Гаїті - країна контрастів
«Ця країна настільки гарна, що не вистачає слів для того, аби її описати», – віщав у листі іспанському королю всюдисущий і «всевідкриваючий» Христофор Колумб, який у 1492 році знайшов і острів Гаїті. Говорив він, очевидно, про прибережні красоти, адже, якби мореплавець потрапив у сільську місцевість держави, а особливо в наш час, навряд чи його погляди лишилися б такими ж.
Пройшовшись селищами з відсутньою інфраструктурою, неасфальтованими стежками, повз будинки без віконних рам, оточені багатометровими горами звалищ, дивуєшся, як тут взагалі можуть жити люди. Проте босонога малеча, котра бігає вулицями, і зайняті домашніми турботами дорослі особистим прикладом доводять, що це реально. Та варто лише попрямувати до узбережжя, і враження мандрівників повністю змінюються. Високі кокосові пальми, білий теплий пісок і блакитна вода змушують зрозуміти, про що говорив Колумб, і відчути себе відпочиваючим на кращому курорті світу...
Фото reddit.com
Дивно, як держава з такими багатими природними ресурсами може бути однією з найбідніших у західній півкулі. Проте жебраків і втричі завищених цін для іноземців, що характерно для ринків подібних країн, тут не зустріти. Так вплинув на місцевих жителів недавній жорсткий політичний режим. Диктаторство лишило сильний відбиток у свідомості населення відносно того, що всі кошти повинні бути зароблені чесною працею. Тож не варто дивуватися, навіть коли бачиш, як семирічні хлопчики перевозять товар або прибирають прилавки. Це не експлуатація дітей, а своєрідний менталітет гаїтян. Основним джерелом доходу країни та її жителів вважається сільське господарство. Бідне населення працює на землі, вирощуючи рис, каву та кукурудзу. Урожай продають на місцевих ринках. Сім’ї, які не мають своїх ділянок, зазвичай наймаються до більш заможних фермерів.
Читайте також: На подіумі: Гаїті
Зовсім інша атмосфера в передмісті столиці, невеликому містечку Петіонвілль, повністю обставленому шикарними віллами острівної еліти. Дана місцевість нічим не відрізняється від інших курортів Карибського узбережжя. Супермаркети, брендові магазини, галереї, ресторани – все це розмістилося тут, в невеличкому куточку цивілізації на Гаїті. Тут же розташована велика кількість готельних комплексів і котеджів, що належать місцевим «вершкам суспільства» і приносять їм хороший прибуток. Офіційною валютою держави вважається гаїтянський гурд, але американські долари також абсолютно вільно циркулюють у вжитку.
Однак є в країні дещо, що об’єднує обидва класи гаїтян, – це релігія, а точніше цілих дві. Практично все населення офіційно сповідує католицизм. Та поруч з кафедральними соборами багато споруд рясніють різнобарвними прапорами вудуїстів. Це головна ознака того, що тут проводять свої криваві ритуали магістри культу. 
Фото huckmag.com
У повсякденному житті туристів, звісно, на церемонії не запрошують, а от потрапити на спеціальне свято Вуду, яке проходить щорічно практично в один час з Хеллоуїном, – цілком реально. Правда, якщо ви надто вразливі, будьте обережні, адже тут досі проводяться моторошні жертвопринесення тварин. Найпопулярнішими з давніх часів і донині є такі ритуали, як загальне розпивання свіжої крові щойно зарізаної корови і відгризання голови живому півню. Взяти участь у святі охоче запрошують і гостей країни. Але не забудьте про всяк випадок прихопити нашатир, якщо таким гостем виявилися ви...
Головне фото charterworld.com
