До Берліна за ведмедем

Фахівці кажуть, що серед усіх фестивалів класу A німецький найбільш політизований і демократичний, без зайвого пафосу. Власне, яким ще йому бути, якщо започаткували кінофорум 1951 року в мілітаризованому і розділеному Берліні? Уже тоді огляд став більше, ніж просто культурною подією, адже, по суті, був острівцем свободи в оточенні тоталітарної НДР. І навіть коли мур упав, «Берлінале» не зрікся своїх традицій і не став схожим на гламурні Канни з ікрою, шампанським і яхтами або на богемну Венецію з її декадансом.

Рядові берлінці та приїжджі відвідувачі чхати хотіли на смокінги і куртуазність – вони просто користуються можливістю побачити гарні фільми на великому екрані та обговорити кіно в контексті соціально-політичних проблем. Глядачі вельми активні під час показів і багато дискутують не тільки одне з одним, але і з самими кінематографістами. І все це, щоб ви розуміли, відбувається під обов'язкові пиво із сосисками та неймовірну німецьку педантичність – у світі важко знайти захід, який би був так злагоджено організований.

У битві за «Золотого ведмедя» (древній символ міста) сходяться не лише картини «високого мистецтва», а й радикальні твори, здатні шокувати публіку. Саме тому режисери, актори і продюсери з усього світу відсилають свої роботи сюди в надії бути поміченими. Щороку, за словами організаторів, програмний відділ переглядає близько 5-7 тисяч картин, з яких тільки 15-20 потрапляє до основної програми і б'ється за призи. Ще близько трьохсот фільмів становлять позаконкурсні секції. При цьому навіть паралельні програми, такі як «Форум» чи «Панорама», не менш почесні, адже відкривають глядачам нові імена, і засвітити там свою стрічку – неабияка удача.

Спеціально для своїх читачів Outlook підготував добірку з п'яти найбільш очікуваних фільмів майбутнього фестивалю, журі якого, до слова, очолить американець Даррен Аронофскі – автор «Реквієму за мрією», «Пі», драми «Ной» та інших прекрасних картин.

«Під електричними хмарами», Росія, Україна, Польща

Масштабну копродукцію мали закінчити ще торік, але режисерові Олексію Герману-молодшому довелося відкласти роботу над власною картиною, бо він працював над «Важко бути богом» свого батька, який помер унаслідок тривалої хвороби. У своїй новій стрічці один з головних російських режисерів сучасності звертається до теми людей і територій – у фільмі показано переплетіння людських доль на теренах колишнього Союзу. У світлі нинішніх політичних подій звучить актуально, а отже, шанс зачепитися за «Золотого ведмедя» досить великий.

«П'ятдесят відтінків сірого», США

Картину, зняту за бестселером британської письменниці Е.Л. Джеймс, уже називають не інакше, як «порно для матусь». А все через сюжет, який вибудовується навколо відносин молодого красеня-мільярдера і скромної дівчини-продавчині з крамниці господарчих товарів. Ця парочка готує для глядача повне занурення у світ сексуальних забав і збочень. Зірки першої величини відмовились від участі в проекті, як і Стівен Содерберг, якого звали в режисерське крісло. Тому продюсери обіцяють показати світу нові імена і таланти – як акторів, так і самої Сем Тейлор-Джонс, яка зняла цей фільм.

«Ейзенштейн у Ґуанахуато», Мексика, Нідерланди

Ще один міжнародний проект, на чолі якого стоїть великий і жахливий концептуаліст Пітер Грінвей. Попри те, що британець уже багато років віщає світові про смерть кіно як мистецтва, сам він продовжує знімати. Його стрічка про автора «Броненосця “Потьомкін”» могла б і зовсім не відбутися. Об'їздивши всю Росію і частину України та Білорусі, постановник так і не знайшов потрібних «слов'янських облич» і вже практично закинув проект. Аж тут випадково у Фінляндії побачив актора Елмера Бека, дуже схожого на молодого Ейзенштейна. Врешті-решт «крига скресла», і кіно про пригоди, в тому числі й любовні з гомосексуальним підтекстом, великого кінематографіста в Мексиці все-таки зняли. Сам Грінвей каже, що глядачів чекають неймовірні одкровення про відому особистість.

«Лицар кубків», США

Американський класик Терренс Малік – головний відлюдник світу кіно. Мало хто з журналістів і критиків узагалі знає, який він має вигляд або що говорить, адже майстер практично не з'являється на публіці (навіть по приз до Канн не приїхав свого часу) і не дає інтерв'ю. Тому про новий проект режисера мало що відомо, крім акторського складу, а ось він прекрасний: тут і Крістіан Бейл, і Наталі Портман, і Кейт Бланшет... Одне слово, зачарує, якщо при фінальному монтажі Малік не виріже їх із картини, бо таке вже не раз ставалося. Судячи з трейлеру, який нещодавно з'явився в мережі, сюжет зав'язаний на притчовому пошуку Дороги та Самого Себе. А по-іншому і простіше у Терренса Маліка і не буває.

«Таксі», Іран

Це зовсім не ремейк відомої комедії Люка Бессона, адже автор «Таксі» – іранець Джафар Панагі, який з 2010 року сидить у буцегарні як політв'язень, в тому числі й за творчість. Проте навіть у неволі він якимось чином примудряється знімати фестивальні хіти. Освічена публіка чекає кожної наступної роботи митця, навіть не відаючи, про що вона. Ось і «Таксі» вважається одним з головних фаворитів Берлінале-2015, тим паче, в колекції Панагі поки тільки «Срібний ведмідь» (Гран-прі), а політики в його фільмах стає дедалі більше, що напевне оцінять у німецькій столиці.

Фото з відкритих джерел