Добавки не попросиш: 10 найогидніших страв

• Жителі Північного В’єтнаму «багатоінгредієнтний» український борщ або російські щі не особливо шанують. Куди смачнішим і поживнішим вони вважають сирий кров’яний суп. Багату на білок червону рідину, виціджену з тушок качок або гусей, спочатку відправляють у морозилку, де всі наявні бактерії підпадають під холодову атаку і гинуть. Після цього задекоровану арахісом тягучу страву з металевим присмаком підносять «гурманам».

• Якщо, ласуючи «Кривавою Мері» по-в’єтнамськи, ви мінімально ризикуєте здоров’ям, принаймні фізичним, то «вариво» зі скорпіонів, поширене на півдні Китаю, може стати останнім обідом у вашому житті. Залишки смертельно небезпечної отрути часто зберігаються в недостатньо проварених комахах...

• Поява на мексиканських полях чоловіків з лопатами не обов’язково вказує на початок сезонних робіт. Швидше за все, вони відважно збирають головний інгредієнт для делікатесу під назвою «ескамолес». Докопавшись до глибини близько восьми метрів, бідолахи опускають руки, які тут же стають жертвою сотень отруйних укусів, і дістають довгоочікуваний ексклюзив – личинки величезних мурашок виду Ліометопум. Потім здобич, яку іменують також «ікрою комах», злегка приправляється зеленою цибулею і подається до столу. Кажуть, страва залишає приємний мигдальний післясмак...

• Любите сир з «душком»? А як щодо ароматного, вершкового, ексклюзивного «касу марцу», та ще й з личинками мухи Piophila casei. Сирні «квартиранти» під час їди обов’язково мають бути живими, адже, загинувши, вони стають вкрай токсичними. Вживання бутербродів з такою закускою, яку, до речі, придбати можна лише на чорному ринку Сардинії, вимагає особливих навичок. Перед тим, як скуштувати делікатес, варто прикрити рукою ніс і закрити очі. І не тільки щоб убезпечити свій нюх. Рухливі жучки можуть стрибати на відстань близько 15 см, і переселитися з їжі у внутрішні органи дегустатора для них не проблема.

• Специфічний запах, від якого у незвиклого туриста почнуть сльозитися очі, а ноги понесуть у бік туалетної кабінки, мають і «столітні яйця». Рецепт належить «всеїдним» китайцям. Свіжий продукт занурюють в асорті з глини, солі, золи і рисової соломи, а через кілька місяців дістають і відправляють на кухні ресторанів і прилавки супермаркетів. За цей час жовток набуває «апетитного» темно-зеленого кольору, а білок перетворюється на «ніжне» темно-коричневе желе.

• Більше «тухлості» звичайним яйцям змогли додати тільки кулінари Камбоджі. Страва під назвою «балут» – це майже розвинуте пташеня, в оперенні, зі сформованим дзьобом, зварене в шкаралупі...

• І знову привіт, Китай! Обійти увагою страву із зародків тварин тутешні шеф-кухарі, звичайно, не змогли. Та за огидністю африканський рецепт переплюнули у стократ. Частування, улюблене ще з імператорських часів, носить назву «три писки щура». На тарілку кладуть кількох щуренят, видобутих із живота дорослої вагітної особини, і подають соєвий соус. Перший писк тварина видає, коли її беруть паличками, другий – коли обмокують у соусі, і третій – безпосередньо при розжовуванні.

• Північні народи, що живуть на просторах Чукотки і Гренландії, на Різдво фарширують не качку яблуками, а тюленя – чайками. Готувати «ківіак» починають за півроку до пригощання. Невипотрошену обезголовлену тушку доверху набивають общипаними птахами і відправляють на заморозку. У передсвяткову ніч «запаси» заносять до будинку для відтавання, після чого без будь-якої термообробки подають на стіл.

• В ісландському новорічному меню червоним маркером також можна підкреслити особливо огидну страву – «хакарл». Це прогниле м’ясо або шлунок гренландської полярної акули.

• Поряд з інгредієнтами для суші у японських супермаркетах продаються величезні очі тунця. Слизький делікатес вважається неймовірно корисним для здоров’я і рекомендується до вживання в сирому вигляді.

Фото з відкритих джерел