RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Від величі до небуття: інки

Від величі до небуття: інки

Сьогодні жителі Перу відзначають День Пуно – неофіційної культурної столиці країни. Це місто нині веселиться і бенкетує. Пишні урочистості відбуваються тут на честь створення імперії інків. За місцевою легендою, їхні прабатьки – Манко Капак, а також його сестра і дружина Мама Окльо – вийшли з вод озера Тітікаки й поряд з ним заснували Пуно.

І все в інків було добре, допоки іспанці не почали завойовувати Південну Америку. Власне, закінчилася історія 1572 року. Саме тоді останнього правителя цього етносу, Тупака Амару, обезголовили.

Його поcлідовника - південноамериканського революціонера, який взяв його ім'я, Тупака Амару II 

(від народження - Хосе Габріель) увічнили на купюрі.

Однак були й інакші часи. У розквіт в імперії жило близько 15 мільйонів люду. І слово «прогрес» вони знали, як ніхто інший. Важко повірити, але тут уже будували дороги, зводили міста, приймали закони. Та, на жаль, усе кануло в Лету. Із приходом іспанських конкістадорів прекрасну державу було знищено. Парадоксально, що горезвісні просвітителі-європейці зіграли тут аж ніяк не гуманістичну роль.


Отже, поговорімо про головні досягнення інків.

Напевно, більшість з нас, чуючи назву етносу, у першу чергу бачать перед собою кровожерливих дикунів, що несуться, мов вихор, із купою амулетів. Як з'ясувалося недавно, ці уявлення більше стереотипні, а значить – не зовсім правильні. Учені університету в Нью-Хейвені провели цікаве дослідження. Проаналізувавши останки інків, вони дійшли висновку, що південноамериканська народність воювала не так уже й багато.

Каліцтва і рани на черепах і скелетах виявляли нечасто, середня цифра їх майже така сама, що і в мирний час. Адже оглянуті останки належать до періоду між 1000 і 1400 роками. У цей час імперія найбільше розширювалася, приєднуючи нові території. Виходить, інки завойовували дипломатією, а не кров'ю, як прийнято вважати! У зовнішній політиці величезна увага приділялася саме переговорам. Тільки у разі невдачі наставав час армійської звитяги.

Якщо порівнювати з інками європейські цивілізації, то найбільше подібностей можна знайти з Римською імперією. В обох державах будували водогони, вдосконалювали правову систему. Більше того, відомо також про випадки доставки спеціальним транспортом продуктів у важкодоступні місця! Що важливо, підкорюючи інші народи, інки не нав'язували свою релігію, демонструючи терпимість. 

Значно більше приділяли уваги торгівлі та економіці. В імперії було створено спеціальну систему документальної звітності «кіпу» , яка дозволяла максимально ефективно керувати країною в режимі реального часу.

Враховуючи, що не всі люди жили в містах, де водилися гроші, влада вигадала інший спосіб накопичення важливих ресурсів, так званий «міта». Принцип його полягав у тому, що кожен дорослий житель мав відпрацювати один місяць на рік на будівництві об'єктів державного призначення. Після цього людині було дозволено вже не платити податків.

Ще інки прославилися своїми досягненнями в культурі та медицині. Неймовірно, та лікарі тоді вміли проводити трепанацію черепа. У середньому в 90 випадках зі ста пацієнт виживав, і це в ХV столітті! Ясна річ, що анальгетиків і знеболювального не було й близько. Місцеві ескулапи використовували цілющі трави, переважно наркотичної дії.

Без сумніву, інки створили стільки всього, що не вистачить і книжки, щоб перелічити. Ми ж зупинилися на тих моментах, які підкреслюють значимість древньої цивілізації. І сьогодні, у день пам’яті інків, представники кожної держави можуть згадати своїх пращурів, адже і ми – нащадки могутніх і славних народів.

Вам це буде цікаво:
Озеро Тітікака та його острови: друга чакра Землі
Ми продовжуємо наш цикл оповідань і дорожніх нотаток Ії Зайцевої про Перу. Сьогодні вашій увазі пропонуємо матеріал, присвячений легендарному озеру Тітікака. Озеро Тітікака овіяне загадками і таємницями. Передусім дивує сам факт існування озера, та ще й рекордсмена, на висоті 3811 метрів. Воно – найбільш високогірне прісноводне і судноплавне озеро у світі.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Гід по старині: Европейські блошині ринки
Всупереч поширеній думці, європейські блошині ринки мають небагато спільного з секонд-хендом або звичайними торговельними рядами традиційних речових базарів. По суті, ці місця унікальні тим, що своєрідно відображають дух країни, а по непоказних, на перший погляд, товарах можна прочитати її минуле, відчути настрій епохи.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
«Пташку шкода!». Пернатий символ Маврикія
Фігурки птиці додо «окупували» всі сувенірні крамниці Маврикію, а її зображення навіть стало національним символом, доповнивши собою герб країни. Та найприкріше, що всю цю славу маврикійський дронт отримав після того, як повністю зник з лиця землі, на що знадобилося менше ста років...
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, Outlook радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
26 жахливих фактів про Голокост
Голокост – одна з найстрашніших трагедій, в котру затягли людство викривлені уявлення про переваги однієї раси над іншою. У скаліченому тілі горів вогонь незламного духу. Хоча свідоцтва про Голокост неможливо читати без сліз і душевного болю, про це необхідно знати – хоча б для того, щоб уникнути подібного у майбутньому.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, яке здавна вважалось мистецтвом знаті,. Розкажемо ми й про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Закрити
Outlook facebook page