RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Гетто світу: Кольоровий Париж

Гетто світу: Кольоровий Париж

Сьогодні в нашому циклі про етнічні гетто світу розповідь про один із найбільш небезпечних районів – паризький квартал Барбес. Французи кажуть, що відомий фільм, до якого доклав руку сам Люк Бессон – «13-й район» – навіяний якраз життям у кварталі Барбес.

Якщо ви забули або не бачили цю картину – у ній ідеться про ізольовану від міста чорношкіру частину Парижа, де панує анархія, а єдиний працюючий закон твердить, що має рацію той, у кого більше зброї. Звісно, у кіно багато вимислу, але факт лишається фактом: в околиці станції метро «Барбес-Решуар» поліція і в реальному житті намагається не заїжджати. Тамтешнє населення її не визнає, і інакше як перестрілками такі візити стражів порядку нічим зазвичай не закінчуються. Ще б пак, «фараони» заважають виготовляти і продавати наркотики і намагаються контролювати проституцію.

Всупереч поширеній думці, Барбес «став» таким не після того, як його заселили африканські мігранти. Ще далекого дев’ятнадцятого століття ця місцина славилась крутою вдачею і суцільним хаосом. Перебуваючи передмістям Парижа, Гут д’Ор, як раніше називали ці території, приваблював своїми барами і борделями різношерсту публіку з усієї Франції. У цьому місці можна було і сховатися від правосуддя, і повеселитися від душі. Останнім, до речі, не гребував навіть знаменитий письменник Еміль Золя, який присвятив кварталу свій роман із красномовною назвою «Пастка». Саме така вивіска красувалася над легендарним шинком, де вдень і вночі відпочивали парижани з усіх регіонів, оскільки у самому місті через податок алкоголь був дорожчим. Тому і Золя, й інші любителі пропустити стаканчик-другий перетинали цей умовний кордон між передмістям і столицею і відривалися на повну за копійки.

У двадцятому столітті, коли Барбес увійшов до складу вісімнадцятого округу Парижа, сюди і стали переселятися африканці, які вирушили в Європу у пошуках кращої долі. Тут і житло було дешевше, і робота доступніша, і в документи ніхто особливо не зазирав. Більшу частину свого часу вони займались нелегальними справами: переважно сортуванням наркотиків і збутом їх по місту і країні. Такі вилазки нерідко закінчувалися поліцейськими облавами, тому місцеве населення дедалі більше «замикалося у собі», і територію кварталу залишали тільки дуже відважні хлопці.

Сьогодні багато дітей мігрантів, що народилися в Гут д’Орі, взагалі не були за його межами, тому Монмартр, Сена, Лувр та інші пам’ятки для них так само далекі, як коли б вони жили в рідній Африці. Звичайно, багато хто намагається жити чесно – торгують кольоровими тканинами, фруктами, ідуть працювати різноробами у сусідні райони. Деякі жителі Барбеса, розуміючи, що грошей ці заняття приносять не так уже й багато, примудряються оформлювати собі соціальну допомогу і тоді вже і не працюють тяжко, і не вдаються до криміналу. Утім, неробство ще мало кому йшло на користь. Знічев’я буйні африканці влаштовують бійки і різанину з арабами, жорстоко проганяють боязких китайців, що мріють про Чайнатаун, і заради забави обкрадають парижан, які потрапляють сюди. Влада Франції розуміє, що ситуація критична, і весь жах у тому, що аналогічних районів багато: вони є і в Ліоні, і у Марселі, і у Страсбурзі.

На посаді мера Парижа майбутній президент Франції Жак Ширак якось сказав, що тут панує особлива атмосфера, атрибути якої – шум і запах. Ця ультраксенофобська цитата далеко не найбільш правого політика ілюструє той факт, що проблема не просто існує – її дедалі складніше контролювати. Сьогодні «нових» африканців намагаються працевлаштовувати і розселяти так, щоб їхня концентрація не була надто значною в окремо взятому кварталі, тому основні прагнення чиновників спрямовані у майбутнє, оскільки з існуючим Гут д’Ором та іншими гетто вже навряд чи що вдієш.

Найцікавіше те, що до туристів тут ставляться цілком прихильно, адже вони приносять не лише гроші, а й різноманіття у суворе життя. Звичайно, усім радять вирушати гуляти бульваром Барбес з мінімумом цінних речей і бажано у світлу частину доби. Вражень буде море: від неповторної місцевої кухні з кускусом і бараниною, справжнього вуличного репу, дивовижних танців до можливості викурити підробну сигарету «Мальборо», ну або ж щось міцніше: марихуану пропонують усіма мовами світу.

Така прогулянка відкриє не просто інший Париж, а, безумовно, спонукає замислитись і про глобалізацію нашої планети, і про те, що расові конфлікти у 21-му столітті – це реальна проблема, яка відчувається дедалі гостріше. Барбес – найкраща ілюстрація того, що закрити усіх приїжджих в одному гетто – це не вирішення, а тільки відкладання його. Адже з кожним днем і африканців, й інших мігрантів там стає дедалі більше, і недарма такі райони порівнюють із бомбою уповільненої дії. 

Вам це буде цікаво:
Вік живи, вік учись: найцікавіші кампуси світу
Напередодні початку нового навчального року ми просто не могли не надихнути як нинішніх, так і майбутніх студентів найбільш вражаючими університетськими містечками і кампусами. Напевно і ті, хто вже має освіту, теж будуть в захопленні від них і замисляться, чи не отримати ще одну, адже в таких місцях гризти граніт науки, вочевидь, можна з більшим апетитом.
Нагородження переможців 23 загальнонаціональної премії «Людина року-2018»
23 березня 2019 року в залі Національної опери України відбулася ХХІІІ урочиста церемонія нагородження переможців загальнонаціональної програми «Людина року-2018» та володарів міжнародних та спеціальних премій програми.
Абатство Мон-Сен-Мішель: побачити і закохатися
Уявіть собі величну картину: посеред безкраїх хвиль раптом нізвідки перед вашим оком виростає стародавня таємнича споруда – бенедиктинське абатство, що височіє на самісінькій вершині скелі… А довкола острова, на якому воно розташоване, вирують потужні відпливи і припливи, стрімкість яких багато хто порівнює зі швидкістю коня, що мчить галопом. Навіть Віктор Гюго не міг стримати захоплення від подібного пейзажу, назвавши Мон-Сен-Мішель «пірамідою в океані».
ВІДЕО: Дивовижні міста на скелях
Наші міста буквально переповнені бетоном, склом і пластиком. Але якими б надміцними якостями не володіли будматеріали, іноді кращий фундамент - сама природа. Сьогодні в фокус OUTLOOK потрапили міста, побудовані «в» і «на» скелях.
Знай наших: Серж Лифар
Знаменитий француз українського походження в дитинстві був блакитнооким мрійником. Згодом усі його жадання стали реальністю. Хай би чого він прагнув, усе давалося легко, немов удача назавше зробила його своїм улюбленцем. Спів у хорі, артистичний талант і, нарешті, балет. Серж Лифар не тільки підкорив світові сцени та здобув заслужену славу. Він відродив французький балет як такий і ввів поняття, котрі стали основою неокласицизму.
26 жахливих фактів про Голокост
Голокост – одна з найстрашніших трагедій, в котру затягли людство викривлені уявлення про переваги однієї раси над іншою. У скаліченому тілі горів вогонь незламного духу. Хоча свідоцтва про Голокост неможливо читати без сліз і душевного болю, про це необхідно знати – хоча б для того, щоб уникнути подібного у майбутньому.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, морські цигани, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Kiss me. Незвичайні факти про поцілунки
У День святого Валентина OUTLOOK поділиться фактами й цифрами, яких ви, можливо, і не знали про поцілунки! А крім того, порадить 3 небанальних місця, де мало хто стримається, щоб не сказати «kiss me».
Гетто світу: польське село в Стамбулі
Складно уявити більш несхожі один на одного народи, ніж турки і поляки, котрі відрізняються, либонь, у всьому, починаючи з релігії і закінчуючи кулінарними традиціями. Утім, ніщо не перешкоджає їм мирно й любо уживатися вже понад 150 років на окраїні Стамбула. Саме про це дивовижне сусідство наша сьогоднішня розповідь у рамках рубрики «гетто світу».
Ми там були: Ле-Ман – недоторканий шарм старої Франції
Антон Сак (Anton Sak) переїхав до Франції, щоб отримати вищу освіту. Уже кілька років він студент хімічного факультету Леманського університету (Le Mans Université). Сьогодні розповідає нам про Ле-Ман – чарівне старовинне французьке місто зі своїм особливим колоритом. Воно мало відоме туристам, проте відвідування його – цікава точка у маршруті затятого мандрівника.
Без кліше
Ви можете собі уявити німця, котрий запізнюється? Або ж японця, що сидить в офісі в робочий час і плює у стелю? Ну або ж хоча б іспанця, який у поті чола працює з ранку до ночі? Навряд, оскільки виною тому стереотипи, які закріпилися за тим чи іншим народом. Сьогодні ми не тільки говоритимемо про них, а й спробуємо ці кліше спростувати.
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів. А ось готуватися до контрольної з кібербезпеки або хвалитися оцінками «відмінно» з бджільництва – уже як мінімум дивно. Про ці та інші незвичайні предмети в зарубіжних школах піде мова далі.
Все у ваших руках. Чому корисно бути амбідекстром
Амбідекстри демонструють унікальні здібності мозку, своїм прикладом підтверджуючи приховану людську геніальність. Найцікавіше, що її можна тренувати буквально руками. Як показали останні дослідження, людей, які від народження однаково вправно керують обома верхніми кінцівками, більше, ніж ми думаємо, і, можливо, ви – один з них.
Не вежею єдиною. ТОП кращих творінь Густава Ейфеля
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
Закрити
Outlook facebook page