TOP самих незвичайних професій
Робота дегустатора, що вимагає наявності виняткового смаку та нюху, вважається досить престижною. А як щодо «відтрапезувати» собачим або котячим кормом? Виявляється, на заводах, де його виготовляють, є й такі співробітники. Головна мета «випробувача» – не тільки визначити, що більше сподобається чотириногому – нові «соковиті подушечки зі смаком кролика» чи «ніжні шматочки курки з овочами», а й з’ясувати, наскільки його аромат дратуватиме хазяїна вихованця. Дохід у «пробувальників», до речі, не такий вже й поганий – близько 40 тисяч доларів на рік.
Оцінювачами якості «продукції» можуть підробляти також любителі легких наркотиків. На щорічному фестивалі марихуани, який проходить в Амстердамі, перед ними стоїть нелегке завдання – обрати «найсмачніший», найміцніший сорт і такий, що найбільше звеселяє. При цьому треба «постаратися» лишитись у нашій реальності і розповісти про свої відчуття, що після 20-30 косяків на день не так вже й просто...
За сон на роботі можна легко отримати догану, а якщо вона ще й особливо відповідальна – то й зовсім почути «До побачення». Та є посада, про яку мріє якщо не кожен другий, то третій точно, – професійний сновидець. Вперше заробляти відпочиваючи почали співробітники, які пройшли конкурс у нью-йоркському музеї сучасного мистецтва на посаду «експоната, який перебуває в обіймах Морфея». Усе, що для цього потрібно, – приваблива зовнішність, відсутність проблем зі здоров'ям і готовність «провалятися» у ліжку цілий день.
Втім, деякі засинають винятково заради любові до мистецтва. Актриса Тільда Суінтон організувала незвичайний перформанс, перетворившись на час "живим експонатом" нью-йоркського Музею сучасного мистецтва.
Ходити місцевими вулицями і гавкати, тим самим виявляючи, у якому будинку живе песик, – у цьому полягає завдання деяких стокгольмських трудяг. У Швеції податки на цих тварин досить великі, тому багато власників вирішують не реєструвати улюбленців.
Жителі Східної Азії особливою емоційністю не вирізняються. Драматичний фільм, зворушлива розповідь рідко можуть видавити з них хоч одну сльозинку. Стримуються вони й на похоронах, тому в азіатських країнах усе ще продовжує існувати «спеціальність» плакальників. До речі, на Русі подібна посада відійшла до списку архаїчних ще на початку XX століття. А от у Китаї, Кореї та Японії «торговці сльозами», як і раніше, користуються попитом і навіть складають власні прайси послуг: ціни на декілька скупих і, наприклад, істерику з риданнями будуть істотно відрізнятися.
Менш приємну роботу – втрамбовувати людей у транспорт – пропонують у Китаї. Щодня на платформі метро чергує кілька чоловіків міцної статури, і якщо двері вагона не закриваються, вони тут же з'являються і професійно, не завдаючи травм, заштовхують того, хто не вліз.
Цікаво, що в Токіо такі «фахівці» з'явилися ще в 1950-х.
Торкатися до артефактів, які застали епохи королів і лицарів, розглядати дорогоцінні тіари, рукописи з нальотом часу чи предмети побуту – ось вона, таємничо-незвичайна робота археолога. Та є у цієї спеціальності й інші грані, наприклад – археолог екскрементів. Дослідники «старожитностей» впевнені, що це допомагає детально довідатися про раціон наших предків і стан їхнього здоров'я...
А ось із приємних на звання роботи-мрії претендує посада, яка так і називається – «найкраща робота у світі». Кілька років тому кастинг на цю позицію пройшов американець Бен Саутхолл. Саме його обрали з десятків тисяч охочих і відправили доглядачем на один з островів Тихого океану, заселили в розкішну віллу, «наказали» дивитися за коралами та підгодовувати черепах і виписали зарплату у 20 тисяч доларів.
