Різнобарвний рай: Як японці бачать естетику прекрасного
Кольорові сни східних легенд
У багатьох азіатських легендах беруть участь боги, показуючи небесну волю, що створила все суще. До цього дня можна почути цікаві розповіді про те, як на нашу планету завітали бог Идзанами і богиня Идзанаги, які уособлювали Інь та Янь. Їхні діти - сонце Аматерасу, місяць цукуйомі і вітер Сусаноо - мріяли заповнити бездонну порожнечу яскравими фарбами, і втілили свій задум на Землі. Читаєш пожовклі від часу перекази і переконуєшся: в японській культурі правильне поєднання тонів прирівнюється до божественних рішень. Від того як гармонюють фарби, залежить добробут і процвітання як сім'ї, так і держави. Тому з давніх-давен казки поділили світ на кілька сфер. У божественному просторі доводилося жити лише обраним - тому тут порожнечу втілили в сліпучий блиск червоного і білого. В середньому світі, де мали право жити люди, панували синій і зелений кольори. А ось мерці і нижчі духи відправлялися в загробне царство, забарвлене жовтим і чорними півтонами.
Фото cs6.livemaster.ru
Необчислювані ряди японських фарб
Деякі кольори використовуються починаючи з періоду азуки (538-710 рр.), А в цілому система колористики нарахує більше п'яти сотень відтінків. Причому серед старійшин виявляються червоний («ака»), чорний («куро»), білий («широ) і блакитний («ао»). У 603 році принц Шотоку вперше перейнявся тим, щоб ввести колірну гамму на японську палітру. Він запропонував двенадцатіуровневую таблицю, в основі якої лежали цінності конфуціанства і п'яти китайських елементів. Так, перші два кольори - варіанти фіолетового (дайтоку і шотоку) - символізували королівську гідність і гордість. За ними слідували сині (дайджін і шоджін) - благополуччя і процвітання. Помаранчеві рішення (дайрі і шорей) відповідали за мораль і моральність. Золотистий і вогненно-жовтий кольори говорили про щирість намірів і вірності ідеалам. Білі (дайгена і шогі) оповідали про презумпцію невинності і вищому принципі справедливості. Нарешті, різні відтінки чорного (дайчі і шойчи) призначалися для позначення вищого знання і практичних навичок.
Фото blog.fromjapan.co.jp
Тут потрібно взяти до уваги класову систему суспільства: всі згадані фарби були допустимі для офіційних осіб, а ось деякі, звані кінджікі, заборонялися законом. У той же час, аристократичний клас не мав права носити вбрання кольору Куджи (синьо-червоний), а відтінки юрушііро використовувався тільки в простолюдді. У сумахових (цегляний) колір дозволялося одягати виключно японським королям, а ось ніжно-зелений видавав наложниць монарха. Та й колишні імператори Японії не могли приховати колишньої величі, адже вони були зобов'язані носити блідо-червоні кольори.
Крім посиленої уваги до легенд, японці відрізняються любов'ю до природи. Не дивно, що і назви кольорів перегукуються зі словами, що позначають деякі види звірів і цілющих трав.
Тому, кажучи про квіти, неможливо не згадати про флористику. Так, один з відтінків, що називається аканейро, проводився під час того, як ремісники добували фарби з кореня трави Акан. Ще один приклад - азкіро - колір бобів азуки, які японці, до речі, вважають смачним стравою. Так що і з відтінком асоціації найпозитивніші.
Фото turisheva.ru
Представники тваринного світу також вплинули на розклад японської веселки. Так, незумі в мові місцевих жителів буде співзвучний з «мишею», а саме слово описує сірі півтони. Японці йдуть і того далі: вони пропонують використовувати колір «виноградної миші» (мабуть, пурпурно-сірий), який називається «Будо незумі», мишки Фуджі («фуджі незумі») і лозовими миші (цей колір варіюється між світло-зеленим і сірим ). Є в країні навіть колір чайної мишки - світло-коричневий плавно переходить в сірий.
Основні кольори і їх символи
Говорячи про палітру, можна написати цілий трактат, а то і зібрання творів. Все-таки в Японії кількість різноцвіть доведено до надмірного стану. І все ж базових кілька, і значення у них більш ніж символічне.
Марко Поло розповідав своїм співвітчизникам, що Японія славиться золотими злитками, які лежать прямо на дорозі: бери - не хочу. Не дивно, що золотий колір волосся «приміряли» багаті анімешні персонажі - правда, в більшості своїй вони були жадібними і заздрісними - а гроші заробляли найчеснішим способом. Тому японці асоціюють жовтий колір не тільки з символом розкоші і сонця, але і відносять його до негативних наслідки, до яких часом призводять гроші.
Фото photos.demandstudios.com
Чорний колір висловлював силу - і передчуття небезпеки, що насувається. Тому він в японській культурі був ознакою руйнування, страху і смутку. За традицією, темні відтінки, які не доповнені іншими, краще не використовувати в одязі під час радісних подій або цікавих заходів.
Білий - символ шляхетності. Його вважають священним, адже він виражає чистоту і невинність - важливі для японців цінності. Якщо вірити знавцям історії, з цієї ж причини білий колір фігурує на державному прапорі.
Фото eclecticlightdotcom.files.wordpress.com
Блакитний з'явився в японській культурі з географічних міркувань. Острови омиваються водою, ось так і блакитні відтінки нагадують про спокій і стабільність. Крім того, він вважається жіночим кольором - чоловічої статі одягати його не варто.
Головне фото curiosity.com
