На роботі виспишся! Особливості корпоративних правил в різних країнах світу
Музично-оперну паузу замість вітамінів вписав у список робочих правил керівник американського підприємства, що спеціалізується на випуску медпрепаратів. Кожні три години педагог з вокалу збирає «білі халатики», аби голосно затягнути одну з арій, що, на думку шефа, підвищує тонус.
«Сер, чи не бажаєте після роботи напитися в сусідньому пабі?», «Мем, не хочете звалити сьогодні додому раніше?» – приблизно так говорять між собою співробітники однієї з фірм, також американської. Щоб відучити колег від грубих жартів і нецензурної лексики, керівництво під загрозою штрафу змушує весь персонал використовувати в бесіді виключно інтелігентні звертання.
Захоплююче для клієнтів, та аж ніяк не для бідолах-працівників, корпоративне правило придумав бізнесмен з Тайваню, який займається продажем голландського сиру та вершків. Натирати мозолі страшенно незручними дерев’яними черевиками, що вважаються одним із символів Голландії, їм «наказано» під страхом звільнення.
У самій же Голландії співробітників у національному взутті ходити не примушують, а набір правил поведінки на роботі схожий для всіх установ. Якщо у людини хтось захворів – дитина, чоловік, троюрідний брат маминої сестри або навіть сусід, за яким немає кому доглядати, – це залізний привід відкосити від трудових буднів. Ще одна тутешня «офісна» особливість – спільні походи в бар. При цьому неважлива масштабність заходу, його профіль, посади учасників «застілля», їхній вік... Йдуть усі в примусовому порядку, добре хоч за рахунок фірми.
А от в Ізраїлі компанії щорічно виділяють кошти для проведення Дня здоров’я. Профспілка призначає дату, коли керівництво орендує спа-салон і, звільнивши підлеглих від обов’язків, відправляє їх на масажі і пілінги.
Як майстерно Тед підстриг газон, який смачний бекон приготувала Джессіка і як успішно дітки Джонатан і Кеті закінчили семестр. Словом, про всі особливості свого життя поза офісом повинні віщати один одному на щогодинних п’ятихвилинках трудяги однієї з британських установ. Відбувається звіт-діалог під пильним наглядом шефа, переконаного, що це знімає стрес і згуртовує.
Годинник б’є 12:00, усі співробітники поспішають на обід, а потім повертаються за свої столи і... засинають. Такі корпоративні правила – не рідкість в китайських офісах. Хтось спирається ліктями на стіл, дістаючи із шафки заховану подушку, а любителі комфорту «майже по-домашньому» взагалі приносять з собою розкладачку і, лігши посеред кімнати, починають сопіти.
А ось начальник одного з німецьких меблевих магазинів подрімати серед білого дня не дозволяє не те що своїм підлеглим, а й мешканцям сусідніх будинків. Вівторок, четвер та п’ятниця – дні пожежної тривоги. Дзвіночок – і всі масово починають виконувати завчені правила. Жителі вулиці постійно закидають скаргами організатора, та безпека важливіша за тишу. Більше «пощастило» тільки японцям, яким «газову атаку» влаштовують взагалі щодня. Особливо страждають жінки: зачіска під протигазом неабияк псується.
