Гетто світу: Самураї на карнавалі
Замість рису – кава
Ще на початку 20 століття японська влада переймалася з приводу перенаселення невеликої за площею країни. Уряд поквапом укладав угоди з багатьма державами, де могла знадобитися робоча сила. Першими для азійців свої ворота відкрили Сполучені Штати Америки, де сьогодні живе близько мільйона японців. Однак справжнім бумом стала імміграція до далекої Бразилії, яка стартувала 1908 року. 18 червня в південноамериканський порт Сантус прибув корабель «Касато-мару», кількома роками раніше відвойований у росіян під час російсько-японської війни. З його борту на теплу і квітучу землю зійшло 165 сімей з надією почати нове життя в державі, розміри якої дозволяють думати про майбутнє.
Із майже 800 осіб більшість були селяни, які проміняли рисові плантації на кавові. Цих людей ніхто не зустрів хлібом і сіллю – місцеві газетярі навперебій друкували принизливі карикатури, а роботяги з ненавистю дивилися на тих, хто забиратиме їхні місця праці. Утім, для звиклих до труднощів нащадків самураїв це був лише початок масового переселення. Стійкі і дисципліновані японці не злякалися проблем і расових конфліктів – вони трималися організовано і буквально вигризали своє право на життя в чужій країні.
Фото pinterest.com
Сьогодні можна впевнено сказати, що вони вистояли. Адже діаспора японців у Бразилії становить близько двох мільйонів осіб, а самі народи вже настільки поріднилися, що соціологи навіть вигадали новий термін «нісей» – так називають асимільованих вихідців з Країни вранішнього сонця, діти яких народилися в Бразилії, а португальська стала для них рідною мовою.
Вільним людям – вільний район
Переважна частина азійських переселенців осіла у великих містах. Особливо вони вподобали Сан-Паулу, а саме легендарний район Лібердаді, що в перекладі означає «свобода». Хоча до середини 19 століття його назва була значно похмуріша – Площа повішання, бо саме там відбувалися публічні страти. І все ж після скасування рабства і небувалого випадку, коли три мотузки поспіль рвалися і приречену на смерть людину довелося забивати палицями під вигуки натовпу «Свобода!», муніципалітет вирішив перейменувати місце і скасувати показові покарання.
Фото archdaily.com
Перші японці з'явилися тут 1912 року. Оскільки бразильці не хотіли жити на місці вчорашніх гільйотин і шибениць, мігранти виявилися тут практично на самоті. Не звертаючи уваги на лиху славу кварталу, вони зі східною працьовитістю узялися переробляти його під себе. Їм вдалося з нуля створити всю потрібну для життя інфраструктуру і перетворити депресивний Лібердаді на яскравий і барвистий район. Щоб почуватися як удома, вони відкрили японську школу, заснували власну газету «São Paulo Shimbun» і навіть фабрику з виробництва знаменитого сиру тофу.
Сьогодні Лібердаді не просто живе, він процвітає. Мешканці Сан-Паулу і туристи обожнюють тамтешню їжу, бари і вуличний колорит. Це місце буквально вириває тебе зі звичного розуміння південноамериканського міста. Здається, що, вийшовши з метро на станціях «Liberdade» або «São Joaquim», ти раптом опинився десь у Токіо. І це не дивно, адже на відносно невеликій території живе понад 300 тисяч японців. Як кажуть: «Де є приязнь, там не тісно», але все ж більше місця, ніж у їхній рідній країні.
Що подивитися
Крім цього дивного азійського світу, який цікавий сам по собі, у кварталі є ще декілька пам'яток. Якщо йти по головній вулиці Руа Галван Буену, то їх точно не пропустиш. Найважливіший об'єкт – Музей японської імміграції, відкритий 1978 року нинішнім імператором Японії Акіхіто. Серед цікавих експонатів музею – фрагмент того самого корабля-першопрохідця «Касато-мару». Дах будівлі прикрашає величний сад.
Фото itinari.com
Трохи східніше височіє Храм Бусінжі – найважливіша святиня району. Щомісяця на його території відбувається дивовижна буддійська церемонія Канон, подивитись на яку збирається і чимало бразильців. Ще одним священним місцем є пам'ятник японським переселенцям, які повернулися на батьківщину воювати в роки Другої світової війни.
Особливо цікаво побувати в районі під час східних свят і в дні проведення традиційного ярмарку. Його зазвичай влаштовують на вихідних, і тоді здається, що весь Сан-Паулу гуляє в Лібердаді. Ця місцина справедливо вважається феноменальною, оскільки завдяки близькому сусідству представників двох народів, такі, здавалося б, далекі одна від одної і географічно і ментально Бразилія та Японія у 20 столітті настільки зблизилися. Між державами працює декілька соціальних програм, і сьогодні вже латиноамериканці їдуть на заробітки в Азію та обживають японські міста і вулиці. Але це вже зовсім інша історія.
Головне фото traveler.marriott.com
