннями найчисленніші – про пропажу того чи іншого улюбленця. «Аборигени» кажуть, що у багатьох із них все життя відбувається в рідному районі: для комфортного існування є все, навіщо кудись їхати?

Фото icelandmag.is

Статен-Айленд, Нью-Йорк

Якщо у ваших подорожах по США буде тільки Нью-Йорк з усіма його вогнями, хмарочосами і кіношністю, а побачити класичну «одноповерхову Америку» дуже хочеться, то район Статен-Айленд – найбільш підходяще для цього місце. Богема з Манхеттена, роботяги з Брукліна і ділки з Бронкса зазвичай кепкують з жителів Статена, називаючи їх мало не провінціалами. Справа в тому, що ця частина міста з її маленькими будиночками, тихим життям і морем зелені взагалі не схожа на звичний мегаполіс. Багато людей тут, по суті, ще у межах Великого Яблука, займаються фермерством. Цьому сприяють низька заселеність і природні умови – острів чудово омивається річкою Гудзон. Місцеві жителі почуваються комфортно, адже їхнє життя розмірене, пробок немає, а всі блага цивілізації розташовані за легендарним мостом Верразано. Головними прикметами району вважають пором Феррі, що з’єднує Статен Айленд з Манхеттеном: подорож триває близько півгодини і дає змогу помилуватися прекрасними краєвидами, зокрема на Статую Свободи, і зоопарк – відкритий ще 1936 року.

Фото designgab.com

Барракас, Буенос-Айрес

Після огляду центру ми рекомендуємо всім туристам переміститися до південно-східної частини міста, де розташований колишній робітничий район Барракас. Свою назву він отримав через численні бараки, в яких жили трудяги, головним заняття котрих був забій тварин. Пізніше сюди перемістилося практично все фабричне виробництво міста, таким чином перетворивши в 19-му столітті Барракас у промислове серце аргентинської столиці. Утім, коли вже наприкінці наступного століття індустріальні виробництва або згортали, або переносили з Буенос-Айреса, величезні складські приміщення недовго лишалися пустими – в район стали перебиратися бідні художники і студенти. А вже за ними – й інші містяни, котрих вабило недороге житло і засилля художників, які розмальовували все, що потрапляло під руки. Таким чином, замість різниць і фабрик з’явились галереї і арт-простори. Сьогодні Барракас – пристойний і безпечний спальний район, відомий тим, що там народився знаменитий футболіст Ді Стефано, церквою Санта-Феллісатас і кварталами, що стали декораціями багатьох фільмів, зокрема, відомої стрічки «Південь» Фернандо Соланаса.

Фото upload.wikimedia.org

Мітака, Токіо

Великий Токіо, що складається з величезної кількості міст-районів і передмість – це не просто мегаполіс, а окрема країна. Іноді навіть самі його жителі не можуть відрізнити район від передмістя – настільки все урбанізувалося. За 20 хвилин їзди електричкою від центру розташована зелена Мітака – чудова локація для пікніків, прогулянок із дітьми і просто попивання пива в численних парках (вигуки «кампай» лунають щосекунди, навіть у будні). Це місце можна стисло охарактеризувати трьома словами: сакура, ставок і край Міядзакі. Природа справді вражає: коли катаєшся в човні і милуєшся красою і тишею, важко повірити, що це двадцятимільйонна столиця. Що ж до великого мультиплікатора, ще 2001 року він створив на території острова-району музей студії Гіблі, котрий куди частіше називають музеєм Тоторо (так звали героя його мультфільму). Окрім можливості побачити на власні очі, як були створені шедеври, всі охочі мають змогу відвідати робочий кабінет майстра і переглянути його малюнки й ескізи. Мітака – улюблене місце відпочинку як дітей, так і дорослих, а для романтичних прогулянок кращої локації у всьому Токіо годі шукати.

Фото grapevine.is/wp-content.uploadsb4.jpg

Калліо, Гельсінкі

Відразу за мостом з немилозвучною для іноземців назвою Піткясілта гордо розкинувся справжній робітничий район Калліо. Ще в 70-ті роки про нього ходила недобра слава, адже там завжди любили небагатослівних, але конкретних людей, а до прибульців із «центру» ставилися з підозрою. А ті все одно приїжджали: у бувалих пивницях алкоголь коштував смішні гроші у порівнянні з ошатними барами Гельсінкі. Та й місцеві громадські лазні, що займають цілі вулиці, вабили жителів усього міста. Їх так багато в Калліо, тому що практично все житло тут, збудоване у минулому столітті – суцільні кондомініуми, мало хто міг похизуватися квартирою понад 20 «квадратів», і ванних кімнат чи душових у них зовсім не було. Загалом ще років 15-20 тому в районі тільки те й робили, що мозолилися на заводах, пили пиво і милися в лазнях. Усе змінилося, коли фіни настільки підняли свій рівень життя, що потреба у власній промисловості в таких обсягах зникла, і роботяги почали перекваліфіковуватися у клерків, а самі підприємства закривалися. Першим сигналом, що Калліо стає не просто іншим, навіть хіпстерським, стало відкриття тут секонд-генду і вегетаріанського кафе. До честі місцевих, вони збагнули, що часи змінюються і припинили косо дивитися на людей, що працюють головою, а не руками. Ну а з часом усе змішалося: колишні заводчани п’ють каву в новомодних закладах, а прибула інтелігенція допитливо опановує покинуті об’єкти, перетворюючи їх у кластери і кінотеатри. Мало того, район став настільки дружним, що головне свято тут – Korttelikeittiö – день, коли місцеві збираються на вулиці, цілий день готують їжу і пригощають нею одне одного – такий собі локальний фестиваль. Другий за популярністю івент – суботник. І все ж хай навіть про колишню атмосферу Калліо поступово забувають, це місце досі не втратило дух свободи, і тут ніхто не дивується, коли замовляють пиво о восьмій ранку. І дешеві лазні все ще працюють.  

 Головне фото billionnews.ru, wikimedia.org

Вам це буде цікаво:
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Ломбард-стріт: вулиця, яку проковтнув удав
Пам’ятаєте, як Маленький принц учив бачити не капелюха, а слона, з’їденого удавом? Так от, у Сан-Франциско у вас є можливість побачити вулицю, частину котрої проковтнув удав. Змієподібна Ломбард-стріт заповзла майже до всіх путівників по Фріско.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
На подіумі: Аргентина
Кожен народ має своїх фольклорних героїв, на котрих хочуть бути схожими і дорослі, і діти. В аргентинців такими вважають гаучо, чий одяг у наші дні лишається традиційним костюмом країни.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Departure: Сатояма
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
«200 років тому слово "свобода" зародилося в серцях аргентинців. Спочатку воно вимовлялося шепотом, а згодом перетворилося на гучний голос», - Посол Аргентини Альберто Хосе Алонс
На честь 200-ї річниці Незалежності Аргентини Надзвичайний та Повноважний Посол Альберто Хосе Алонсо провів урочистий дипломатичний прийом за участі представників дипломатичного корпусу України, Заступника міністра закордонних справ, представників державних органів, громадськості.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
У Києві пройшов Всесвітній день Мальбека
Вже за традицією, Посольство Аргентинської Республіки в Україні відсвяткувало Всесвітній день Мальбеку - сорту найпопулярнішого і найвідомішого аргентинського вина. Цього року свято відзначає своє восьмиріччя, але не дивлячись на достатньо «молодий вік» вже знайшло багато шанувальників.
Закрити
Outlook facebook page