Космос як синдром
Одразу скажемо, що ще до Тіто, на початку 90-х, в космосі побували два комерційні астронавти – японець Тойохіро Акіяма і британка Хелен Шарман. Їхні польоти фінансувалися третіми особами. Американський же екстремал оплатив подорож зі своєї кишені, віддавши ні багато ні мало 20 мільйонів доларів. Однак поговорити хочеться не про матеріальну складову, а про здоров’я людей, які побували «там». Адже вже зовсім скоро «неземний» туризм обіцяє стати частиною нашого життя.
Перед польотами усім бажаючим доведеться пройти серйозну підготовку. Навіть незначні відхилення від нормальних показників в організмі не дозволять людям вирушити в космос. Втім, ідеальна фізична форма – теж не запорука безпеки. Той же Тіто протягом 8 місяців активно займався спортом, однак при зльоті у нього виникли проблеми із серцем. Якби його напарник, космонавт Талгат Мусабаєв, вчасно не надав медичну допомогу, ніхто не знає, чим би закінчилася ця подорож для американця...
Однак наблизитися до зірок – ще не все.
Зазвичай саме в невагомості починаються випробування на витривалість навіть для найдосвідченіших космонавтів. Адаптація дуже схожа на морську хворобу: нудить, болить голова, знижується апетит і працездатність. Звикання у всіх відбувається по-різному: комусь космос дається легше, комусь – важче. До речі, у 80-х роках американському астронавту Джейку Гарну було настільки погано в перші дні, що його колеги почали використовувати слово «гарн» як одиницю виміру тяжкості стану.
Окрім звикання, варто пам’ятати ще й про небезпеку інфекційного характеру. Сучасна медицина з’ясувала: навіть не маючи видимих проблем зі здоров’ям, людина, потрапивши в космос, ризикує негайно ж захворіти. Бактерії, які не шкодять нам на Землі, поза її межами мутують і чинять свій згубний вплив на 30% сильніше. У NASA зараз працюють над спеціальними щепленнями.
Змоделюємо ситуацію: злетіли нормально, організм акліматизувався, перед подорожжю ми завбачливо прищепились. Побачивши красу космосу і провівши якийсь час на орбіті, повернулися на рідну планету. І тут знову повторюємо: «Х’юстон, у нас проблема».
Три тижні в середньому необхідно людині після польоту, аби відновити нормальний ритм життя. Медики констатують, що у прибулих космонавтів виникають труднощі, пов’язані з роботою кровоносної системи, м’язів, судин і органів, що відповідають за обмін речовин. Цими питаннями серйозно займаються в університеті Рочестера в США, однак проблема досі значиться в списку невирішених. Крім усього іншого, багато астронавтів після повернення скаржаться на галюцинації, кошмари, шуми в голові. У перші «земні» місяці колись веселі й оптимістичні підкорювачі Сонячної системи стають більшою мірою депресивними й апатичними.
Вплив космосу – тема вкрай дискусійна для світової науки. Та в одному питанні всі сходяться: люди, які побували на орбіті, змінюються. І досконально вивчати цей феномен потрібно вже зараз, оскільки настає романтизована футуристами ера масового космотуризму.
Якщо ж невагомість все одно миліша вам за рідний дім, хоч ви там і не бували, перед польотом не забудьте переглянути «Соляріс» Андрія Тарковського. Що вже тут казати: у цьому фільмі до космосу підійшли з істинно філософської точки зору...
Ілюстрації Олександра Задніпряного,
спеціально для OUTLOOK
