RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  З робітничих кварталів в оперу: канкану 156 років!

З робітничих кварталів в оперу: канкану 156 років!

Сьогодні відзначається офіційний день народження канкану. 21 жовтня 1858-го року його вперше виконали в Парижі. А неофіційно танцювали ще з початку XIX століття. Outlook ділиться невідомими фактами про спокусливі рухи, без яких уже неможливо уявити французької культури.

 Слово «канкан», саме по собі веселе і запальне, перекладається як «шум» чи «гам». Ще його використовують, коли порівнюють жінку з качкою, котра вихляє задньою частиною тулуба.

 Близько п'ятдесяти років танець вважався непристойним. Еліта його засуджувала, а виконували тільки в робітничих районах і на околицях Парижа. Деякі культурологи вважають, що канкан – провісник стриптизу. Хоча який же це стриптиз, якщо чоловіки бачили тільки оголену смужку тіла між панчохами та одягом – питання риторичне.

 Театральні режисери і директори, завсідники веселих кабаре, шукаючи там натхнення, помічали, що зухвалий танець із задиранням ніг привертає неабияку увагу. Напевно, тому 1858 року в паризькій опері на свій страх і ризик поставили «Орфей у пеклі» Оффенбаха, де добропорядну публіку в одному з актів розпалювали жваві красуні. Успіх був неймовірний, і про непристойності миттю забули.

 Остаточно як культовий і цілком пристойний канкан утвердили танцівниці знаменитого «Мулен Ружа». Взагалі, тамтешні панянки зі своїми талантами і долями – це окрема історія. Але ми зупинимося тільки на Ля Гулю, уродженці Ельзасу Луїзі Вебер, яка була примою наприкінці XIX століття. Її прізвисько перекладається як «ненажера», адже жіночка мала звичку підсісти до когось за столик після виступу і гарненько попоїсти за чужий рахунок. Ця танцівниця за життя була справжнім символом канкану. 1990-го року її останки навіть перепоховали на Монмартрі.

 Серед чоловіків найспритнішим вважалося виконання акробата Шарля Мазур’є, який привніс у танець шпагат як елемент.

 Ля Гулю та інші дівиці були героїнями незліченної кількості портретів, оскільки «Мулен Руж» відвідували практично всі художники, які жили в Парижі на зламі XIX–XX століть. Особливої слави зажив Анрі де Тулуз Лотрек, відомий серією плакатів з танцівницями.

 Жіночий вереск під час танцю з'явився в 1920-му році, коли французький хореограф П'єр Сандріні об'єднав сольний канкан з британським ансамблевим.

 Прийнято вважати, що практично всі рухи, що їх використовують під час цього веселого галопу, вигадали недавно. Та, за дослідженнями, ще в XVI столітті селянки з Бретані веселилися подібним чином. І навіть 2400 років до нашої ери в Єгипті танцювали щось на зразок канкану. Про це свідчать барельєфи.

 У Радянському Союзі, як ми знаємо, і сексу не було, і «танці танцювали» лише пристойні. Ось тільки сам Микита Сергійович Хрущов, моралізатор всієї країни, був не проти помилуватися довгоногими красунями. Під час свого робочого візиту до США генсек відклав справи державні й вирушив на знімальний майданчик фільму «Канкан», де залюбки провів кілька годин поряд із зіркою кіно Ширлі Маклейн та її партнерками-танцівницями по картині. Кажуть, після екскурсії радянський лідер став значно поступливішим у політичних питаннях.

 Знаменитий Бернард Шоу дав своє визначення канкану, яке багато хто вважає канонічним: «Це – вертикальне вираження горизонтального бажання, легалізоване музикою».

На десерт ми пропонуємо вам три фільми для перегляду, які наочно демонструють красу цього танцю. Це якщо найближчим часом вам не випадає побувати в Парижі та провести вечір у знаменитому кабаре.

«Французький канкан»

1954, Франція, Італія

Син знаменитого художника Огюста Ренуара, який не з чуток знав, що таке канкан, зняв прекрасну історію про те, як звичайна праля стала зіркою танців. Кіно вважається максимально автентичним і достовірним.

«Вогні вар'єте»

1950, Італія

Дебютна картина великого Федеріко Фелліні, створена у співавторстві з Альберто Латтуадою. Буде до вподоби не тільки шанувальникам танцю, але й кіноманам, які цікавляться, як починав Маестро.

«Мулен Руж»

2001 рік, Австралія, США

Якщо ви не бачили і не чули Евана Макгрегора та Ніколь Кідман, які співають наживо і бездоганно танцюють, заповнюйте пробіл. Блискуча постановка від головного майстра костюмованих драм сучасності База Лурмана вже встигла стати класикою.

Вам це буде цікаво:
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Книжковий Арсенал 2019: іноземні гості
IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» завершився, а ми пропонуємо вам ще пролонгувати відчуття ейфорії від перебування в книжковій «оазі» у центрі столиці України. Наш портал, висвітлюючи дипломатичне життя в Україні, приділить свою увагу огляду цікавих заходів, що відбулися за підтримки іноземних посольств, і спілкуванню із закордонними гостями.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Квіткові долини світу
Квіткові поля і долини вражають і приваблюють увагу найвибагливіших поціновувачів прекрасного. Різнокольорові розсипи духмяних рослин прикрашають простори майже в кожній країні, у найвіддаленіших між собою частинах світу. Ми пропонуємо кілька варіантів таких квіткових килимів на будь-який смак.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Відпустка в радість, або де відпочити в тиші і спокої?
Літо вже зовсім скоро, а це значить, що час планувати відпустку, пакувати валізи і складати список місць must visit. Ми розуміємо, що в шумному місті важко знайти місце, де б панувала повна тиша. А людина так влаштована, що іноді спокій їй просто необхідний.
Гід по старині: Европейські блошині ринки
Всупереч поширеній думці, європейські блошині ринки мають небагато спільного з секонд-хендом або звичайними торговельними рядами традиційних речових базарів. По суті, ці місця унікальні тим, що своєрідно відображають дух країни, а по непоказних, на перший погляд, товарах можна прочитати її минуле, відчути настрій епохи.
«Пташку шкода!». Пернатий символ Маврикія
Фігурки птиці додо «окупували» всі сувенірні крамниці Маврикію, а її зображення навіть стало національним символом, доповнивши собою герб країни. Та найприкріше, що всю цю славу маврикійський дронт отримав після того, як повністю зник з лиця землі, на що знадобилося менше ста років...
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Абатство Мон-Сен-Мішель: побачити і закохатися
Уявіть собі величну картину: посеред безкраїх хвиль раптом нізвідки перед вашим оком виростає стародавня таємнича споруда – бенедиктинське абатство, що височіє на самісінькій вершині скелі… А довкола острова, на якому воно розташоване, вирують потужні відпливи і припливи, стрімкість яких багато хто порівнює зі швидкістю коня, що мчить галопом.
ВІДЕО: Дивовижні міста на скелях
Наші міста буквально переповнені бетоном, склом і пластиком. Але якими б надміцними якостями не володіли будматеріали, іноді кращий фундамент - сама природа. Сьогодні в фокус OUTLOOK потрапили міста, побудовані «в» і «на» скелях.
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
Знай наших: Серж Лифар
Знаменитий француз українського походження в дитинстві був блакитнооким мрійником. Згодом усі його жадання стали реальністю. Хай би чого він прагнув, усе давалося легко, немов удача назавше зробила його своїм улюбленцем. Спів у хорі, артистичний талант і, нарешті, балет. Серж Лифар не тільки підкорив світові сцени та здобув заслужену славу. Він відродив французький балет як такий і ввів поняття, котрі стали основою неокласицизму.
Закрити
Outlook facebook page