RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Wimbledon: Витоки британських традицій

Wimbledon: Витоки британських традицій

Завершився Wimbledon 2014 - третій у цьому сезоні турнір серії Великого шолома. Його історія містить у собі тисячі зіграних сетів і... не меншу кількість цікавих фактів.

Вперше спортсмени постали в усій красі на радість тамтешній аристократичній публіці у 1877 році. З тих часів чимало води спливло (у прямому сенсі, оскільки дощі – їх неодмінний атрибут), втім, якщо пошукати, то "спливе" безліч цікавинок:

Трохи статистики: тривалість турніру – 2 тижні, висота легендарного трав'яного газону – 8 мм, кількість з'їденої полуниці з вершками (традиційні ласощі) – 150 тисяч порцій, у кожній з яких рівно 10 ягід, ні більше ні менше. Особливо добре йде під шампанське.

Якщо довіритися чуткам, перший розіграш Вімблдону відбувся через матеріальні проблеми. Всеанглійському клубу лаун-тенісу та крокету, що базувався неподалік від столиці, не вистачало коштів для купівлі... газонокосарки. Саме тому, щоб підзаробити, і було вирішено провести змагання. Переможцем же став Спенсер Гор, за тріумфом якого спостерігало всього лише близько двохсот глядачів.

На турнірі дотримуються суворого дрес-коду – за нинішніми правилами, усі повинні грати в білому. До 1932 року чоловіки були зобов'язані виступати в штанах, а жінки – у довгих сукнях.

Окрім опадів, з якими доводиться боротися (над центральним кортом у 2009-му нарешті з'явився дах), ще одним ворогом спорту є голуби. Щоб хоч якось їм протидіяти, на чемпіонат запрошують власників мисливських яструбів для патрулювання зон.

До 1972 року м'ячик для гри був білим. Згодом телевізійники вмовили організаторів відмовитися від нього на користь жовтого – для кращої картинки. До речі, самі «снаряди», перш ніж досягти Вімблдона, перетинають півсвіту. Їх робить компанія Slazenger з Філіппін.

Королівська родина, хоча б кілька осіб, – обов'язкові гості турніру. Хтось із вінценосних персон, як правило, і нагороджує переможців. Однак не всі англійські монархи займаються тим, що ласують полуницею і спостерігають за грою з трибун. Батько Єлизавети II, Георг VI, особисто брав участь у змаганнях 1926 року. Щоправда, не зміг пройти навіть перший раунд...

Турнір має свої рекорди: найдовший матч був зіграний у 2010-му, коли американець Джон Ізнер обіграв француза Ніколя Маю за одинадцять з гаком годин, з рахунком 70:68.

А швидше за всіх «впоралися» представники США Джон Макінрой і Джон Коннорс у 1984 році. Їм знадобилося всього вісімдесят хвилин.

Близько 250 хлопчиків і дівчаток (їх ще називають Ball Boys and Girls, BBG) зазвичай подають м'ячі. Їх відбирають з декількох тисяч кандидатів.

Після закінчення турніру проводиться помпезний бал, а перший танець виконує пара чемпіонів.

Серед чоловіків в одиночному розряді частіше за інших перемагали Піт Сампрас, Роджер Федерер та Вільям Реншоу, у них по 7 тріумфів. Із прекрасної половини найбільш титулована чешка Мартіна Навратілова, на її рахунку 9 вікторій.

Британець Енді Маррей, який виграв турнір 2013-го, подарував своїм землякам справжнє свято – «господарі» не перемагали в одиночних розрядах на цих смарагдових газонах з 1936 року. Англійці відзначали цю подію з особливим розмахом, все-таки 77 років очікування щось та значать. У цьому ж році Фортуна посміхнулася сербу Новаку Джоковічу. Обігравши швейцарця Роджера Федерера, Новак став дворазовим переможцем найстарішого в світі тенісного турніру - до цього він вже вигравав у 2011-м.

Головне фото infoport.live

Вам это будет интересно:
Гід по старині: Европейські блошині ринки
Всупереч поширеній думці, європейські блошині ринки мають небагато спільного з секонд-хендом або звичайними торговельними рядами традиційних речових базарів. По суті, ці місця унікальні тим, що своєрідно відображають дух країни, а по непоказних, на перший погляд, товарах можна прочитати її минуле, відчути настрій епохи.
Свята краса! Що приховують найвідоміші абатства світу?
Що ви уявляєте, коли чуєте слово «абатство»? Впевнена, більшість в першу чергу згадають про Вестмінстер. А якщо я скажу, що насправді це вже не абатство? Так що ж робить ці середньовічні споруди особливими? Давайте розбиратися на прикладі споруд з різних країн Європи.
Де «запалюють» зірки
Мало що може зрівнятися з яскравим зоряним небом під акомпанемент тиші. Саме про зірки OUTLOOK і розповість, а точніше про місця, де на них відкривається найкращий вид. У Європі дивитися на зірки радять не де-небудь , а... в Словенії. Справа в тому, що ця невелика країна – одна з найчистіших у світі, а отже, й атмосфера тут не настільки забруднена смогом.
Кокні: глузлива британська говірка
Дивні прізвиська для предметів, знайомих кожному; відома нині форма ain't (замість am not), а також літера h, що пропадає в деяких словах – все це про британську говірку кокні, колоритний діалект, що шокує консервативних англійців саркастичністю й епатажем.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Йодль – музика австрійських гір
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
"Le Grand Louvre"
В найбільш знаному музеї світу, французькому Луврі, було впершо відкрито двері для публіки в 1793. Хоча й до цього ця будівля була відома далеко за межами Франції. Тільки от використовувалась вона далеко не в таких піднесених цілях, як зараз.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Не зламай язика. Найбільш складні діалекти світу
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Що вони їдять: кухня Риму
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Священні тварини інків
Наш «перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Несповідимі шляхи щастя: де загадувати бажання в Латвії?
Мандрівка в Латвію обриває ланцюг повсякденності, впускаючи у світ потаємні фантазії, котрим немає виходу в коловороті буднів. Блукаючи у вікових соснах, свіжий балтійський бриз млосно перебирає струни очікування чогось незвичного. Мрії справді збуваються – тільки треба знати, де загадувати бажання.
Закрыть
Outlook facebook page