Ми там були: Ірландія – скелі, паби і ліси лепреконів
Ірландія ні що не схожа – неймовірно красива, добродушна, самобутня і дуже дорога у порівнянні з рештою Європи. Усі люди дуже прості, відкриті і… руді. Це нація, котра 600 років боролася за незалежність і здобула її зовсім недавно, але унікальним чином змогла зберегти свою автентичність. В Ірландії своя специфічна мова – ірландська, котра зовсім не схожа на англійську. Вона ближче до кельтської чи скандинавських. Загалом місцевий уклад життя – це оптимістична перспективна стабільність.
Фото royalcaribbean.com
Лише 13 днів на рік тут хороша сонячна погода, решта часу – дощі і похмуро. Нам поталанило: ми застали один такий день. Хорошу погоду передбачити неможливо: це статистика на везіння.
З компанією друзів ми жили в Дубліні. Але з «економічних міркувань» зупинилися не в центрі, а зняли апартаменти в районі, що схожий на київський ДВРЗ. Це промзона (називається СЕНДІПОРТ), і там набагато дешевше, ніж у центрі. Лише 40 євро на добу з людини за двокімнатні апартаменти, де нас розміщувалося четверо. Це мінімум для оренди житла в Дубліні.
Фото worldtravelguide.net
Ми заздалегідь замовили машину в оренду. Це була «Opel Astra» на механіці – 3 тисячі гривень на 5 днів плюс бензин. Для Ірландії це копійки, тому що виходить навіть дешевше, ніж їздити в громадському транспорті всі ці дні. Але це ще те випробування! Ми економили, тому що авто на автоматі коштувало 6 тисяч гривень. Там рух лівосторонній – їздити на механіці з кермом з правого боку дуже важко. Але ми все одно проїхали 300 кілометрів через всю Ірландію, щоб побувати в найпопулярнішому туристичному місці – Мохері.
З усіх міст Ірландії можна виділити, на мою думку, тільки Дублін. Адже країна загалом маленька, і урбаністика – не головна її фішка. А ось столиця прекрасна… добродушні люди, унікальна архітектура, відчуття спокою і затишної провінції незважаючи на те, що погода тут змінюється що 20 хвилин.
З-поміж головних пам’яток найбільше враження справили кручі. Мохер – крайня західна точка Ірландії – мис на заході країни. З Дубліна туди потрібно їхати 280 кілометрів.
Фото matadornetwork.com
Це скелі заввишки до 200 метрів, об які розбиваються хвилі вируючого океану, кажуть, – найпопулярніше місце для самогубств у Європі, ну і майданчик для різних фільмів на кшталт «Гаррі Поттера», «Володаря перснів» тощо. Красиво дуже. Хоч і потрапив я туди ще на другий день, а попереду було ще три, я вже вважав свою подорож такою, що відбулася.
А ще, звісно, зачарували ірландські ліси. На шляху до скель зупинилися біля лісу і пішли шукати золото лепреконів. Ніколи не думав, що мене приведе в захват мох. Але так відбулося: це реально смарагдовий килим, що світиться, по котрому м’яко ступаєш – і тебе прямо заманює в цей їхній казковий ліс. Але треба вчасно зупинитися.
Фото onepassionministries.org
Якщо сподіватися на велич національної кухні в Ірландії, то можна сильно розчаруватися. Після того, як нам відмовили в якомусь туристичному суперресторані через те, що місця там розписані на тиждень наперед, ми спустилися в перший же автентичний підвальчик. З національної їжі – пиво й віскі. Це все. З трьох страв у меню – лазанья і котлета по-київськи (дуже популярна в них страва, виявляється). Так що кухні національної шукати не варто: її майже не існує.
Читайте також: Історія бренду: Baileys
Ірландія славиться своїм алкоголем і культурою пабів. Щоб відчути це на повну, треба побувати тут на одному із двох головних національних свят. У День Святого Патрика – відразу на темпл-бар. Це цілий квартал закладів, у яких наливають, з’єднаних між собою вузькими ходами. У такому лабіринті легко і з насолодою можна загубитися. Атмосфера стоїть неймовірна, всі один одного пригощають і тусять незалежно від віку. Парад на День Патрика був гарний, цікавий і іноді незрозумілий..jpg)
Фото studyabroad.state.gov
Місцевим досить люблять усміхатися – вони дружні, завжди допоможуть і підкажуть. Ну і в цю країну ще раз захочеться повернутися – до цього слід бути готовим.
Головне фото tripsavvy.com
